Бахмутський плацдарм – це вже стратегічний рівень – експерт Олександр Коваленко
- Четвер, 23 березня 2023
Що відбувається зараз на Донбасі, які тут найгарячіші точки, чи можливий новий масштабний наступ росіян, що відбувається навколо Бахмута та сучасні ракети для старих ЗРК – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
– Яку ситуацію ви зараз на фронті спостерігаєте?
– Практично уся Донецька область у бойових діях. Найгарячішими точками, окрім Бахмуту є, –Вугледар, Авдіївка і Мар’їнка. Інтенсивність боїв там на високому рівні. Та основний свій ресурс ворог, однозначно, сконцентрував у напрямку Бахмуту. Але вони його не лише концентрують, але й, що дуже дивно, – намагаються роззосередити. Зокрема, на північ у напрямку Сіверська, де розпочали своє просування. А також на північно-західний напрямок – на Слов’янськ. Безпосередньо до панівних висот, які знаходяться біля села Маяки, які під контролем ЗСУ.
Однак російське командування не має достатньо підрозділів, щоб закрити усі локації, не кажучи вже про широкий фронт.
«Відбуваються «гойдалки»: особливо на півночі та півдні»
– Якщо подивитися карту бойових дій, на наші лінії зіткнення з ворогом, то виглядає, що ситуація стабілізувалася. Хоча є такі позиції, які за словами експертів, за день по кілька разів переходять з рук у руки.
– Там дійсно відбуваються «гойдалки», особливо на півночі і півдні. На півдні росіяни вийшли за межі кладовища і намагалися зайти у багатоповерхову будівлю для того, щоб прокласти собі шлях для перерізання траси Т-05-04, але їм це не вдалося, бо у нас там розташована лінія оборони. Та й взагалі, росіяни не найкращі у веденні вуличних боїв.
А трасу Т-05-06 через Хромове на Часів Яр – вони вже давно намагаються перерізати в напрямку Ягідного, бо це важлива логістична артерія. Але там ландшафт не на їхню користь і ворог постійно під нашим вогневим впливом. На півночі росіяни зайшли у промзону, на деяких ділянках змогли закріпитися, але це не дає їм можливості просуватися далі, бо там також позиції нашої лінії оборони. Для росіян це обертається великими втратами.
Бахмут – це велика пастка для росіян
– Пане Олександре, три місяці тому більшість експертів і представників влади говорили, що Бахмут не є настільки стратегічним, зараз чуємо цілком протилежне. Що змінилося?
– Не знаю, що говорили інші експерти, а я завжди стверджував, що Бахмут – це велика пастка для російського контингенту і для їх ресурсу. Ця пастка затягує їх і не дає можливості використовувати сили на інших напрямках.
Якщо розглядаємо Донецьку область як плацдарм, то саме Бахмутський – це вже стратегічний рівень. Якщо говоримо про логістику, транспортний вузол, про те, що він відкриває шляхи в напрямку Слов’янська, Костянтинівки, Краматорська – можемо розглядати його саме як опорний пункт, але, в першу чергу, його значення – це пастка для російського ресурсу.
«Кількість гармат ще не говорить, що їм є чим стріляти»
– Ви згадали про міські бої. Чи правда, що вагнерівці зайшли в забудови, а до вуличних боїв задіюються десантники, яких підсилюють артилеристи і танкісти РФ?
– Російська артилерія там працює вже не перший місяць, ще з того часу, коли Суровікін був командувачем окупаційних військ в Україні. У нього дуже хороші стосунки з Пригожином, тому він направив туди велику артилерійську групу: гаубиці, самохідні реактивні системи залпового вогню та інше. Проте забезпечити пропорційну логістику, достатню кількість боєприпасів росіяни не змогли. Тобто, кількість гармат ще не говорить, що їм є чим стріляти.
Щодо загальної ситуації, то перша лінія бойових дій – це ПВК «Вагнер», яких використовують, як живе м’ясо. А от у другій лінії – десантні підрозділи, які по трупах «вагерівців» наступають на наші позиції.
– Чи дійсно, щоб росіянам поповнювати втрати, потрібно приблизно 50 тисяч військових на місяць?
– Так, зараз бачимо, що кількість знищеного особового складу ворога щомісяця не менше 20 000. До цього слід додати ще поранених і полонених. Окрім того, щомісяця відбуваються ще ротаційні зміни. Таким чином, в середньому росіянам потрібно приблизно 50 000 військових.
Масштабного наступу РФ не буде
– Чи можемо зробити з цього висновок, що у ворога зараз немає сил здійснювати масштабний наступ, він лише точково штурмуватиме ті чи інші позиції?
– У них немає можливості здійснити якийсь прорив, приміром, на Харківщині чи в Сумській області, або розгорнути якісь наступальні дії у напрямку Запоріжжя. Для цього їм потрібно накопичити ресурс для ударного угруповання, як мінімум 100 000, і забезпечити їх озброєнням. Але у росіян уже зараз критична ситуація з матеріально-технічним забезпеченням підрозділів.
– Словаччина говорить про те, що передає нам 13 МіГів, а крім них ще зенітно-ракетні комплекси «Куб». Це ті, які ще у 1983 році були зняті з виробництва чи якісь інші?
– Саме ці. Але найцікавіше те, що Польща змогла адаптувати ці ЗРК для ракет RIM-7 Sea Sparrow, які виконують завдання в середньому радіусі дії – на відстані 30 км та мають можливість знищувати цілі на висоті до 15 км. Таким чином старий радянський, здавалося б зовсім не придатний для сучасної війни комплекс, використовує достатньо сучасні західні ракети.
Думаю, саме їх будемо отримувати і в них буде інтегрована можливість використовувати ракети Sea Sparrow. Більше цього, в січні стало відомо, що наші міжнародні партнери нам ці ракети передадуть. Є також думка, що їх будуть використовувати і наші ЗРК «Бук».
Літаки МіГ – це проміжний етап
– Чи те, що наші партнери зараз активно обговорюють передачу нам МіГів означає, що нам не скоро чекати F-16?
– Ні, це проміжний етап. Ми ж почали отримували у минулому році, на самому початку війни, радянські танки Т-72М1; зокрема від Польщі – 200 таких танків. А вже після того, як вони почали закінчуватися на складах, ми перейшли на обговорення іншої допомоги. Зараз дискусія щодо передачі Україні F-16 триває, але якщо є можливість надавати нам літаки, які можемо використовувати вже і зараз, то чому б ні…
– У відкритому доступі з’явилося відео, на якому турецький автомобіль «Кірпі» одного з підрозділів ЗСУ застряг у багнюці і чотири трактори його витягують. А це ще не найважча техніка, яка є у нас на озброєнні. Чи з цього можна зробити висновок, що зараз ЗСУ не можуть піти в контрнаступ?
– Так. Окрім того, що ЗСУ повинні мати певну, заздалегідь підготовлену до контрнаступу техніку, підрозділи, резерви боєприпасів, боєкомплекти для артилерії, план самого контрнаступу, необхідні ще інші сприятливі фактори. Серед них – погодні умови. Уявімо собі, що хтось каже – контрнаступ буде 1 квітня. А чи це буде реально, якщо два тижні перед тим литиме дощ?
Тому, коли кажуть, що наступ буде навесні, ми на це сподіваємося, але може статися щось таке несподіване, що він буде у червні чи липні.
– Обговорення наступу військовими аналітиками часто називають «воєнними іграми». Чи зараз саме це відбувається і наскільки воно помічне для нас у визначенні тактики і стратегії ?
– Помічне, адже ми, внаслідок цього зауважуємо іншу думку, тактику, стратегію, якісь інші рішення тої чи іншої проблеми. Це важливо, адже ми доповнюємо одні одних.
Нагадаю, що за результативністю, кожен наш контрнаступ має високий ефект. Особливо Харківський наступ, який здивував навіть наших партнерів.
Записала Наталка Сохан
