Головне за день

Верховна Рада в цілому ухвалила законопроект № 5655, який запускає комплексну реформу містобудування. Чому він викликав у суспільстві такі активні дискусії і суперечки? Чим цей документ схвилював громаду, про що конкретно у ньому йдеться, які плюси і мінуси та як його трактують громадські активісти, – в Інтерв’ю на Першому Західному докторка економічних наук громадська діячка Олеся Дацко.

«Закон 5655 в інтересах великих забудовників»

– Раніше Ви часто опонували Львівській міськраді в питаннях містобудування. А цього разу захищаєте позицію ЛМР, Асоціації міст України, усіх тих хто не згоден з цим законом…

– Раніше по іншій стороні була ЛМР, яка лобіювала інтереси забудовників та порушувала права громадян. Тепер все по-інакшому – закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо реформування сфери містобудівної діяльності», громадські активісти назвали «законом про містоґвалтування». Теж підтримую цю думку.

Ми зараз навіть не знаємо, за що проголосували у Раді. Як таке можливе в правовій державі? На сайті Верховної Ради є законопроєкт 5655. Його первинна редакція була ще десь влітку. Однак документ, за який проголосували в грудні зараз – недоступний. За оцінками, з листопада самих пропозицій до нього було на понад 2 тисячі сторінок. Яким чином можна проаналізувати кожну пропозицію, порівняти з існуючим законодавством, більше того – у порівняльній таблиці ознайомитися на що це впливає і як буде змінений первинний законопроєкт? Окрім того він впливає на велику кількість законодавчих, нормативних актів. Тож на його якісний аналіз потрібно, принаймні, місяць.

– Що було у містобудівній діяльності, у законотворчості про містобудівну діяльність доброго, і що змінює цей закон? Це – плюс чи мінус?

– Кажуть там є 1587 сторінок і нам не вистачить часу, щоб усе це обговорити. Якщо лише про ключове, то він прийнятий в інтересах великого забудовного бізнесу.

– Але і міські ради, яким Ви опонували, так само лобіювали інтереси великого бізнесу…

– Тут інакше. Тому що раніше сфери впливу були в міських радах а тепер, цим законом, їх забрали.

– Тобто великий бізнес буде користуватися своїми правами без схвалення міською радою?

– Так.

– Яку саме функцію забирають: контролюючу чи наглядову?

– Куруючу. Наприклад, коли виконавчий комітет затверджує містобудівні умови і обмеження, ми, як громадяни, можемо дізнатися зміст, бо його оприлюднюють. Можна сказати: «вибачте, але тут дещо не так». Воно висить в публічному доступі, хіба що завуалюють у змінах до якогось рішення.

– А якщо потім, через три місяці, виконавчий комітет прийме рішення змінити якийсь пункт, то Ви знайдете?

– У нас є громадські активісти, які розпочинають день з ознайомлення зі сторінками судової влади чи ЛМР. Якщо зміни стосуються їхніх інтересів, повірте, усе знайдуть.

«Навіть не знаємо, що вони прийняли»

– Тобто був ребус, який теоретично можна було розв’язати. А тепер усе буде централізовано і йтиме через Київ?

– Так. В чому логіка цього законопроєкту – усі містобудівні документи, умови і обмеження є завантажені в єдину містобудівну систему. Але де-юре її не буде. Якщо зараз вони не відображені, на виконкомі можна прийти і сказати, вибачте, але ось у вас тут є пам’ятка – встановіть зону. А зараз буде вакханалія. Це вийде чисте поле.

– Але ж є 13 комітетів, які підтримали законопроєкт. Вони не побачили проблем?

– Чи можна подивитися висновки цих комітетів? Ні, їх немає. Є лише один – профільного комітету й усе. Причому, якщо ви подивитеся, хто саме давав негативні висновки на цей законопроект, то чітко відомо: Всеукраїнська спілка архітекторів і Національне агентство запобігання корупції. Але у переліку, який бачимо на сайті Верховної Ради цих висновків немає. Тобто виходить, що вони його взагалі не розглядали. Асоціація міст дала негативний висновок? – Так, дала. Міністерство культури та інформаційної політики дало негативний висновок? – Теж так. Але ви їх не побачите на сайті.

Узаконення самобудів?

– Як думаєте, він буде проходити перевірку на євроінтеграційність? Яку оцінку дасть цьому законопроекту ЄС?

– З мого досвіду важливо, хто і як зробить його переклад, щоб у Європі його прочитали. Так як роблять це у нас – в голову не влазить. Змінюється суть поданого – це катастрофа. Але наразі про переклад важко говорити, бо ще навіть українською не знаємо, що вони прийняли.

Тобто, що саме подали президенту… Як би я сьогодні, як громадянка, хотіла написати президенту, що ветуйте цей законопроєкт, але ж не маю навіть доступу до нього. З того, що базове у ньому – він порушує інституційні засади держави, ті, що базуються на праві власності.

Я би цей закон ще додатково назвала «законом про сервітутне». Що це таке? Сервітут це – право використання земельної ділянки, яка перебуває в іншій власності для, наприклад, обслуговування інженерних мереж чи для проходу до іншого будинку, для проїзду до якогось заводу. Так от, коли візьмемо, що усі охоронні зони, комунікації, каналізації мали би мати сервітути (які, на сьогодні, не відображені у містобудівній документації), то, якщо цей закон вступає в дію, то там є цікава річ. Умовно, якщо маєте право власності на земельну ділянку, і там передбачили прокладення дороги, то тоді воно скасовується.

Наприклад, у нас на Під Голоском є містобудівне гетто,де до будинків немає належних пожежних під’їздів. Так от, одні будинки, які вже стоять – з ними встигли залагодити ще до цього закону. Щодо інших, то закон 5655 фактично дозволяє реєстрацію на них права власності.

– Тобто дозволяє самобуди?

– Там цікава норма: «якщо самобуд не порушує нічиїх прав, то його можна узаконити». Але чиїх прав? Умовно, десь там на Личаківській, на комунальній землі, яку вкрали, щось збудували і оформили собі на це право власності. І міська рада скаже: «я підтримую». Це порушує мої права (громадські права)? А закон каже, що не порушує, бо це – не ваше. Це, фактично, є узаконення «договорняків». Бо, повірте мені, великі забудовники з владою домовляться.

«Боротьба за те, хто ярлик на будівництво буде видавати»

– Хочу повернутися до закону 5655. Головна дискусія така: Асоціація міст України каже – у нас повинна бути контролююча функція, маємо давати дозволи, перевіряти і мати доступ, а закон передає це у приватні структури. Тоді місцеві органи не зможуть навіть зайти на ці будови, а усе вирішуватиме Містобудівна палата в Києві при Мінінфраструктури. Саме там будуть збиратися усі дозволи з різних регіонів. Скептики кажуть – йде боротьба лишень за те, хто ярлик на те будівництво буде видавати: міськради чи міністерство.

– Я відштовхуюся від прав громадян. За Конституцією держава гарантує безпечність і якість товарів та послуг, які реалізуються на її території. Тобто, якщо говоримо про містобудування і квартири, як базове право на житло, то його має гарантувати держава. І вона не може передавати цю функцію іншому. А за законом здійснювати її будуть приватні інституції, які отримують ліцензії.

– Але ж міністерство здійснюватиме контролюючу функцію?

– Ліцензована організація. Я не знаю жодного випадку, коли в архітектора чи в якоїсь забудовної компанії забрали б ліцензію за порушення. Не існує цього в Україні. То давайте запитаємо державу, а що вона зробила, щоб гарантувати нашу безпеку, адже ми їй платимо податки?

Держава може додатково створювати подібні інституції, але віддавати такі повноваження не може. Тому що це право її громадян, їх безпека, яке гарантує держава. І на те, щоб хтось інший це право контролював я, як громадянка, не згідна.

Фактично, великі інвестори мають свої страхові компанії, банки і будуть мати ще й свої контролюючі будівельні компанії.

– А як ви до цього закону оцінювали діяльність державних архітектурно-будівельних інспекцій?

– Жахливо. Проте для мене це – базові інституції, що формують інституційну систему, які не можна заміняти, а вимагати ефективності їх діяльності. Те, що ми ліквідували апеляційний суд Львівської області і створили Львівський апеляційний суд, в якому працюють ті ж люди на тих же посадах – нічого не змінює. Тому й протестують проти тих приватних інспекцій, бо розуміють, що не будуть вони дбати про права громадян. Виключно – про інтереси своїх засновників.

До прикладу, приватні БТІ, що створилися. Те, що начудили з ними за останні роки, – волосся стає дибки. Внаслідок перевимірів приватним оцінщиком площі горища на Князя Романа, вона з 20 кв метрів стала 100 кв. метрів. І за це нікого не покарали.

Самі забудовники будуть створювати контролюючі інспекції

– Але куди цю корупцію в містобудуванні не перекидай, вона усюди вилізе якимось горбом…

– Стане ще більшою, коли це перейде у приватні руки. Бо ці контролюючі інспекції створять самі ж забудовники. І наряд чи вони побачать, що там, до прикладу, поруйнували археологічну пам’ятку.

Це будуть кишенькові фірми. Їх для того й протягують, щоб люди нічого не могли сказати.

– Але цей закон 5655 – кара за ту корупцію, яка була раніше?

– Так, але державний орган можна було змусити зробити перевірку чи, до прикладу, визнати його бездіяльність і відшкодувати свої збитки. Як це можна зробити приватно?..

– Звернутися до суду. Про новий закон кажуть, що залишиться право органів місцевого самоврядування подавати до суду на забудовників.

– Я кажу про громадян. Раніше я могла звернутися до ДАБІ і якщо воно не відреагувало, то зверталася в суд. Там могли визнати його бездіяльність та відшкодувати мені збитки.

– А тепер ні?

– Він – приватник, я – теж. Отже він мені нічого не винен. Як платник податків я маю право вимагати в державного органу, щоб він виконував певні положення, хоча б про свою діяльність. Що я можу вимагати в приватної фірми? Написано ж: приватна підприємництво – господарська діяльність з метою отримання прибутку або іншою метою.

– Дехто каже, що приватні містобудівні фірми це, як приватні судовиконавці, нотаріуси… Чи Ви бачите тут таку паралель?

– В містобудуванні – ні. Бо це є дуже критична безпекова сфера, від якої залежить життя людей. Часом шкодую про те, що я так багато знаю про будівництво у Львові. Бачили на Героїв УПА ту стінку, що два чи півтора роки тому впала від вітру?.. А він був не найсильніший. Так за останні 6-7 років збудовано 90% усього.

– Не лякайте…

– А чому? Цього ніхто не контролює. Були накладені мораторії на перевірку ДАБІ, держава її просто обмежувала. Бо бізнес пролобіював це.

Можливості дізнатися, хто і що будуватиме, не буде

– Пані Олесю, ви згадали про район Під Голоском. Скажіть, будь ласка, за новим законом 5655 там змогли б зробити ще гірше?

– Так. На Під Голоску є квартири, які висять в просторі, тобто де-юре там – чисте поле. Забудовник хоче отримати право будівництво і зараз він мусить іти за містобудівними умовами, і люди збирають збори та сваряться з міською радою, відстоюють свої права. І якщо активні, то можуть датитому раду.А за нового закону навіть можливості дізнатися, хто і що там робитиме, не буде. Крім того, там ще є термін позивної давності і якщо він вийшов, то суд не прийме позовної заяви.

– Громадські обговорення детальних планів новобудов залишаться?

– Формально, так. Але тут більше питання про те, що є у змісті і що потрібно вносити. От зараз у нас є детальний план на Кубійовича-Тютюнників, який обговорюють. Пишуть, що «місце пролягання інженерних мереж буде встановлюватися на подальших етапах проектування». Це ЛМР так прийняла, подала на громадські слухання. Хоча відповідно до закону, має бути чітко вказана ця схема, встановлені охоронні зони і так далі.

– Тепер тим же займеться забудовник…

– Так. Але згідно з новим законом, він зможе це робити екстериторіально.Тож ми про це навіть знати не будемо.

– Нагадайте, скільки голосів набрала електронна петиція за те, щоб президент не підписував цей законопроект?

– Було 42 090 голосів, але їх збір заблокували. Я раніше не бачила, щоб якась петиція до президента набирала так багато голосів, як ця. Люди нарешті розуміють про що йдеться.

Розумієте, це таке враження, що вони усі важелі впливу дадуть забудовникам. Забудовники не будуть винні ні в чому і матимуть право зробити усе, що забажають. Але вибачте, в умовах війни, питання безпеки громадян має стояти на першому місці.

– Одне з виправдань цього закону, що, мовляв, після війни потрібно буде відбудовувати країну та активно вести будівництво і тому він на часі…

– Перепрошую, але не потрібно порушувати права існуючих і майбутніх поколінь благими гаслами.

Моніторинг об’єктів власності має здійснювати місцева влада

– Який би вигляд мало мати ідеальне містобудування (кілька характеристик)?

– Як казав перуанський економіст Ернандо де Сото «капіталізм можна збудувати тільки там, де право власності визначене, зареєстроване і належно закріплене». Якщо цього не робити, Україна не зможе розвиватися. Нам бракує усіх трьох позицій.

Кадастрова карта зараз закрита, але якби ви зайшли, то побачили б, що десь третина Львова не має визначеного користувача чи власника землі. Це ХХІ століття! Ні за Польщі, ні за Австрії, ні за совєтів такого не було. Ці дані кудись пропали після розпаду союзу. У нас усе йде з нуля.

Те саме щодо пам’яток. В 2011 році Янукович обнулив їх реєстри. Туди зараз внесено менше 5% усіх пам’яток Львівщини. А суд скаже: «значить не підлягає захисту». І поки ці пам’ятки не внесені в реєстр – не визначені охоронні зони.

Знову повернуся до детального плану Кубійовича-Тютюнників. Уявіть собі, у ньому ні слова не сказано, що це – історичний ареал, буферна охоронна зона ЮНЕСКО, що там – ціла чудова вулиця функціоналізму. А ще, межує зі Снопківським парком – і про це нічого. А якщо б ми, насамперед, визначили містобудівну документацію, то це мали б належним чином внести в реєстр, в генеральний план: усі схеми до одної, з належними охоронними межами. А ще усі права власності.

Моніторинг об’єктів власності теж має здійснювати місцева влада,бо це – податки. А цього не має. Є незареєстрована земельна ділянка. Чия вона? Не з’ясували – до суду. Знаєте хоч один такий випадок? Я – ні. Усе тому, що цією земельною ділянкою користуються «свої люди». І тут є шалена корупція. Якби ми це визначили і ввели в реєстр… Дайте можливість громадянам сказати: «ось тут – порушення, перевірте».

Що ще важливо в цьому законопроєкті, вони викидають слово «стандарти» і усюди замінюють на «норми». Що це означає? Стандарт – гарантоване державою право на мінімальну безпеку їжі чи будівництва.Він каже: можна збудувати саме таку товщину сходів, бо якщо ти зробиш менше, то за перевіреними державними інстанціями характеристиками, це несе загрозу людям. І от вони ці стандарти викреслюють з цього законопроєкту: тепер держава нам нічого не гарантує.

Тому зараз оті 42 090 людей мають йти до свого депутата і казати: «Подавайте петицію про його скасування, поки його ще не підписали». І якщо це станеться, тоді вимагати, щоб нам дали належні механізми: опублікували усю містобудівну документацію, бо її ховають і увесь час перемальовують на коліні. А друге – реєстр права власності. Поки не змусимо державу реєструвати, облікувати і захищати власність, ніколи не станемо розвиненою державою. І це – первинно.

– Який Ваш прогноз? Чи підпише президент цей законопроєкт?

– Це буде залежати від реакції суспільства. Я думаю, що президент і його оточення добре її моніторять і все зрозуміють.

Записала Наталка Сохан