«Чорні хмари» не є аж такими». Дмитро Шеренговський про те, коли чекати арешту Путіна
- Середа, 11 вересня 2024
Виконання норм, передбачених Римським статутом МКС, є неідеальним, проте відмова Монголії арештувати Владіміра Путіна – не привід для розчарування, на цьому наголосив прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан. Він запевнив, що результати «побачимо, але це буде нелегко». Також прокурор МКС розповів, що у разі відмови країни-підписанта Римського статуту виконувати покладені зобов’язання є алгоритм реагування. « Судді в курсі того, що сталося… Як правило, коли відбуваються такі випадки, то скликають генеральне засідання всіх держав-членів (МКС) і, відповідно, ухвалюють рішення», – сказав Хан.
Про монгольський візит Путіна, ігнорування міжнародного права, антизахідну риторику в країнах глобального Півдня та міжнародну політику щодо Курщини – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» проректор із зовнішніх зв’язків та суспільного служіння УКУ, фахівець з освітньої експертизи та міжнародних відносин Дмитро Шеренговський.
Відеоверсія розмови – тут.
«Це хід Росії і він вдався»
– Вдала спроба Путіна вирватися за рамки міжнародного права. Йдеться про його візит до Монголії – учасниці Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду, який у березні 2023 видав ордер на його арешт. Видання Politico наводить слова речника уряду Монголії, який пояснив «червону доріжку» для диктатора РФ енергетичною залежністю. Така ситуація – це перемога Путіна? Він тепер може ігнорувати міжнародне право?
– Виходить, що так. Не дарма це саме Монголія, яка з двох боків відчуває тиск. З одного – Китаю, з іншого – Росії. І в тому є трагедія, що міжнародне право підривається. Розрахунок Путіна показати, що Римський статут не працює, виключення будуть пролягати по країнах Сходу та Півдня.
Є також і певна юридична колізія, бо Монголія посилалася на імунітет Путіна, на те, що вона визнає його президентство. Нагадую, що багато країн, в тому числі і Україна, не визнають цього, бо вибори в РФ відбувалися з фальсифікаціями, в тому числі і на окупованих територіях. У Римському статуті є норма, якщо видання того чи іншого порушника чи злочинця захищається імунітетом керівника, то країна може це розглянути в окремий спосіб. На цьому і наполягає Монголія.
Але загалом це створює ситуацію невизначеності. Це є хід Росії і він вдався.
– Насправді, ця історія не лише про РФ та Україну, адже таким чином Путін хоче нівелювати міжнародне право. Наше МЗС у жорсткій ноті протесту нагадало Монголії, що вона таким чином бере на себе співвідповідальність за злочини, які коїть Росія. Однак, що може зробити Україна або західна цивілізована частина світу, аби припинити такі дії?
– У швидкому плані, на жаль, нічого. Не можемо змусити Монголію діяти. Єдине і в МЗС України про це заявляли, розпочнеться довга дипломатична гра, яка полягає у тому, що ми будемо звертатися до Міжнародного суду і вказувати на це порушення. Це питання буде розглянуте, і, відповідно, рішення додасться до попередніх справ і тоді воно буде ретранслюватися на інші країни.
Але, знову ж таки, якщо інша країна, вирішить поступити так само, немає механізмів, які би змусили її вчинити в інший спосіб.
«Це не означає, що вони абсолютно проросійські»
– Наприклад, Бразилія, яка вже запросила Путіна на G20. Якщо взяти ширшу географію, то і тут в РФ є успіхи. Агентство Reuters пише, що торгівля Індії з Росією процвітає – з 2022 вона подвоїлася. Також співпраця Китаю з РФ у військовій сфері. То що весь Східний світ за Росією? Путіну вдався консолідувати його, якщо не навколо підтримки Росії, то – антиамериканізму?
– Друга частина. Проте «чорні хмари» не є аж такими. Є ситуаційна підтримка РФ, зокрема, там де вигідно Китаю, Туреччині чи Бразилії вони будуть діяти у своїх інтересах. Вони й раніше заявляли, що будуть поступати ширше і для них риторика, яку проводимо ми, наші західні союзники, не є основною і принциповою. Але це не означає, що вони абсолютно проросійські. Питання у тому, щоб цю вигоду перекривати: десь санкціями, а десь – іншими можливостями.
Але, дійсно, зараз складається такий момент, що Росії вдається знаходити ці точки невдоволення, та основна причина – це антизахідна, антимериканська політика цих країн. У цьому весь дискурс; росіяни показують цим країнам, що таким чином ті діють у своїх інтересах, борються проти глобальної гегемонії США. І багатьом країнам, зокрема так званого глобального Півдня, близька ця риторика.
Наразі ми з цим не дуже щось можемо робити, бо Росія мала багато ресурсів і часу, аби прокачати цю політику. Але, тим не менше, взаємодіяти, підтримувати діалог з цими країнами треба. І вибивати російські козирі там, де це можливо.
«Байден буде максимально обережний»
– Міжнародні стосунки – це та сфера, де як ніде слід тримати голову холодною. Є ще одна історія, яка це підкреслює, це про «червоні лінії» Путіна, які повільно зникають в головах західних політиків. Наприклад, цитата видання «Європейська правда» у репортажі з конференції GlobSec: «Сумнів у праві України бити по РФ перетворився на моветон; на те, що викликає публічний осуд. І причина цієї зміни добре відома. Її можна окреслити одним словом: «Курщина»«. Не будемо оцінювати військові аспекти цієї операції, а візьмемо реакцію країн Заходу. Вона змінювалася від шоку чи здивування до захоплення. У міжнародній політиці Курщина стала таким ключиком, аби відчинити двері під назвою «далекобійні удари України» – погоджуєтеся з цим?
– Спостерігаємо за цим. Наразі немає ще повного консенсусу по багатьох країнах, зокрема США чи Німеччині, для яких це питання залишається маркерними.
Але те, що риторика змінюється – факт. Пригадую реакцію щодо Курщини і в США, і в ЄС – там не було осуду, речники виходили з завченою фразою, що Україна має право це робити. Але також бачимо загальну ситуацію. Через такі докази, чи, на жаль, через великі трагедії, ми здобували право на отримання нової зброї. Зокрема, на ППО, танки чи F-16. Усе проходило через ці стадії.
Україна отримає дозволи на далекобійні удари, однак це не швидке питання. Якщо дивитися в контексті США, то там усе більше заходить передвиборчий цикл. Зараз Байден буде максимально обережний, щоб не зірвати позицію Гарріс. З Республіканської партії теж бачимо критику.
– Агентство Reuters з посиланням на американських посадовців пише, що «Сполучені Штати Америки близькі до домовленості про надання Україні крилатих ракет великої дальності, які можуть досягати глибини Росії. Але Києву доведеться почекати кілька місяців, причина – технічна підготовка цього рішення і вибори у США». Однак, з іншого боку, принаймні, в риториці Камали Гарріс зникають згадки щодо України. Таке враження, що кандидати намагаються уникати цього питання – чи так це і чому?
–В американській політиці зараз дивна ситуація, коли вони не готові говорити конкретику. Якщо уважно прослухати різні з’їзди і виступи, то бачимо гру лозунгів. Це те, що Україні є дуже знайомим, але у США це трішки по-інакшому.
А з іншого боку, Україна – попри ту підтримку, яка існує в обох партіях, скандали – для американського виборця не є в топ-10. Воно далеко. І тому зараз обидві партії грають на тих питаннях, які є важливі для них. Тому ми не так часто зараз чуємо Україну і нам все важче отримувати там майданчики. Але це не означає, що усе програно і Україну продали і забули. Наша дипломатична служба, громадський сектор продовжують тиснути. Просто будемо бачити пом’якшене ставлення, бо питання України ще й одне з дратівливих, де легко втратити рейтинг, і цього жодна партія не буде робити.
«Далі у США буде жорсткий цикл»
– На підтвердження цих слів The Economist написав, що президент Зеленський на Генеральній асамблеї ООН цього тижня матиме останній шанс переконати чинного президента США Джо Байдена зняти обмеження на удари ATACMS по РФ. Чи доречний тут такий драматизм, чи справді це останній шанс?
– До певної міри так, бо далі буде дуже жорсткий цикл. Але, знову ж таки, Білий дім Джона Байдена досить обережно до цього ставиться і не тільки з причини його традиційної риторики і переконань, але й, щоб не зірвати рейтинги Камали Гарріс.
Але тиск потрібно далі здійснювати і активно працювати не тільки з демократами, але й з республіканцями. Думаю, наша робота буде тільки зростати, оскільки ситуація ускладнилася.
– Але от Курська операція зняла з порядку денного ще один аргумент Путіна – застосування ядерної зброї. Якщо раніше і він, і його посіпаки роздавати погрози, то зараз обережні. Це заслуга Китаю, який чутливо ставиться до посилення ядерної ескалації? Чи є ще інші причини?
– Китай – одна з них. Згадаймо «мирні плани» Піднебесної і там питання ядерного загострення проведені товстою «червоною лінією».
Але з іншого боку, це і міжнародна ситуація. Уявімо собі, що Росія розв’язала б у відповідь на наш наступ ядерну війну. Тоді б ті обмеження США та Німеччини втратили б актуальність. Росія сама б себе поховала і вона знає про ці ризики. Путін розуміє жорстку мову, чим сильнішою вона буде, тим менше буде ядерних погроз.
«Важелі впливу на Іран є»
– Стало відомо про те, що Іран передав Росії балістичні ракети – про це говорять американські джерела. Чи може Захід якимось чином вплинути на Іран, чи, як говорять деякі експерти «вісь зла» сформувалася і РФ та Іран навіки разом?
– Навіки нічого немає. Іран тут має теж свої інтереси. Зокрема, Корпус вартових ісламської революції, який є правлячою структурою, на цьому добре заробляє. Тож він дуже зацікавлений.
Вагомим є питання жорсткої мови, не тільки з Росією, але і з Іраном. Зараз якихось способів вплинути на цю ситуацію немає. Однак, з іншого боку, Іран обережний у частині протидії Ізраїлю. А це означає, що важелі впливу на нього є. Зокрема, в економічній сфері, блокуванні його до ресурсів.
Але цю жорстку мову треба вести. Дипломатія в умовах воєнного часу теж має бути такою. Однак це те, що нашим західним партнерам поки що важко вдається. Бачимо, що певні внутрішні речі, які вони собі визначають як більш важливі, відкидають їх від таких розмов. А тим часом це дозволяє авторитарним урядам «насолоджуватися» співпрацею між собою.
– Ці слова стосуються і Північної Кореї, адже ця країна також надає необхідну РФ зброю…
– Абсолютно. Я не хочу говорити про «вісь», але авторитарні уряди обходять санкції, допомагають один одному, готові розмовляти про це з Китаєм. І він теж йде на певні кроки, зокрема там, де йому це вигідно та безпечно, аби не нашкодити своїй торгівлі з західними країнами.
Розмовляв Віктор Біщук
