Головне за день

У ніч на 3 жовтня росіяни завдали найбільшого масованого удару по газовидобувних активах Групи Нафтогаз від початку повномасштабної війни, повідомляє пресслужба компанії. По потужностях на Харківщині та Полтавщині випустили 35 ракет, зокрема суттєва кількість з них – балістичні, і 60 дронів. Частину вдалося збити. На жаль, не всі. «Цілеспрямований терор проти цивільних обʼєктів, які забезпечують видобуток та підготовку газу, що використовуються для забезпечення нормального життя людей. Жодного воєнного сенсу. Черговий прояв російської підлості, націлений виключно на те, щоб зірвати опалювальний сезон і позбавити нас можливості опалювати будинки українців взимку. Внаслідок цієї атаки, значна частина наших обʼєктів пошкоджена. Частина руйнувань – критичні», – зазначив голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький.

Про наслідки ударів росіян на газовидобувну та енергетичну галузі України – у програмі «Головне за день» на Першому Західному виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк.

Відеоверсія розмови – тут.

«Удари росіян є болючими і матимуть наслідки»

– «Нафтогаз» заявив по наймасованішу атаку з початку повномасштабного вторгнення по нафтогазовидобувні галузі. Україна з попередньої зими ви йшла з низькими запасами блакитного палива, зокрема на початок квітня в підземних сховищах було менше ніж 5 млрд кубометрів газу, той газ, який можна підняти, це близько 900 млн кубометрів. Тут ще й ця наймасованіша атака – які наслідки це матиме для пересічних споживачів тих, які є ближче до місця, де росіяни атакували і тих, які далі – наприклад на Львівщиниі?

– Видобування українського газу відбувається у кількох областях і Полтавщина, Харківщина дають його найбільше. Тому атака на ці родовища, системи транспортування газу, є болючою і буде мати наслідки.

«Нафтогаз» та «Укргазвидобування» чи Оператор ГТС України не дають деталей, що саме було пошкоджено, в яких обсягах. Та станом на останні тижні третина газу, котрий заходив в українські мережі, газосховища була з імпорту, а дві третини – українського виробництва.

Пошкодження – родовищ, компресорів чи заводів з підготовки газу – вплине на швидкість закачки газу до підземних газосховищ і українські міста можуть мати певні проблеми через це. Також, враховуючи, зрештою те, що маємо запас газу невеликий цього року.

Частину проблем можемо вирішити за рахунок імпорту, хоча і він буде залежати від спроможності інших країн нам його поставити і від ціни. За цей газ доведеться платити. Зараз вартість газу на європейських ринках з прокачкою до України буде коштувати нам близько 500 доларів за 1000 кубометрів. При тому, що населенню ми його постачаємо за ціною 7 200 гривень – це десь 160 доларів. Нам треба буде знайти, звідки доплатити за цей газ. І ці суми величезні. «Нафтогаз» і так мав проблеми з оплатою закупівлі газу, він законтрактувався в різноманітних банках: українських і закордонних.

Проблем є кілька. Зокрема, технологічна, як український газ доставити в мережу, як його закачати в підземні газосховища, плюс як оплатити той імпорт, котрий до нас може заходити. Дуже гостро стоїть питання дотацій.

«Треба мати сценарії на усі випадки»

– А як щодо енергетики, станом на зараз генерації достатньо, бо ми навіть експортуємо електроенергію. Та те, що роблять росіяни – удар по енергооб’єкту в Славутичі, блекаут на Чорнобильській АЕС, влучання на Сумщині – до чого українцям готуватися на період зими чи похолодання?

– Мало що змінюється в порівнянні з попередніми зимами. Слід мати сценарій, що робимо, якщо в нас немає тепла день, три дні, коли вже починається промерзання. І що, якщо його немає тиждень чи два. Треба кудись переселятися або шукати інші джерела тепла.

Ці сценарії треба мати, бо у попередні роки енергетики надлюдськими зусиллями це якось вирішували. Та стійкість системи зменшується з року в рік, ремонти без капітальної перебудови, не можуть бути безконечними. Очікую, що будуть проблеми, особливо в містах ближче до лінії зіткнення. У тих, що ближче до країн ЄС, мабуть, буде простіше, бо там є можливість імпорту газу.

Проблема у тім, що не завжди газ, електроенергію, котра може бути згенерована на атомних станціях, можна доставити до східних міст. Це завдання «Укренерго», котре і так робить неймовірні речі, відновлюючи швидко підстанції.

Ще одним наслідком, зокрема, атак на газотранспортну інфраструктуру може бути те, що когенераційні станції, котрі в містах будувалися для забезпечення електроенергії для потреб комунальних підприємств, можуть не мати газу. Це теж є метою російських ударів по українській газотранспортній системі. Тому міста мусять подбати, аби бути забезпеченими різноманітними резервними системами, включно з дизельними генераторами. Мабуть, більшість міст це так і зробила, але тим не менше певна частина може мати з цим проблеми. Вони концентрувалися на газопоршневих установках, які працюють на газі.

Очевидно, що забезпечити повний комфорт в таких умовах буде складно, але мінімальна функціонування і не замерзання систем і будинків, це дасть.

«Збитки теплокомуненерго сягають десятки, а то вже й сотні мільярдів»

Повернуся до питання цінової політики, бо відсутність економічно обґрунтованих тарифів не дає можливість теплокомуненерго стабільно працювати, інвестувати в відновні джерела енергії. Якщо маємо ситуацію, коли робота на газі буде дешевшою, то вкладати кошти у котельні системи на відновних джерелах енергії, місцевих джерелах енергії, немає сенсу. Більше того, це буде вважатися контролюючими органами, як розтрата бюджетних коштів і закінчиться кримінальними справами.

Тож прозорість і логічність тарифної політики – основа стійкості. Якщо говоримо про неї та готовність українських міст до опалювального сезону ключовими є два аспекти: люди та гроші. Якщо у вас є люди, ви зможете організувати роботу, якщо гроші, то – купите обладнання, паливо і так далі. Відсутність одного з елементів призводить до проблем.

Грошей у нас немає і кожного року українська енергетика має гігантські збитки, боргові зобов’язання, які тягнуться до «Нафтогазу». Різницю у тарифах Кабінет Міністрів кожного року обіцяє погасити та не виплачує. Збитки теплокомуненерго сягають десятки, а то вже й сотні мільярдів гривень і з цим щось треба робити.

Розмовляла Ярина Капітан