«Чекають інші часи». Директор Дрогобицької солеварні про проблеми та розвиток підприємства
- Четвер, 27 березня 2025
У Дрогобичі шукають ініціативних людей, які хочуть долучитися до розвитку місцевої солеварні. Найдавніший в державі завод, що працює, хочуть зробити популярним для всієї країни. Там виварюють сіль ще з XIV століття й донині. Нині підприємство не в найкращому стані. Самостійно реставрувати найстарішу солеварню в Україні не вдається.
Про проблеми солеварні, реставраційні роботи на підприємстві та яким буде розвиток заводу – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» директор Дрогобицької солеварні Олег Петренко.
Відеоверсія розмови – тут.
«Більше солі в Україні зараз немає»
– Завод у Дрогобичі, якщо не помиляюся, зараз залишається єдиним виробником харчової солі в Україні, тому має стратегічне значення. Як нині живе підприємство і головне – чи зараз воно збиткове?
– Підприємство працює, воно є найдавнішим в Україні і воно прибуткове. Однак після усіх платежів на розвиток фактично нічого не залишається.
– Підприємство уже кілька разів виставляли на торги. Його внесли до переліку об’єктів на приватизацію, також у Дрогобицькій мерії заявляли, що готові забрати об’єкт у комунальну власність і ним опікуватися. Який вектор розвитку бачите ви?
– Якраз обговорювали, куди краще рухатись і як. Станом на зараз підприємство включене в перелік підприємств, які підлягають приватизації, однак на торги не виставлено. Також є домовленості з Фондом держмайна України стосовно спроби поставити наше підприємство на пілотний проєкт за законом України про державно-приватне партнерство, який має бути прийнятий ще цього року.
І тоді уже шукати інвестора, залишаючи підприємство у державній власності. Інвестор вкладає кошти протягом певного періоду, користується ним, однак після того, як відновлює його, повертає державі. Це хороший механізм, якщо він би запрацював, то для нашого підприємства було би добре. Однак, якщо таких інвесторів не знайдеться, то солеварню можуть виставити на торги.
«10 пам’яток архітектури на території солеварні»
– Однією з пересторог щодо приватизації була та, що новий власник зруйнує солеварню, аби збудувати там щось більш прибуткове. Однак саме у «солі вся сіль», це найдавніший солевиварювальний завод в Україні. Чи ви рахували, яка сума потрібна, аби оживити солеварню і на що конкретно ви їх спрямуєте?
– Додатково, це ще єдиний український продукт, більше солі в Україні, на жаль, зараз немає. Тому ми важливі ще як стратегічний об’єкт з виробництва харчової солі.
Щодо приблизних підрахунків, то проведено багато роботи щодо інвестицій у виробництво, щоб осучаснити, використати нове обладнання, залишивши частково старі технології. Це порядка 17-19 мільйонів гривень.
Та є ще проблема в реставрації будівель на території солеварні, у нас аж 10 пам’яток архітектури місцевого значення і більша частина з них у незадовільному стані. Їх потрібно реставрувати. І ці роботи більш вартісні, ніж будівельні, потребують більше документації. Станом на зараз не маю підрахованих цифр, скільки необхідно вкласти в ці роботи коштів, але йдеться про дуже значні інвестиції.
Хоча, можливо, це поступово робити, відновлювати пам’ятки, консервувати частково. Процес ревіталізації є швидкий. У Львові є проєкт Jam Factory Art Center – Арт Центр «Фабрика Повидла», він реалізовувався дуже довго. Ми теж не говоримо про швидкі терміни відновлення. Зараз насамперед потрібно вкладати у виробництво, туристичний, рекреаційний бізнес Це є додаткові доходи для підприємства.
«Преміальна Дрогобицька сіль»
– Чи відкритий зараз вхід на солеварню, зважаючи і на воєнний стан, і на стан самих об’єктів? Як туди можна потрапити?
– Відкритий і працює 24/7. І в робочі, і у вихідні дні. Є загальна візитівка – це сайт Дрогобицька солеварня, там є контакти, щоб записатись на екскурсію. Також зараз розробляємо з айтівцями з Львівської політехніки можливість електронного запису. Працюємо над тим, щоб стати більш доступним для людей, аби більше до нас приїжджало туристів.
Уже прописана стратегія і шукаємо кошти для відкриття лабораторії солі. Над цим проєктом працюємо спільно з релокованим з Донецька університетом і сподіваюсь до місяця-двох запустити його; можна буде самому виварити сіль чи створити кристал.
– Це цікавіше, ніж на уроках хімії. Знаємо, що солеварня у Дрогобичі уже змінюється. Є кав’ярня, де можна скуштувати каву із сіллю та магазин і там можна купити сіль, яку виварювали удень і уночі. Розкажіть більше про брендування, промоцію.
– Щодо брендування, це давня історія давня, триває чотири роки. Туристичний продукт Дрогобицька сіль продавався в туристично-інформаційному центрі, однак вирішили це масштабувати і тепер це преміальний продукт. Його можна наразі купити у «Лавці традицій» у Сільпо у західній та центральній Україні.
Позиціонуємо цей преміальний продукт як новий вид Дрогобицької солі, вона є з різними добавками, а також крупнокристалічна сіль, фінішна. І цей напрямок дозволяє нам розвиватися, отримувати більші доходи. І це майбутнє солеварні. Якщо цей продукт вдасться повномасштабно запустити по всій Україні, то наша ситуація фінансова набагато покращиться. До цього напрямку залучено багато людей. Також шефи різних ресторанів до нас дуже круто відносяться, працюють з нашим продуктом і рекламують його.
Проблему, яку дуже складно вирішити стосується заборони експорту Дрогобицької солі. Вважаю, що додатковий дохід може бути з експорту, особливо нашої крупнокристалічної солі. Аналогів такого продукту є небагато в світі, він дуже вартісний. На неї за кордоном є певний попит, однак заборону Кабінету Міністрів дуже складно скасувати.
«Проєкт Солеварня 2.0»
– Кого шукаєте у друзі підприємства, хто може вам бути корисним?
– Цей проєкт назвали Солеварня 2.0, бо йдеться про перезапуск. Шукаємо ініціативних людей, у соцмережах поширили Google форму, яку можна заповнити і визначитися з напрямком, з яким можете допомагати і в якості кого. Важливо отримати цей фідбек, інформацію від людей, які хочуть працювати над збереженням солеварні.
Наголошу: солеварню чекають інші часи, розвиток. У якій формі власності ще не знаємо, бо ці процеси змінюються постійно і ще не має визначеності. Плюс в державі ситуація складна. Тож нам потрібні люди: амбасадори, які будуть говорити про нашу солеварню і допомагати її розвивати. Напрямків дуже багато, ще будуть додаткові зустрічі, перемовини.
Зараз працюємо над спільнотою Солеварня 2.0, яка зможе бути корисна для розвитку підприємства. Це і є основна мета наших зустрічей і роботи. Якщо будуть люди, які готові долучитися в будь-якому форматі, то зможемо реалізувати набагато цікавіші проєкти.
– А який ставите собі дедлайн до пошуку таких креативників, однодумців?
– Уже знайшли багато таких людей, та готові завжди цю спільноту збільшувати. Дедлайнів немає, бо ще не визначено кінцеве рішення. Зараз пропрацьовуємо можливість фінансового залучення людей, щоб реалізувати перші проєкти і щоб вони показали позитивний результат. Можливо, навіть в майбутньому ця спільнота зможе викупити підприємство або стати приватним партнером в його розвитку.
Чіткої моделі форми управління ще немає, будемо її напрацьовувати. Тож чекаємо юристів, економістів, щоб напрацювати її. Та насамперед вона має бути публічною, про цей проєкт має знати вся Україна і тоді зможемо її реалізувати.
Розмовляла Ніна Сукач
