З 1987 року Львів почав святкувати день міста. Щоправда, тоді цей день відзначали 17 вересня, а не у травні, як нині. Тоді під час святкування у Львові відбулася перша в Україні політична демонстрація. Її організатором був відомий львівський хіпі Алік Олісевич. Під час маніфестації відбулося кілька конфліктів між демонстрантами та міліцією. А увечері на площі, де зараз – пам’ятник Грушевському, мала відбутися загальноміська дискотека. Молодь зібралася, але, очевидно, високі чини захід скасували. Звісно, молодим людям це не сподобалося, – і народне невдоволення переросло у масову несанкційовану акцію протесту. Львів’яни, співаючи українські народні пісні, ходили колоною проспектом Шевченка і аж до площі Ринок поки міліція не почала арештовувати демонстрантів.

Митцям та ремісникам у день міста місцева влада дозволила навіть демонструвати та продавати свої власні витвори. Спочатку вони продавали роботи біля каплиці Боїмів, але згодом їх перемістили на площу біля театру Марії Заньковецької, де нині ярмарок “Вернісаж”. Там ще у 1980-му на стіні будинку демонструвалися просто неба документальні фільми. 

***

1988 рік починається бум на музичний гурт «Ласкавий май». В образі невинних підлітків країну підкорює багато груп-близнюків. Розкручується один з найуспішніших та найскандальніших комерційних проєктів радянської естради. 

***

Повною протилежністю такого стилю музики стала львівська рок-група «Брати Гадюкіни». Під оболонкою «стьобу з рагуля» у музиці та текстах їхніх пісень вирувала потужна ідея українського національного відродження. 

Львів минулий на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ.