Головне за день

Сили оборони зараз стримують один з найпотужніших наступів російських військ від початку повномасштабного вторгнення, про це зазначив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський за підсумками зустрічі з делегацією Збройних Сил Чехії на чолі з начальником Генерального штабу, генерал-лейтенантом Карелом Ржегкою. «Поінформував чеських колег про ситуацію на лінії фронту, яка продовжує залишатися складною. Активні бойові дії, які тривають на окремих напрямках вимагають постійного оновлення ресурсів українських підрозділів. Наразі, Збройні Сили України стримують один з найпотужніших наступів росіян від початку повномасштабного вторгнення», – заявив Сирський.

Що відбувається на найгарячіших ділянках фронту – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» полковник ЗСУ, військовий аналітик Петро Черник.

Відеоверсія розмови – тут.

«Важливо утримати Курський плацдарм»

– Розвідка Естонії констатує, що впродовж тижня росіяни загарбали 150 квадратних кілометрів  Донецької області. Що відбувається на фронті, зокрема у Курській області – ми там виграємо чи програємо?  

–  Проти нас там зосереджений 50-тисячний корпус, це доволі багато. Є підтверджена інформація, що так званий корпус із Північної Кореї також  долучається до боїв.

Сам факт існування цього плацдарму це величезна перемога для нас. Тут дуже багато зрізів, але найголовніший успіх – те, що зможемо у потенційній точці потенційних переговорів, щось на щось міняти. Украй важливо, щоб ми зуміли цей плацдарм утримати.

У моєму розумінні, наступний, 2025 рік, мав би стати переломним. Розуміємо, що не маємо сил і засобів, щоб повністю звільнити абсолютно всі наші території, хіба станеться чудо і нам дадуть 1000 ракет ATACMS, 120 – F-16 і все ракетно-бомбове навантаження до них. Однак, якщо усе буде відбуватися за тим типом і логіки ведення війни як зараз, то Курський плацдарм було б добре поміняти, скажімо на Запорізьку атомну електростанцію.

Тому не зовсім коректно казати, хто більше перемагає, сам факт плацдарму – це уже успіх.

«Ми дивимося на фронт виключно лінійно»

– Однак частина підрозділів, яка зараз воює на Курщині з Краматорського напрямку, а ми зараз бачимо просування противника на Донбасі. Чи виправдовує тоді себе Курська операція?

– На 100% виправдовує, ми перенесли бойову операцію на їхню територію, якби ще пів року тому хтось сказав, що це можливо і що таке буде відбуватися, це би викликало здивування у навіть серйозних експертів.

Ми дивимося на фронт виключно лінійно, а фронт це ще й велика політика і геополітика. Ядерна держава, котра казала, що не дай Бог ви зачепите наші кордони, то влаштуємо ядерний апокаліпсис. А тут Україна з 16-тим бойовим потенціалом проводить повноцінну бойову операцію на їхній території.

Не погоджуюся із думкою, що, мовляв, саме через на Донбасі відбувається тиск противника. У РФ підняли дещо свої мобілізаційні ресурси: якщо раніше це було 35-36 тисяч на місяць, то зараз десь під 40. Однак цього місяця ми показали фантастичний результат їхнього нищення – поза 41 тисячу.

Противник сильно тисне, бо у них нічого не змінилося щодо загальної мети у цьому часовому відтинку – вийти на адміністративні кордони Донеччини. Але, знову ж таки, є нюанс, розвідка Естонії називає 150 квадратних кілометри, на яких нібито росіяни просунулися, я теж провів математику –  війна – це цифри  і я їх дуже люблю – якщо взяти усереднені місячні показники, як вони рухаються, то такими темпами тільки Донецька область – це два роки. А через кілька тижнів/місяців може все змінитися.  Не забуваємо, що зараз буде дуже величезний момент, який називається вибори у США, і від них залежить неймовірно багато.

Тому кожна зі сторін намагається досягнути зрозумілого для нього паритету. Їхня мета Донбас, а наша – утримати Курський плацдарм, бо це серйозний момент у частині геополітики.

«Протидія ворожій піхоті – касетні боєприпаси»

– Знову ж таки повертаючись до Донецької області, зважаючи, що там росіяни дуже тиснуть, то чи є ризик до кінця року її втратити?

– Щойно це все розклав. Удруге проаргументую, якщо взяти усереднені піврічні показники їхнього просування, то такими темпами їм треба два роки. Окрім того, у найближчі тижні зайдуть дощі і ми знову перейдемо у той тип ведення бойових дій, який для нас не є новим: контрбатарейні дуелі. А тут ми показали фантастичні показники: за 90 днів літа знищили позад 4500 артилерійських установок, а це понад 60 бригад.

Так дійсно, не боюся визнавати своїх помилок, навіть ті джерела, котрим я довіряв, недооцінили той велетенський склад, котрий є у росіян, він виявився дещо більшим, ніж виглядало на старті війни.

– Якщо говорити про живу силу, то навіть за відкритими даними вони отримали поповнення, як мінімум, 10 тисяч військових КНДР – чим будемо протидіяти? Які ресурси у нас є, аби протиставити їхнім можливостям?

– Тільки високоякісною зброєю – касетний боєприпас до HIMARS якраз є тією відповіддю. США оголосили про черговий транш військової допомоги на 450 мільйонів доларів і там прописано значна кількість боєприпасів саме до цієї ракетної системи. Треба включати здоровий глузд: якщо там піхота, то  відповісти можемо тільки касетами боєприпасами. HIMARS має прекрасні боєприпаси дальністю до 64 км М30А1 та М30А2, які мають у своїй бойовій частині в одному випадку більше 400 фугасно-уламкових елементів, а в іншому – понад 600 вольфрамових кульок. Саме ця зброя покликана вирішувати проблему піхоти. Не забуваймо також про штатний артилерійський боєприпас М864 – 72 субелементи до артилерії 155-мм, яка працює до 30 км.

І звичайно великий важкий ATACMS, який теж має бойові частини із касетним комплектуванням, наразі не маю перевіреної інформації про нові застосування цієї зброї.

«Великі виробники зброї заходять в Україну»

– Військові аналітики та експерти одностайні у тому, що Росія планує свої дії, як мінімум на 10 років. Чи є у нас план на, принаймні, найближчих 3-5 років, як стримувати та побороти противника?

– Не буду деталізувати наші стратегічні плани та нікому не раджу цього робити. Є гарний принцип у справжній воєнній аналітиці: про ворога говоримо абсолютно все, аж про те, у що він одягнутий, а про себе дуже загальними речами.

Про план України висловлюся по-інакшому – великі світові виробники зброї, такі як: Rheinmetall, Bayraktar, BAE Systems, американські – Lockheed Martin, Northrop Grumman та інші чітко сказали ще на початку цього року, що будуть заходити в Україну. Більше того, є підтверджена інформація, що конкретні проєкти вже реалізовані, знову ж таки їх відкривати не буду. Це якраз і є той елемент відповіді нашому противнику.

Тепер у частині десятирічок, двадцяти річок і далі… Свідомо піднімаю часові показники, моя позиція не змінилася з першого дня війни, навіть, якщо завтра Путін здохне, виб’ємо їх на кордони 1991 року, однак РФ втримається, то наступна війна – це питання часу. Україна припинить воювати тоді, коли ця держава згине кінцево і безповоротно. Однак зараз ознак, що там є серйозні дезінтеграційні процеси немає.

Хоча дам стратегічний оптимізм всім українцям. У цьому історичному відтинку ми точно переможемо. Не знаю, скільки по часу це буде: 5, 6, 10, 30 років. Але є кілька феноменальних моментів цього історичного процесу. У нас уперше один противник і консолідована підтримка усього цивілізованого світу, і найголовніше – англосакси на нашому боці. Тобто, колесо історії не зміниться, воно буде на нашу користь. На жаль, за це доведеться заплатити  високу ціну.

– Ми почали із Курщини, продовжили Донеччиною, але хотілося би почути вашу аналітику щодо лінії бойового зіткнення в Харківській, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях і Херсонській. Що там відбувається?

– Не буду вдаватися в деталізацію. А у стратегічному сенсі, противник не відмовився від того, щоб окупувати якомога більше наших територій.

Маю гіркий досвід деталізації кожної локації, яка потім була розібрана на майданчику у пропагандистки Скабєєвої. Тому дуже акуратний у тому, що називається конкретна локація.

«Мобілізаційний вік слід понижувати до 23 років»

– Якщо бути теж акуратними, то у 2022, ще напередодні війни, коли українців заспокоювали представники держвлади, то потім з’явилася думка, що все-таки людей треба було якось підготувати до того, що будуть такі події. Так от, що зараз влада має говорити мешканцям Дніпропетровської, Запорізької чи Харківської областей, як вона має комунікувати із населенням цих регіонів?

– Даруйте, але я воєнний аналітик, аналізую бойові дії, а не комунікацію із цивільним населенням. Звичайно, це дуже важлива робота, але це питання слід поставити тим людям, котрі насправді на ньому розуміються.

– Питання, яке ви можете оцінити, пам’ятаєте, коли ще у 2023 головнокомандувач Валерій Залужний говорив, що треба мобілізувати як мінімум півмільйона людей, аби втримати фронт, підготувати контрнаступ і забезпечити адекватну ротацію – це все залишається актуальним ще і зараз?

– Усе залишилося. Маю непопулярну позицію –  в мене полетить купа каміння, але буду про це говорити – мобілізаційний вік в обов’язковому порядку слід понижувати до 23 років. У нас не має варіантів як би це цинічно і жорстоко не звучал; служити будуть всі.

«F-16 змінив філософію бою»

– Оцініть, як змінився фронт після того, як ми отримали F-16?

–  Як мінімум, два факти збиття Су-34 з F-16, це колосально величезний крок вперед. Су-34 у росіян на старті війни було не так багато, десь у межах 140 машин.

Те, що філософія бою у повітрі змінилась і їхні хвалені Су-30, Су-35, особливо Су-57 (їх лише 11 одиниць), не змогли протидіяти саме такій атаці, і F-16 не потрапив під роботу їхньої системи протиповітряної оборони, це чудова новина.

Однак розуміємо, що отакі новини в нас будуть порційними, бо за винятком одного втраченого F-16 (не сумніваюся, що там був людський чинник, найімовірніше був перевтомлений пілот або була дуже складна фігура пілотування) не маємо у права літаки втрачати. Насамперед, у нас їх нас доволі мало, окрім того, це ще й репутаційні втрати для країн, котрі санкціонувала їхню передачу. Тому F-16 будуть поступово апробуватися в усіх видах бою.

Найбільший їхній коефіцієнт корисності на цю хвилину – це полювання за крилатими ракетами і не сумніваюся, що вони упоралися із цими бойовими завданнями.

– Щодо втрат, то чи не станеться із цими літаками теж, що з HIMARS, коли росіяни навчаться їх нейтралізовувати?

– Є лише кілька втрат HIMARS із кількох десятків. Свідомо приховаю цифру, скільки їх у нас, скажу лише, що Україна за їх кількістю у світі друга. Це дуже серйозний показник і є велика кількість відео роботи HIMARS по їхній піхоті.

– Тож, якщо буде з’являтись інформація про ліквідацію F-16, то слід сприймати це адекватно – триває війна і не усі машини можуть зберегтися в цих умовах. Режисер та штурмовик Олег Сенцов в останньому інтерв’ю сказав, що ми залишаємося маленькою радянською армією, яка воює проти великої радянської армії – що у нас не так?

– Тут є один великий нюанс, ми чомусь військо відділяємо від суспільства, це глибочезна помилка. Якщо поважний чоловік таке сказав, то може треба поставити питання, що наше суспільство ще досі живе в ілюзіях радянського союзу і маємо у своєму менталітеті багато совкових елементів. А Армія – це відзеркалення суспільства.

Приведу слова їхнього письменника, вони дуже влучні. Зокрема, Достоєвський сказав, якщо хочеш вивчити державу, то вивчи три установи: школу, тюрму і армію. То може, якщо армія така, як  її охарактеризував Сенцов, то може це більше питання до суспільства.

Розмовляла Ярина Капітан