Головне за день

В Харкові зруйнована практично уся критична енергетична інфраструктура. Ворог атакував по всій Україні не лише підстанції, але і тепло- та гідрогенерацію, газорозподільчі мережі. Чи здатна українська енергетика витримати наступні удари, як відбуватиметься її відновлення та навіщо ворог хоче знищити нашу газорозподільчу систему – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

Відеоверсія розмови – тут.

Маємо серйозні проблеми

– Як ви оцінюєте стан нашої енергосистеми зараз?

– У Харкові, який працює в критичному режимі, більш ніж 150 тисяч домогосподарств не підключені до електроенергії. Усі інші споживачі, хоча й з обмеженням, але струм отримують. Слід відзначити, що Харків, Одеса та їхні області ще з 2023 року не вийшли з режиму, так званих перманентних відключень. Там постійно були ракетні удари по об’єктах енергетики, тому там не було покращення енергопостачання, як в інших регіонах. Однак іншим областям теж не варто розслаблятися, є серйозні проблеми.

Станом на 1 листопада 2023 в Україні вдалося відновити розподільчу систему, тобто підстанції. Лінії електропередач були уражені ворогом менше, а система виробництва електроенергії тоді суттєво не постраждала. Тому рівень відновлення у нас був 75-80%. Зараз же, після ударів по виробництву електроенергії – по теплових та гідроелектростанціях – показник відновлення, опуститься до 60-65%. Насамперед відновлюватимуть теплові електростанції, які складають 90% генерації електроенергії в Україні і зазнали найбільших пошкоджень. Їх, від загальної кількості, ворогом уражено 80%.

Загалом Україна втратила приблизно 3,5-4 тис. МВт потужностей, з яких десь близько 1 тис. – це ДніпроГЕС. Є прогнози, що 2-2,5 тис. МВт генерації з них, у тому числі потужності ДТЕК і державну Зміївську ТЕС («Центренерго») до початку опалювального сезону вдасться запустити.  А інші 2 тис. МВт – це довгостроковий ремонт, який затягнеться на 2025-2026 роки.

Проблема в тому, що невідомо якою буде наступна зима. Минулого року я давав песимістичні прогнози, бо при ракетних ударах, по всій Україні була б ситуація, як в Одесі та Харкові. Але зима видалася унікально теплою.  І хоча й довелося брати аварійну допомогу від ЄС, ми успішно пройшли її.

Однак на наступну зиму у нас дефіцит генерації зросте і якщо зима буде холодною, то доведеться вдатися до відключень. Їх можна чекати навіть у в літній період, або будуть урізати енергозабезпечення промисловості. Надто глобальним дефіцит електроенергії у ближчий час не буде, бо немає потреби вмикати обігрівальні прилади та й світлий період доби довгий. Крім цього, ми зараз беремо аварійну допомогу з енергосистеми ЄС.

Ніхто не знає, якої ще шкоди ворог може завдати

– Недобір потужності у нас зараз 4 тисячі МВт. А скільки потрібно для країни, аби безперебійно функціонувало усе?

– Улітку ми виходили на рівень приблизно 10-12 тисяч і 14 тисяч МВт – узимку. Зараз, фактично, ми йдемо у 10 тисяч МВт. 

– Ви говорили про обмеження потужностей для промисловості, але, можливо, логічніше запровадити графіки відімкнень для населення?

– Наразі обмежень постачання електроенергії унаслідок ворожих обстрілів і відновлювальних робіт, які йдуть на півдні і на сході – вистарчає. Це дає змогу не проводити масштабних відключень.

Насправді, у 2022-2023 роках саме населення і обмежували, а промисловості давали працювати, бо це економіка. Розумію, що людям не надто приємно таке чути, але промисловість має працювати, бо це гроші та податки в бюджет. Однак, так працює цей механізм влітку, а взимку буде по-іншому, бо населенню тепло необхідне для виживання.

Крім цього, ми пережили три хвилі ракетних ударів, але ніхто не знає, коли можуть  бути наступні і якої ще шкоди вони можуть завдати.

Ворог руйнує газові станції з розрахунком на наступну зиму

– Логіка росіян бити по нашій енергетиці зрозуміла, а навіщо руйнувати газорозподільчі станції?

– Це дуже важливий об’єкт, який відповідає за закачування газу в підземні сховища. Йдеться про те, що ми можемо вибитися з графіку накопичення газу на наступний опалювальний період.

Це робиться ворогом з розрахунком на наступну зиму. Оскільки ми не матимемо, куди його діти, нам доведеться, можливо, навіть зменшити його видобуток. Бо продати за кордон недоцільно, адже тоді не зможемо використати його зимою. Це ще одне важке питання, бо технологічно дуже складно відновлювати такі об’єкти.

Розмовляли Стас Гордієнко, Ніна Сукач

Записала Наталка Сохан