Жорстка позиція України працює, – Дмитро Шеренговський


Білорусь дистанціюється від Росії, Україна налагоджує зв’язки з Німеччиною, а Угорщина готується заробляти на відбудові України.

Ці та інші події в ефірі «Першого Західного» проаналізував проректор Українського католицького університету, експерт з міжнародних питань Дмитро Шеренговський. Він коротко пояснив, що змінюється у ставленні до України в таких країнах:

Білорусь:

«Я не я і хата не моя». Це про Лукашенка, який дистанціюється. Ми говорили про те, що він буде відкручуватись до останнього. Ця риторика: «Я тут не при чому» доводить те, що питання збереження режиму для самозванця-диктатора є одне з найбільш важливих. І він буде «танцювати» до останнього, щоб знайти такі можливості. Особливо, коли він бачить, що переможна війна Кремля не є переможною, і більше того, існує реальна загроза її програти. Основний імпульси, який нам варто зрозуміти – він буде дистанціюватись.
Німеччина:

Напруження між Україною і Німеччиною були аж надто драматичними. Жорстку лінію, яку ми взяли, особисто я підтримую, треба речі називати своїми іменами. І ми бачимо, що в Німеччині є багато критики такої позиції влади. Значить вона поведінка мала сенс. Але вже надто багато було тої жорсткості. Нам треба розуміти, що позиція президента Німеччини є дуже символічна. Нам треба з канцлером зустрічатись. А  далі ми маємо розуміти, що ведемо розмову не тільки з Німеччиною, але й з ЄС, ми маємо рамштайнівський формат, тому не тільки Німеччина самостійно буде щось вирішувати.

Щодо слів посла України в Німеччині Андрія Мельника, які переклали як «ображена ліверна ковбаса», то це ідіома, і вона є жорстка. Це питання сприйняття. Ми бачимо, що в середині німецького середовища є невдоволення і рейтинги Шольца падають. Люди його критикують все більше і більше. Тобто, наразі це працює. Але, можливо, в певний момент нам треба буде призупинити цю гостру риторику тому, що одне питання підштовхувати Німеччину до більш активної політики, а інше – зайти в глухий кут.

Угорщина:

Заява Угорщини про те, що вони готові відбудовувати київські школи, лікарні заснована на економіці. Відбудова ж не буде відбуватись просто так. Угорські компанії на тому зароблять. Угорська політика на тому і будується: все, що добре для Угорщини – це безумовне добро. Тобто, це не означає, що риторика Угорщини стає проукраїнською. Навпаки, для мене драматичний аспектом є те, що недавно проводилось опитування щодо перспектив членства України в ЄС, то в самому угорському суспільстві є скептицизм щодо цього. Угорщина в тому сенсі є складною.

Але одне діло говорити, а інше – робити.  Якщо ми подивимось, то попри м’яку позицію в контексті санкцій, і продовження отримання нафти і газу з Росіі,  ми не бачили блокування.

Вірменія:

Я думаю, що протести, які зараз виникають у Вірменії – це внутрішня ситуація, не спровокована зовні. Хоча це не виключає, що нею можуть скористатись.

Грузія:

Якщо раніше ми говорили що грузини йдуть в ЄС першими, то нині вони вже не перші. За станом реформ, адаптації європейського законодавства, вони плентаються позаду. І в цьому винна чинна влада. Але питання в тому, що більшість грузинів є достатньо проукраїнськими. Там навіть нещодавно були опитування, які показали, що понад 80% грузинів вважають українську війну своєю війною. Але водночас це не заважає їм підтримувати наявну владу.  Це такий складний конструкт, який нам важко зрозуміти. Тут питання, що вони не хочуть війни – це раз, а два: вони розчаровані опозицією, яка не може нічого запропонувати.

Китай:

Китай дуже боїться ув’язатись в щось, що буде загрожувати санкціями їхнім компаніям. Це надзвичайно важливе зараз питання для Китаю. Тому, що там тільки почався післяковідний бум і будь-які стреси Китаю не вигідні. Цих два місяці китайські компанії дуже обережно працюють. І така позиція обережності вона буде продовжуватись, якщо раптом щось не станеться.  

Новини