Максим Кутлик, майстер-плиточник: «Бачив різних замовників, тому нічому не дивуюся»


«Називайте мене «майстер-плиточник»»

– У народі ми говоримо просто «плиточник», а як правильно називається твоя робота?

– Насправді, ніхто не вимовлятиме повну назву професії, вона складається з багатьох слів, я її сам не надто люблю. У простонародді так пішло: «плиточник», «кондиціонерщик», «електрик» і так далі… Я не люблю фамільярності, мені більше подобається «майстер-плиточник».

– Чи потрібна для цієї роботи спеціальна освіта? Де навчитися класти плитку і які навички потрібно мати?

– Є такі навчальні заклади, які готують фахових спеціалістів, але я такої освіти не маю. Я – самоучка.

– А де навчився?

– Життя навчило. Мав досвід роботи за кордоном із батьком. Там мене навчили азам кладки плитки. Ці навики мені потім знадобилися через багато років.

– Кажуть, що плитка в ремонті – це одна з найскладніших процедур. З яких етапів складається твоя робота?

– Це фінальний етап будівельних робіт. Фінальне оздоблення, яке буде у всіх на очах. Після нього нікого не хвилюватиме як поставлена штукатурка, вмонтовані маяки чи як покладена цегла. Всі бачать плитку, фарбу, тло. Відсотків на 40 залежить робота від підготовки. Я приймаю об’єкт з урахуванням роботи попередніх чотирьох-п’ятьох майстрів. Мені важливо як розтягнули труби, підвели комунікації, чи якась труба не визирає з-під штукатурки, як поставлена та штукатурка, чи витягнуті кути в 90 градусів, чи ніде стіну не завалили, чи всюди є вертикалі, горизонталі… Такі речі я вже навіть на око бачу. Перед початком моєї роботи все має бути зроблено правильно, з найменшими допусками. Наприклад, перепад штукатурки допускається до 1 см, якщо більше, то, частіше доводиться перештукатурювати. Багато існує нюансів, які потрібно дивитися на об’єкті.

– А якщо ти одразу бачиш, що щось криве, або коли починаєш свою частину роботи і щось йде не так, що у такому випадку?

– Одна справа, коли приходиш на новобудову, а інша, коли до замовників додому, де люди живуть роками і бачиш радянську плитку, формату 15х15, або формату 2000-их років, – як папірець А4 формату. Люди хочуть все нове – плитку, сантехніку, оздоблення. Я розумію складність задачі і пропоную завести кількох фахових спеціалістів, які зроблять для мене всю необхідну підготовку. Спершу заводиться підсобник, який перфоратором все нещадно ламає, – збиває плитку, штукатурку. Потім потрібен сантехнік, який паятиме і підводитиме труби. Наступним роботу має електрик, який монтує коробки, ставить правильне навантаження на них. Після них приходить фахівець, який робить штукатурку. І вже після нього приходжу я і здійснюю заміну плитки.

Укладка плитки – це творча робота

– Укладка плитки – це механічна чи творча робота?

– Однозначно творча. На інакше я не погоджуюся.

– Як виглядає робота, коли ти вже починаєш?

– У перший день роботи я можу жодної плитки не покласти, бо важливо зробити замірювання. Розраховую з якого краю краще починати, оглядаю матеріал. Добре, коли замовник є поряд, щоб показати всі кривини і неточності матеріалу. Наприклад, розкладка, яку хоче замовник, може не підходити під матеріал, з яким ми працюємо. Тоді ми змінюємо ландшафт. Більшість нюансів можна побачити одразу, розпакувавши плитку з коробки. Я завжди кілька коробок розпаковую і складаю грань до грані, довжина до довжини, ширина до ширини. Навіть якщо плитка зроблена неякісно чи є не найвищого ґатунку, видно розбіжність довжин. З розбіжностями формату ще можна боротися, але коли плитка є крива сама по собі, то замовника потрібно ставити перед фактом. Ті, хто продає плитку, дивляться, чи не тріснута, чи не надщерблена і не побита. Майстер перевіряє по-своєму – найчастіше, дві плитки складаються лице до лиця і дивимося, чи є дуговий ефект, чи кривини. Якщо формат плитки дозволяє витягнути її у горизонталь системою самовирівнювання, ми застосовуємо такий метод. Якщо формат плитки не дозволяє такого зробити, доводиться діяти радикально – повертати матеріал, домовлятися про використання того матеріалу в іншому приміщенні чи змінювати розкладку.

– Що означає «витягування» плитки?

– Якщо плитка не пласка, як скло, а має дугу, її потрібно вирівняти в нуль. Таку плитку можна ставити не одна над одною, а у шахматному порядку. При такій розкладці відбувається взаємокомпенсація – горбик підтягується під ямку і тоді горизонталь буде зловлена і плитка плитку триматиме. Часом цей процес буває конфліктним із замовником, бо не всі це розуміють, доводиться пояснювати, показувати. Я фотографую, порівнюю і намагаюся детально пояснити.

– Зазвичай замовники звертаються до майстра-плиточника, маючи певну картинку в голові і бажання. Наскільки часто люди готові дослухатися до майстра?

– Так, дійсно, люди часто уявляють як хочуть зробити плитку вдома, звертаються до послуг дизайнерів, я це дуже підтримую. Дизайнер наперед замість мене продумує речі, які мені потім потрібно лише втілити. Але цей малюнок – це лише орієнтир, бо трапляється багато промахів. Наприклад, не враховують ширину клею. Уявимо, що ширина ванної 2,5 м, а коли поставлена плитка, виходить 2,46 м, бо з обох боків клей і плитка «крадуть» сантиметри. На малюнку промальовується все так, що навіть леза не просунеш, а по факту відбувається зміна довжин і параметрів.

[media=2560]

– Якщо плитка неякісна, скільки вона може прослужити? І якщо не дотримати параметрів і, наприклад, покласти занадто грубий шар клею…

– Якщо плитка крива, то вона й буде кривою, поки її не зламати, але це не впливає на термін її служби. Трапляється, що плитка розсипається в руках чи на ній у перший тиждень тріскає глазурування. Про це говорю замовнику і він тоді сам приймає рішення, що робити з таким матеріалом. Якість плитки – це відповідальність того, хто її купив і привіз на об’єкт. Щодо клею, він дійсно схожий на цемент, але на нього ставиться тільки плитка. Він буває різним – для внутрішніх, зовнішніх робіт, універсальним. Бувають клеї, які служать у певному форматі плитки, а на інший вже не підходить. Наприклад, є клей, який служить для плитки 0,4х0,4 метри, а замовник купує 120х60 – значно більшу, Скажімо так, воно прослужить, але питання скільки років, бо матеріал неправильний щодо величини плитки. Я зі свого боку рекомендую перейти на якісний і відповідний клей, а замовник погоджується або ні. Іноді доводиться вдаватися до анологій, наприклад: «У вас є машина Lanos, ваш колега дзвонить і каже: «Поламався Land Cruiser, протягни мене 30 км». Lanos протягне Land Cruiser, але після цієї буксировки він служитиме довго?». Так само і щодо клею. Я, як майстер, хочу працювати лише з якісним матеріалом.

«Дизайнер – теоретик, а майстер-плиточник – практик»

– Частіше все таки клієнти дослухаються до порад?

– Я стараюся завжди рекомендувати як буде краще, якщо людина не пережила хоча б одного ремонту. В основному дослухаються, хоча і впертюхи трапляються.

– Можливо, краще не лише з дизайнером обговорювати вигляд приміщення і матеріали, а й наперед знайомитися з майстром-плиточником та радитися перед купівлею матеріалів?

– Власне, так би було в ідеалі. Я би радив марки клею і скільки мішків потрібно – їдьте, шукайте, де акція. Я даю вибір в межах того, з чим можу працювати і з чим би вартувало ставити ту чи іншу плитку.

– Часто майстри кажуть: «Плитки не вистачить», а дизайнер говорить, що ви всі так відповідаєте і він все прорахував. В чому проблема?

– Дизайнер – теоретик, а майстер-плиточник – практик, він це робитиме і це він знає точно скільки потрібно матеріалу для виконання того чи іншого замовлення. Зараз люди переважно хочуть плитку максимального розміру і в більшості вони дивляться скільки квадратів буде на стіні і квадратуру фактичного об’єму ділять на кількість у пачці, а коли майстер починає робити, плитка обрізається і підшліфовується.

– Як відрізнити майстра професіонала від того, хто може зробити непрофесійно?

– Найкраще – подивитися на його попередні роботи, портфоліо і на це орієнтуватися.

– Як зрозуміти, чи якісно зроблена робота?

– Картинка з портфоліо має подобатися. Можна показувати не фінальну роботу, а у процесі. Я люблю показувати роботу, коли плитка ще не фугована – тобто, коли незаповнені шви. Важливо як майстер запилює зовнішні кути 45 градусів, важливо, як він кладе плитку.

– Чи відбувається в тебе профдеформація, коли дивишся на плитку, яку робив не ти, чи помічаєш нерівності?

– Звісно, є таке. Коли заходжу у нове приміщення, чи у торговий центр, чи до людей вперше в гості, кидаю оком на роботу своїх колег. Заходжу в кафе і дивлюся, як пофуговані шви, а у торговому центрі дивлюся під ноги, а не на вітрини, бо цікаво як поклали плитку?

«Потрібно мати достатньо стійкі нерви»

– Де складніше класти – на стіні, чи на підлозі?

– Підлога підлозі різниця. Можна поставити рядочком, а можна – мозаїкою і навколо неї викладати. На хлопський розум, підлога простіше, але залежить від замовлення. Є ж різниця – чи кухня в 9 квадратів, чи 40 квадратів фойє торгового центру… На стінах є кути, інсталяції, вбудовані полиці, які зараз дуже модні. Все, що на рівні очей – все складно.

– А малюнки, візерунки – наскільки складно робити?

– Якщо плитка копіює природні матеріали – мармур, граніт чи якийсь інший камінь, тут потрібно не просто плитку до плитки викладати, а намагатися, щоб розводи і плями плавно переходили один в один. Це називається «підбір малюнка». Для цього я розпаковую всю плитку, складаю її під стіни і підбираю темне до темного, світле до світлого. Підбір малюнка – це окрема робота і коштує окремих грошей. Потрібно наперед поскладати все і потім обрізати і парувати.

– Який твій улюблений типаж клієнтів, які слухаються, сперечаються чи багато розпитують?

– Я би так не ділив людей, вони є різні. Трапляються такі, які кажуть: «Боже, як файно», не заходячи у приміщення, а трапляються й такі, що ти не встиг три плитки покласти, а вони починають пальцями перевіряти, чи ніготь ні за що не зачепиться. Я бачив різних замовників і мене не дивують особливості. Зрештою, це їхня квартира і їм тут жити. Але, якщо людина, не переживши жодного ремонту, вважає, що знає краще за майстра, тоді їй треба пояснювати, що не варто дивитися на половині роботи…

– А якщо замовнику все не так?

– Є такі, які патологічно не довіряють нікому. Тут потрібно мати достатньо стійкі нерви, щоб спрацюватися з цією людиною. Кажуть: «А чому тут грубіше, а тут тонше?», пояснюю, що доводилося витягати кут у 90 градусів. Якщо людина наполягає, щоб усе було рівно – ок, але приїде мебельщик і в нього не влізе тумбочка.

[media=2561]

– Маєш улюблену історію, пов’язану з клієнтами?

– Таких історій багато, більшість веселі. Пам’ятаю одну. Подзвонив чоловік, який замовив ремонт у ванній для своїх батьків, сказав, що там все поштукатурено і залишилося лише плитку покласти, мовляв, мене йому порекомендували. Приїхав на об’єкт – там старші люди, років за 70: «Сину, сину, давай щось робити». Я намагався особливо не займати їхнього простору. Щойно розклався, погрунтував стіни, дідусь приніс табуретку, сів навпроти мене і почав розповідати історії як служив в Монголії та крутив шури-мури з медсестрами у шпиталях. Бабуся з кухні кричить: «Ну, ще йому то розкажи, ще він того не знає!». Він на неї гаркнув, вона притихла. Дідо змахнув сльозу з ока і каже: «Люблю ту стару».

Плитка ніколи не вийде з моди

– Розкажи про тренди, що зараз модно?

– Останні два-три роки, коли активно включаються в роботу дизайнери, тенденція йде до максимального розміру плитки. Люди вже не хочуть дрібної, а замовляють розміром, як стіл, як двері. Є так званий крупноформат, де розмірність листка доходить до 4 метрів і більше. Одну плитку можна ставити на одну стіну і вона буде заповненою. Але з цим форматом є свої особливості. Буває таке, що плитку заносять на об’єкт і вже навколо неї будують стіни, бо інакше вона не вміститься. У львівських квартирах зараз переважно плитка таких розмірів, щоб без проблем вміщувалася або в під’їзд, або в ліфт. Також люди хочуть, щоб було мінімум втручань пластику, алюмінію, кути мають бути 45 градусів, глазур має сходитися до глазурі. Багато хто хоче сантехніку прихованого монтажу – підвісні унітази, щоб все було зашито в стіну. Також хочуть вбудовані полички.

– А дрібненька плитка вже зовсім не у моді?

– Ні, вона теж у трендах, але більше як декорація. Вона завжди йде тлом, з малюнками, орнаментами, – португальська, марокканська плитка, яка дуже гарно виглядає, яскраво і строкато. З такої плитки часто замовляють «фартух» на кухню (це вставка плитки, між верхніми і нижніми меблями). Дрібна плитка має бути перед очима, але загальним тлом на стіні обирають велику. Нею також можна витягнути нерівності, з маленькою так не працює.

– Чи були дивні місця, де тобі доводилося класти плитку?

– Бували нетипові формати роботи. Півроку тому я ставив плитку в спальні. Це було дизайнерське рішення. Спочатку скрутили гіпсокартонний короб, який мав бути обшитий плиткою. Плитка копіювала чорний граніт і ця інсталяція навколо підсвічувалася LED-стрічкою. У кінцевому результаті вийшло дуже гарно. Також я ставив плитку на стелю розміром у понад 3 метри і за дизайнерським рішенням це мав бути «душовий куток» – те, що на підлозі, повністю відзеркалювалося на стелі.

– Чи плитка колись вийде з моди?

– Враховуючи сучасні тенденції і ту інфраструктуру, яка розвинена навколо неї – сумніваюся в цьому. Навколо безліч професійних магазинів, які продають плитку, безліч нових інструментів і форматів. І те, що вчора було «ого», сьогодні – «так собі». Не думаю, що плитка найближчі років 30-40 вийде з моди.

Розмовляла Дар’я Бура, «Радіо Перше»


Новини