Головне за день

Триває процес перенесення радянських поховань з «Пагорба Слави» у Львові, чи не останньої території російської тоталітарної архітектури в нашому місті. Зокрема, були демонтовані колони на вході до комплексу. Паралельно відбувається ексгумація та процес перенесення самих поховань. Серед могил, які планують перезахоронити на Голосківському кладовищі – останки агента НКВС Ніколая Кузнєцова та майора Степана Путіна.

Про процеси, які відбуваються на «Пагорбі Слави» у Львові, чи справді там похований Кузнєцов та що в майбутньому буде на цьому місці – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» директор Меморіально-пошукового центру «Доля», голова комісії культури, інформаційної політики та промоції Львівської облради Святослав Шеремета.

Відеоверсія розмови – тут.

«Цього літа маємо завершити усі роботи»

– Бачили символічний процес падіння однієї з вхідних колон. Знаємо, що паралельно відбувається ексгумація та перенесення останків похоронених. На якому етапі весь цей процес?

– Фахівці меморіального пошукового центру «Доля» проводять дослідження/ ексгумацію місць поховань на вулиці Пасічній, а також перенесення останків на нове місце захоронення на Голосківському кладовищі. Роботи йдуть за планом, попри те, що погода деколи буває не дуже сприятлива для наших робіт та досліджень.

Зокрема, уже ексгумовано понад 160 одиночних поховань. Нашим фахівцям залишилося дослідити три ряди одиночних поховань і чотири братські могили. Зокрема, одна з них – це могила загиблих ще часів Першої світової війни.

Окрім того, в центральній частині меморіалу півколом знаходяться поховання, які також вимагають досліджень, подальшої ексгумації і перепоховання. Сподіваюся, якщо не завадять погодні умови, то ще цього літа ми завершимо ці роботи.

«Працюємо за відповідною методикою»

– А як відбувається цей процес ексгумації? Чи можете описати на практиці як це роблять і хто?

– На практиці цим займаються наші фахівці, у них є великий досвід проведення подібних досліджень.

Не хочу говорити тільки про ексгумацію, бо відбуваються ще й дослідницькі роботи. Робляться певні висновки про те, як загинули ті, хто там похований, чи як відбулося захоронення.

Працюємо за відповідною методикою. Верхню частину ґрунту забираємо за допомогою техніки, а після цього фахівці працюють вручну. Це – лопати, шпатель, щітки, аби акуратно пошарово зняти грунт і вилучити останки.

Якщо говоримо про «Пагорб Слави», то загалом уже ексгумовані понад 160 останків. Є й певні цікаві/дивні моменти. (Хоча нас важко чимось здивувати, бо проводили подібні дослідження не тільки у Львові, чи на Львівщині, а й на Тернопільщині, Рівненщині, у Вінниці, Мукачеве.) Було дещо несподіваним, коли розміщення похованих у перших двох рядах на «Пагорбі Слави» було не у тому порядку, як показували схеми в обліковій документації. Також була невідповідність і в розміщенні надгробків і могил.

Якщо пригадуєте цю територію ще до початку демонтажу, то надгробки знаходилися перпендикулярно до бокових стін меморіалу та до алеї і паралельно до лицевої стіни, де й була демонтована колона.

При цьому, кількість поховань відповідала схемі і списку, який був раніше затверджений.

«Усім було байдуже, яким чином будуть увічнені ті, хто там лежить».

– Це означає, що спочатку були похоронені військові, а пізніше – незалежно від того, як були розміщені могили, були поставлені надгробки…

– Саме так. Дійсно, перепоховувати туди почали радянських військовослужбовців ще у 1945 році. А меморіал почав будувався пізніше у 1948. Переконаний, що проєктанти отримали доручення від вищого партійного керівництва, що це має бути потужний ідеологічний меморіал. Та усім було байдуже, яким чином будуть увічнені ті, хто там лежить.

– Йдеться навіть не про ушанування тих, хто був там похоронений, а відповідність якимось ідеологічним історіям. Це характеризує, напевно, цю епоху…

– Абсолютно. І ми з цим стикаємося під час наших досліджень у багатьох місцях, де проводимо ексгумації колишніх радянських меморіалів.

Хотів би ще зазначити, що йдеться лише перші два ряди, а уже наступні були розміщені у відповідності до нагробків, чи як показувала план-схема.

Також під час досліджень виявили, що це вже були перепоховання Умовно кажучи, з інших територій, можливо місцин навколо Львова. І, на жаль, це не було шанобливо зроблено представниками радянської влади. Але це реалії того часу, зокрема, як тоталітарна система ставилася до долі кожного військового. Бо срср будував свій міф так званої великої перемоги у Другій світовій війні і мав би шанувати своїх героїв. Але тоталітаризм цього не передбачає.

«Не знаємо, чи справді там лежить Кузнєцов»

– Поговоримо про міф. Є одне поховання, яке особливо привертає увагу громадян Росії. Йдеться про захоронення радянського диверсанта та агента НКВС Ніколая Кузнєцова. Ще перед проведенням екгумаційних робіт тривала дискусія, чи справді він захоронений там – знаєте відповідь на це запитання?

– Відповіді ще не маю. Ще не проводили дослідження могили, яка ознакована як Кузнєцова. Тільки після того, як це буде зроблено – а до цього мають бути залучені не тільки наші фахівці, а й антропологи, судмедексперти, археологи – зможемо дати висновок, чи це він.

Бо є версії, що це ніякий не Ніколай Кузнецов, а там похований німецький офіцер. Коли будуть підняті останки, проведені антропологічні дослідження кісток, черепа, також узятий генетичний матеріал для аналізу ДНК, тільки тоді можна буде робити висновок.

Сучасні наукові методи дозволяють ідентифікувати, чи це справді Кузнєцов. Можна виміряти ріст цієї людини, дослідити її будову черепа. Знаємо, що по описах Ніколай Кузнецов мав особливості щелепи. Якщо це був німець, то вони також мають певні особливості будови черепа та скелета. Усі ці речі дозволять фахово вказати, хто усе таки похований у цій могилі.

– Чи такі дослідження заплановані?

– Безумовно. Тоді можна буде або спростувати, або підтвердити різні версії.

«Що має бути на цьому пагорбі вирішить громада»

– Що має бути на «Пагорбі Слави»? Зокрема, історик Андрій Козицький говорив, що є висока ймовірність, що на цьому пагорбі ще до радянських поховань були захоронення. І їх теж потрібно досліджувати.

– Мені складно сказати. В першу чергу, нам потрібно завершити ексгумацію. А тій організації, яка проводить демонтаж конструкцій, провести свої роботи. І коли будуть зняті усі символи тоталітаризму, демонтовані бетонні конструкції, проведено ексгумацію та перепоховання на міському кладовищі – тоді, мабуть, потрібно провести обговорення з громадою, що там має бути.

Свого часу митрополит Андрей Шептицький хотів там спорудити храм і він доклав багато зусиль, щоб це сталося. Але події Першої світової війни не дозволили цього зробити. У часи першої російської окупації генерал-намісник Львова і Галичини заклав на цьому пагорбі цвинтар для загиблих солдатів. Опісля, у 1930-ті роки, на звернення мешканців Львова, велика частина загиблих тут, була ексгумована і перепохована на окрему ділянку на Личаківському кладовиці. Та у 1945-му році радянська влада постановила створити тут меморіал.

Це все потрібно дослідити. Як я вже казав, в одній з братських могил за документами поховані загиблі у час Першої світової війни, але чи це справді так. Наші дослідження часто показують, те, що є в спогадах, архівних документах, епітафіях і написах на меморіальних спорудах не відповідає тому, що там реально є.

Розмовляв Віктор Біщук