Чи може війна в Ізраїлі залишити Україну без допомоги США – аналітик Олександр Мусієнко
- Четвер, 12 жовтня 2023
Ізраїль попросив у США військові гелікоптери американського виробництва, ракети для засобів ППО, зокрема «залізного купола» та комплексів Patriot, а також ракети для авіації. Загалом ізраїльські запити щодо номенклатури озброєння перетинаються з українськими на 15-20%.
Якщо напруга в Ізраїлі почне потроху спадати, ризики для України – мінімальні. Але якщо конфлікт не вщухатиме і до нього долучиться Іран та інші гравці, це може поглибити кризу.
Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.
Відеоверсія розмови – тут.
– Напад терористів ХАМАС на Ізраїль може стати одним із найбільших провалів ізраїльської розвідки за останні 50 років. Як розвідувальні служби Ізраїлю могли це допустити?
– У світі не буває нічого ідеального. Усі припускаються помилок. Таке трапляється навіть в історії найдосвідченіших спецслужб: ЦРУ, Шабак, Моссад, МІ6.
Робота на випередження не спрацювала. Ми ж не знаємо як інформували, про що повідомляли, які донесення робили розвідувальні та контррозвідувальні органи Ізраїлю. Але масштаб атаки – значний. Терористи ХАМАСу мали на початках певні успіхи. Безумовно, вони будуть про це говорити та внесуть у свій актив.
Очевидно, що ця операція готувалася на високому рівні із залученням військових радників та інструкторів, насамперед з Росії і, можливо, з Ірану, які допомагали все вибудувати.
Уся атака терористів ХАМАС має ознаки загально військового бою, оскільки був застосований компонент повітряної атаки ракетами і реактивною артилерією, своєрідний десант на паропланах та дельтапланах, піхота на пікапах. Також було застосовано кібератаки і дрони. До речі, були пошкоджені засоби зв’язку. ХАМАС не мав обладнання такого рівня, щоб це зробити. Таке можуть робити тільки в Росії. І Росія могла його передати.
ХАМАС застосував ефект раптовості. Ізраїльські війська цього не попередили і не підтягнули сили для протидії. Однак ХАМАСУ це не допомогло. Думаю, що тепер кістяк цієї організації буде знищено. Принаймні Ізраїль зробить для того вже, що можна.
Якщо конфлікт в Ізраїлі затихне, ризиків для України не буде
– Чи вплине війна в Ізраїлі на обсяг військової допомоги, яку США надають Україні? Чи зможуть Сполучені Штати допомагати одночасно нам та Ізраїлю?
– Якщо держава, така як Сполучені Штати прагне домінувати у світі і бути лідером західного цивілізованого світу, то іншого шляху у неї немає. Зараз в українському інформаційному просторі наростає занепокоєння зменшенням уваги та скороченням допомоги. Але ми почали обговорювати об’єми допомоги ще до нападу ХАМАСу на Ізраїль. Так само відставка спікера Палати представників США Кевіна Маккарті відбулася до цього нападу. І дискусії про рівень підтримки розпочалися ще раніше.
Питання допомоги для України дійсно є на порядку денному. Але зараз з’являється все більше публікацій про те, що президент США Джо Байден проситиме у Конгресу виділити Україні на наступний рік 50-100 млрд доларів. Діапазон між 50 і 100 – великий, однак намір адміністрації президента США свідчить про бажання підтримувати Україну, незважаючи ні на що. Терористична атака ХАМАСу на Ізраїль на це не вплине.
Сполучені Штати ще до атаки на Ізраїль проводили близькосхідну дипломатію. Держсекретар США Ентоні Блінкен постійно вів переговори. До речі, фактор загрози зі сторони Ірану і раніше був присутній на Близькому Сході. Зокрема, це стосувалося і України. Адже йдеться про «Шахеди» та зброю, яку Іран передає Росії.
В інформаційному плані безумовно це на певний час відволікає увагу від подій в Україні. Але, думаю, що з практичної і фінансової точки зору це не вплине. З технічної точки зору запит Ізраїлю на зброю включає військові гелікоптери американського виробництва, ракет для засобів ППО, зокрема для «залізного купола», що виробляється спільно з США та частково для комплексів Patriot. Також вони зробили запит на розвідінформацію і ракети для авіації. Тобто у цих запитах щодо номенклатури озброєння ми перетинаємося з Ізраїлем на 15-20%. Поки для нас великих ризиків немає. Якщо конфлікт не вщухатиме, включиться Іран та інші гравці, це може поглибити кризу. Але, на мою думку, після того як Ізраїль розгромить ХАМАС, все потроху почне затихати. США продемонстрували, що вони не готові напряму воювати з Іраном.
Зараз Ізраїль діє дуже мудро і не виносить назагал питання, хто винен і як потрібно було реагувати. Внутрішні перипетії можуть розпочатися там пізніше. Однак ці внутрішньо-політичні процеси не матимуть до нас стосунку.
Кадри розстрілів на музичному фестивалі та під Києвом – схожі
– Іран налагоджує зв’язки з Китаєм, Північна Корея підтримує Росію і постачає туди ешелони з військовою технікою. Це означає, що «вісь зла» набирає потужності? Як бачите розвиток ситуації в майбутньому?
– Річ у тім, що Китай хоче вийти на серйозну глобальну переговорну позицію із Заходом та США. До речі, у листопаді, у Сан-Франциско має відбутися зустріч Джо Байдена та Сі Дзінь Піна. Думаю, що Китай прагне демонструвати альтернативну позицію: умовно східний блок проти західного. Звісно, Китай напряму ніде не буде втручатися у бойові дії. Для цього є Росія та Іран. Але Схід «зростає», стаючи нахабнішим, зухвалішим та цинічнішим. Режим автократії та диспотії дозволяє їм ухвалювати рішення швидше, аніж в демократичному світі.
Ми з Ізраїлем – по одному боці барикад. Адже кадри із розстрілом учасників музичного фестивалю дуже схожі на ті, що були зафільмовані на початку повномасштабного вторгнення під Києвом. Відтак це зло – йде. Воно спрямоване на те, щоб розхитувати та розконсолідовувати Захід. Тож Захід має бути єдиним і довкола України, і довкола всіх держав, які цивілізаційно належать до Заходу, як, скажімо, Ізраїль. Росія відверто говорить про те, що потрібно почекати, допоки до влади в США прийде інший президент. Тоді буде зменшено підтримку Україні і тоді Росія отримає певні очікувані результати. Вони декларують це відверто. І чим нерішучішим буде Захід, тим більше шансів на реалізацію матиме «східна» стратегія. Думаю, що в США так само добре розуміють усі ці виклики та загрози.
Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
