Дмитро «Кумар»: Ми не робимо музику в стилі «а давайте тут поспіваємо»


Останній альбом гурту «1914» займає топ-позиції в усіх профільних світових виданнях. А австрійський незалежний лейбл Napalm Records, який підписав з ними договір, назвав їх одним з найцікавіших нині існуючих Death  Metal  гуртів на військову тему. Ведучий програми «Інтерв’ю на «Першому Західному» Віктор Біщук запросив до розмови лідера гурту «1914» Дмитра «Кумара» Тернущака.

– Жовтень для вас і для тебе дуже символічний час. 7 років тому була заснована група. Її створення було приурочене до 100-ліття початку Першої світової війни. А 22 жовтня офіційно був презентований ваш альбом, який став вибухом насправді, це ви навмисне до жовтня місяця підготували? 

Не зовсім, просто так виходить, що релізи в нас виходять наприкінці року. Попередній альбом 2018 року ми випускали 11 листопада – в день завершення Першої світової. Концептуально він виходив в 11 годині ранку 11 листопада , коли в 1918 році оголосили перемир’я. Ну і цей реліз в колаборації з лейблом запланували на кінець року.

– В чому полягає успіх на сцені Death Doom Metal? Що потрібно зробити, щоб ви сказали: так, ми успішні?

– Якщо ми говоримо про Україну, то взагалі можемо забути про Death Doom … Це нереально бути успішним. Хоча в нас є легенди, українські легенди, про які знає весь світ, окрім, України. Drudkh, Nokturnal Mortum – це старі гурти. І ти приїжджаєш у Францію, на найбільший фестиваль, де 250-350 тисяч народу, і всі легенди Death Doom, Rammstein, Black Sabbath… І ти ходиш по фестивалю, а народу в футболках  Drudkh – просто море і всі з прапорами України. І це французи, бельгійці, німці.

– Скільки коштує взяти участь у такому фестивалі в якості відвідувача?

– Це залежить. Якщо ти купуєш  early birds, то це може бути 280-300 євро, але це тиждень.

                                  Рецепт успіху

Насправді історія успіху гурту – це мрія багатьох  підлітків, які сидять зараз з гітарою. Ви починали з маленького підвалу на Героїв УПА – і зараз монстр сцени і лейбл Napalm Records  пропонує контракт для вас… Що ти відчув, коли тобі подзвонили звідти і сказали, що хочуть взяти вас під свою опіку?

– Тут не те, що взяти під опіку… Це – бізнес. Вони зрозуміли, що на нас можна заробити грошей, це цілком нормальні ринкові відносини, бо в шоу-бізнесі нема такого – давайте будемо випускати класну ідейну команду тому, що ми – меценати…

– Якщо бачать, що на твоїй музиці можна заробляти гроші, не змінюючи її, це ж, напевно, успіх?

– Мабуть, так. Ми коли записали наш другий альбом, в 2018 році, звісно, що записували за свої гроші, з кишені витягали, складали. Але я давно розумів, що нема сенсу робити ще один просто метал-альбом, щомісяця виходять тисячі альбомів, і вони – круті, класні, в ротаціях. Тому треба робити музику так, щоб вона була на хайпі, щоб нею захоплювались не лише в країні, а в світі. І коли ми випустили минулий альбом,  він, досить неочікувано для нас, потрапив в усі світові видання, починаючи від Metal Hammer і т.д. Там такі були рецензії… Більшість з цих видань включили нас в десятку альбомів року.

[media=2566]

– Ти сам розумієш для себе, що в цьому альбомі є таке особливе… Оцей рецепт успіху?

– Чесність, в першу чергу. Концепція і історія, якою ми горимо. Тобто, ми не робили музику: а давайте тут поспіваємо про те, як я розійшовся з дівчиною, а тут про пиво, про капіталізм… – ні. Концептуальна музика. Перша світова війна. Музика, для мене відходить на задній план. Для мене найголовніше: тема Першої світової. Я на ній досить сильно схиблений. Для мене – це реально моя пристрасть.

– Ти кажеш чесність… А як відчувається чесність в музиці?

– Ти просто чуєш, що ця музика не притягнута за вуха, нема роздутої концепції непотрібної, що хтось там щось висмоктує з пальця. Тобто тут – абсолютно реальні факти, реальні події, реальні люди. От в нас є пісня про німецький танк Меfisto. І в ній я, фактично, пів пісні перераховую специфікацію танку: калібр, кількість набоїв, товщину броні, вагу танка і т.д. І на диво люди захоплюються, бельгійці, німці: Клас!

                               Чому Перша світова

– Я зацитую з одних із твоїх попередніх інтерв’ю: «Перша світова війна – це час, коли я хотів би жити. Найдивніша війна і остання війна джентльменів і лицарів». Чому Перша світова війна?

– Мій прадід – з Карпат, гуцул. І він був солдатом Австро-Угорської армії. Коли я ріс, мої батько і дід багато розказували про прадіда, як він воював. Він був героєм війни, він отримав нагороди за хоробрість, але… Тут одна картинка: людина хоробра, яка воювала. А насправді історія виглядала так, що він молодим пацаном пішов в атаку, і він був переляканий настільки, за його словами, що він не міг ні рухатись, ні думати ні про що… Він просто біг і тримав свою гвинтівку перед собою, кричав від переляку і плакав. І отак-от біжучи, він наколов російського офіцера і з того переляку, він його підняв на витягнуті руки і побіг з ним на російські позиції. Він добіг до російських позицій, скинув того офіцера і повернувся назад. Це підірвало моральний дух росіян в цій частині наступу і зірвало наступ. За це його нагородили. Але насправді тут про переляк, про неможливість діяти по-іншому.

– Я уточню: ця історія з дитинства через 30 років перетворилась в три альбоми?

– Ще не зовсім. Це початки моєї любові до історії. Завдяки своїм батькам я пірнув в історичну літературу. Книга «Прокляті королі» для мене була настільною. З часом я прийшов до військової археології . Але це не чорна археологія, бо чорні археологи – це мародери. А ми солдат знаходимо, віддаємо офіціалам, вони їх перепоховують, в такому форматі. Я цим займаюсь вже понад 15 років.

[media=2565]

– Ти і зараз цим займаєшся?

 – Коли маю час. Зараз набагато менше, як колись. І моє захоплення прийшло звідти.

– Стиль музики і ніша, яку ви займаєтесь – це про те, що війна – це не героїзм, пафос, цісар на білому коні, а розпач, болото, страх…

– Хто б не намагався позиціонувати війну як священну – це просто пропаганда. Англійською є таке слово як «bullshit». Війна – це завжди смерть, вбивства, розвалені сім’ї і зруйновані долі. Іншого не існує. Ми можемо побачити, що зараз відбувається в Україні. Понад 15 тисяч загиблих наших громадян.

– Тобто спочатку була археологія, а потім музика про Першу світову війну. Було таке, що ти щось викопував, а потім продавав?

– Було. Але це – не цікаві мені артефакти, а ля монети.

– А який найдивніший експонат в твоїй колекції?

– Частина мамонта. Я маю місце в Івано-Франківській області, де я знаю, що лежить мамонт. Його розплющило берегом річки. І з року в рік, його кістки вимиває. І я приїжджаю і забираю: один раз – два ребра, іншим разом – зуб. І я його колись зберу.

– На сцені ви використовуєте солдатські шинелі, одяг. І ключовий ваш експонат – це гвинтівка Мосіна у вигляді тримача для мікрофона. Це також твої здобутки?

– Ну це не здобутки, бо гвинтівка Мосіна – це абсолютно легальна зброя, з документами куплена в нас, в Україні. І більшість елементів уніформи, зокрема навіть сорочка – автентичні. Тобто, ґудзики, пряжки, ремені.

[media=2564]

                       Про роль України в Першій світовій

З твоєї точки зору, чи могла би доля України після Першої світової скластись інакше? Якби по-іншому склалась світова кон‘юктура, якби керманичі по-іншому ставились до війська?

– Якби, якби… Це абсолютна гіпотетика. В нас був нереальний потенціал, в нас були круті люди, в нас було своє військо. Тому що УСС (Українські січові стрільці – ред.) були шикарні. І мали всі шанси бути державою, з якою рахувались. Але в українців є проблема, прошита на генетичному рівні: там де три українці – два гетьмани і один зрадник. Власне це відбувається з будь-якими ініціативами державності в Україні: і в 1918, і в 1991 році, і зараз.

– Який урок мали б винести українці з Першої світової війни?

– Українці не винесуть жодного уроку. Жодного. Ти результати виборів в 2019 році бачив? Українці не вміють вчитись взагалі на власних помилках. Тому що після 1918 року треба було зрозуміти, що ми є одна нація, один народ і нам треба дуже триматись одне за одного і чітко розуміти, хто наші вороги. Їх у нас – зі всіх боків.

– Якою би могла бути українська пісня, якби вона увійшла в альбом, присвячений подіям в Україні?

– «Повіє вітер степовий», «А ми тую червону калину». І ми, до речі, використовували ці пісні. В нас пройшов альбом, не помічений в Україні, присвячений січовим стрільцям. В нашому здобутку є міні-альбом, на нього ніхто не звернув увагу. А там є дві пісні. Одна про зимову битву 1914-1915 року в Карпатах. І друга пісня: про українських січових стрільців, про снайперів, які були одними з найкращих в австро-угорській армії. Пісня про те, як наш УСС відстрілює російських солдат.

– Чи не готуєте перевидання цього альбому, бо тепер – зовсім інший масштаб. Для того, щоб популяризувати українську історію на європейському рівні?

– Є таке. Планується. Це на наступний рік. Це в планах. Також планується презентація ще одного релізу на тему УСС тому, що я не хочу полишати цю тематику. Це дуже цікава і велика тема. Про неї треба говорити. Про Карпатську битву, про Маківку, зокрема. І я хочу зробити там один, чи два треки українською мовою. Але це планується на наступний рік.

– Ваші пісні англійською мовою – це тому, що ваша аудиторія на заході?

– Так. Тому що Перша світова не цікава в Україні нікому, крім істориків і реконструкторів.  Всі розуміють чому – бо Радянський союз витер про неї пам’ять. Це була імперіалістична війна, вона тут була не потрібна, тому пам’ять витирали, знищували могили. Зокрема, на Марсовому полі було велике поховання січових стрільців. Совки це бульдозером знесли і зробили там Марсове поле.

– Якщо би ти міг охарактеризувати статус України в Першій світовій війні – ким би вона була?

– Бочка з порохом. Приблизно такою самою, як Балкани: Сербія, або Болгарія. Україна могла стати дуже серйозним гравцем в Першій світовій. І навіть одна з найбільших битв І світової відбувалась в Україні – Брусилівський прорив, який ще інколи називають Луцька операція. Карпатська зимова операція – понад 2 мільйони втрат. В нас взагалі галичани мало знають, що в 1914 році Львів росіяни захопили. Росіяни увійшли в Львів, австріяки програли. Вони відступили зі Львова в червні 1915 року. Тут вводились комендантські години, русифікація проводилась. Царь Ніколай приїжджав сюди у Львів. Це наша історія, яку не знають.

                             Особливості стилю

– Ви граєте музику в стилі Blackened Death Doom Metal. Я більше ніде не зустрічав в жодному застосунку цей додаток Blackened. Це ще чорніше, аніж сам Death Doom Metal?

– Є стиль Black Metal. Ми не граємо чистий Black Metal. Ми намагаємось міксувати нашу музику, ми додаємо в нашу музику елементи Black, Death і Doom – це все різні стилі музики. Для людей, які не підготовлені, вони всі звучать, як біль в голові, вухах, крик. Але цей додаток Blackened пояснює, що ми граємо sludge Death, але з великим впливом Black Metal.

– Для вас принципово дотримуватись цього стилю? Чому саме цей стиль?

– Чесно, з моєї точки зору, особливо цей стиль sludge передає атмосферність позиційної війни. Оці окопи, сповнені щурів, хворих людей, розпачу, крові, щурі з’їдають тих, хто слабший; нічийна земля поміж окопами, де тисячі трупів, ти щохвилини чекаєш смерті, сидиш в цьому болоті – це музика розпачу і безвиході.

– Гурт, який виконує таку музику в Україні, приречений на підвал та кілька десятків фанів?

– Не зовсім так. В нас є легенди, як Drudkh, Nokturnal Mortum. Хоча Drudkh не виступає наживо взагалі. Nokturnal Mortum – харківська команда, піонери українського Black Metal, вони трохи призупинили свою діяльність, але вони можуть зібрати великий зал в будь-якому місті України. Але великий зал, це і коли Океан Ельзи приїжджає і збирає стадіон, і коли Nokturnal Mortum збирає 500-800, 1000 фанів.

– Але це не про заробіток?

– Абсолютно. В Україні, граючи таку музику, неможливо заробити. Навіть таким успішним гуртам, як наприклад, Jinjer з України. В Україні їх зловити вже нереально. Якщо ми будемо говорити про найуспішніші гурти, то ми не будемо згадувати Океан Ельзи чи ONUKA. Вони успішні лише в межах України. А от Jinjer…

– Гаразд, Jinjer зараз популярніші в світовому масштабі, аніж Океан Ельзи?

– Я б навіть не рівняв взагалі. Якщо подивитись тури Jinjer, хто і скільки до них приходить… От зараз у них тур Америкою. Коли Океан Ельзи мав тур в Америці з повними залами?

[media=2563]

                           Як заробляти на важкій музиці

– Як гурт з важкою музикою заробляє на заході? На чому: на продажу платівок, на гастролях? Яка модель заробітку?

– Це шоу-бізнес. Важка музика для західного світу це є продукт, який можна продати. І там є величезна аудиторія, якій можна це продати. Це великі гроші. Українці можуть знати Rammstein, Metallica, Black Sabbath.

– Здається кожен з учасників Metallica має по реактивному літаку…

– Чом би й ні. Це мільярди доларів важкої музики. Тобто, весь світ заробляє на цьому, починаючи з 70-х років. А в Україні про це в 21 столітті починають говорити на телебаченні. Наскільки ми відстали…

– Про вас. 1914 заробляє більше на чому: роялті від своїх треків, чи на концертах?

– Поки що концерти і наш власний мерч: вініли, CD, футболки.

– Скільки зароблять музиканти Death Metal в Європі?

– Наш перший виступ в східній Німеччині. Ми приїжджаємо туди, бачимо великий ангар, де маємо виступати, а він – фактично порожній. І ми розуміємо: ага, оце і є наш перший виступ для десяти осіб, які пересуваються і п’ють пиво. За 5 хвилин до нашого виступу більше двох тисяч народу бігли з головної сцени і заповнювали ангар. І коли ми відіграли концерт, ми 3 години не могли піти з продажу мерчу. От тільки на продажу мерчу тоді ми заробили десь 5 тисяч євро. Ми стояли, продавали і продавали, і в нас закінчилось все.

– Скільки концертів ви даєте тут і скільки там?

– Я б взагалі такі порівнянні не робив. 1 концерт в Україні і 50 – на Заході. От наступного року в нас заплановане турне: близько 70 концертів Європою. Три місяці туру. В Україні наступного року в нас запланований  лише один концерт.

– Далі бліц: швидкі питання – швидкі відповіді. Ремарк чи Юнгер?

– Юнгер

– Найкращий фільм про І світову війну?

– На західному фронті  30-ого року.

– Топ трьох українських метал-виконавців?

– Далі

– Топ-трьох попсових виконавців?

– Один в каное, Саша Буль, KRUTЬ

– І світову війну ти асоціював з пляшкою карпатського самогону, огірками та домашнім салом. А з чим асоціюєш ІІ світову?

– З зіпсованим французьким сиром

– А нинішню українсько-російську війну?

– Щі.

Підготувала Вікторія Прихід за матеріалами «Інтерв’ю на Першому Західному»


Новини