Україна поверне собі Малевича, – галеристка Олеся Домарадзька
- Четвер, 28 квітня 2022
Росія привласнювала досягнення українських художників. Жоден митець не міг зробити кар’єру, не переїжджаючи до Москви. А переїхавши туди, він автоматично ставав російським художником.
Про те, як українське мистецтво ставало російським, в ефірі «Першого Західного» розповіла мисткиня і власниця галереї «Зелена канапа» Олеся Домарадзька.
Яскравим прикладом крадіжки Росією відомих імен вона вважає історію Казимира Малевича.
За її словами, за походженням він був поляком, але жив на Київщині і ріс серед українців в селі. Відтак, він постійно декларував, що саме українське народне мистецтво надихнуло його на мистецькі знахідки. В своїй автобіографії він писав, що вважає себе українцем.
«Фактично його закатувало до смерті КДБ, яке хотіло покарати за нерадянський погляд на мистецтво. Після їхніх допитів він дуже важко захворів і швидко помер. І після цього всі його картини були вивезені до Москви, а він записаний, як російський художник. І весь світ тепер знає його як російського художника», – розповідає галеристка.
Тепер, щоб повернути Малевича, на думку Олесі Домарадзької, Україні треба розпочати велику кампанію. Передовсім треба закупити його роботи в наші музеї, щоб вони були в колекціях.
«Тому, що, якщо це наш художник, то він має бути в нас. Треба проводити виставки, видавати книжки, наукові статті про це писати, на міжнародному рівні презентувати, щоб відстоювати своє право на Малевича. Але прийде час і ми повернемо собі Малевича», – переконана мисткиня.
Олеся Домарадзька вважає, що Україна провалила культурну дипломатію. Держава дуже мало робила для популяризації українського мистецтва. Крім виставки Пінзеля в Парижі, жодної іншої потужної акції популяризації України через мистецтво, вона не пригадує.
За її словами, світові галеристи і мистецтвознавці постійно говорили українським художникам: «вас не видно», «вас не видно». Але зараз Україна – у фокусі, відтак, на її думку, це шанс для українського мистецтва. І ставлення до України змінюється.
На Венеційській бієнале, крім того, що Україна має свої павільйони, посередині парку виставки розмістили інсталяцію, присвячену Україні.
«Посередині – монумент, обкладений мішками так, як ми обкладаємо наші пам’ятки. Навколо зробили інсталяцію з постерів з наших воєнних картин, і вивішений маніфест про те, що Україна зараз відстоює цінності і свободу всього світу», – говорить мисткиня.
Змінилось і ставлення до України іноземних митців і мистецтвознавців, які підходили до українських художників на виставці у Венеції.
«Вони всі говорили, що розуміють, що їхні уряди роблять замало і забагато вагаються. Говорили, як нами захоплюються. Нас взагалі вважають за легендарних істот. Є хвиля захоплення нами. Всі розуміють, що відбувається. Ніхто не вірить Росії. Всі бачили звірства, які чинили в Бучі», – розповідає мисткиня. А куратори литовського та естонського павільйонів навіть мали жовто-блакитні стрічки, причеплені до одягу, додає вона.
