Гобелени та графіки із зображенням стародавньої архітектури Львова, зачаровуючі пейзажі –це виплеск чистого, світлого, щирого романтичного сприйняття світу. Своєю творчою індивідуальністю Уляна Слюсар сміливо видозмінює та надає особливого стилю пам’яткам архітектурної старовини. Її роботи шанувальники називають танцюючим Львовом.

Костел Бернардинів у жовто-гарячих тонах, танцююча вежа Корнякта – незвичний і навіть дещо дитячий Львів. Таким він є в уяві художниці Уляни Слюсар. Правило архітектора: рівною має бути кожна лінія, жінка знівелювала у своїх веселих гобеленах та графічних творах. У кожну архітектурну пам’ятку мисткиня вдихнула життя та рух, якого авторці так бракує самій: « Ескіз лініями, а кольори з’являються –це так само як хтось бере пензлик, я так само малюю голкою».

У національному музеї галичанам представили півсотні найкращих робіт мисткині. Ще однією слабкістю Уляни Слюсар незвичайні натюрморти. На темному тлі гобеленів посеред літа пожовтіли листки. Осінь – найулюбленіша пора художниці. Про її силу волі розповідає Ігор Кожан, директор Національного музею імені А.Шептицького: «Вона має велику силу волі і енергії і вона себе знайшла в тій же графіці в тому ж гобелені, в тій же поезії…це філософія її життя є. Я би хотів навчитися таке робити, бо навіть не знаю як може людина таке зробити».

Головними гостями на відкритті виставки були дітлахи з особливими потребами. На прикладі Уляни Слюсар вони повинні зрозуміти – фізичні вади не можуть бути перешкодою на шляху до мети. Усі охочі зможуть подивитись на танцюючий Львів у національному музеї до 30 червня.

Тетяна Діяк Анастасія Королюк програма очі на Львів-Тб