Головне за день

Внаслідок атаки дронів нафтовий термінал в Ленінградській області призупинив свою роботу, усі танкери. Що влучання у цей об’єкт означає для росіян, як це вплине на компанії, які в обхід санкцій, купують в РФ нафту, що відбувається з вітчизняним ВПК, наскільки потрібні нам оборонні фортифікаційні споруди на фронті та чи можливий новий масштабний настрій росіян – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій.

Відеоверсія розмови – тут.

Компанії задумаються, чи варто заправлятися у російських терміналах

– Що влучання у нафтовий термінал Усть-Луга в Ленінградській області означає для росіян як у ресурсному, так і в репутаційному плані?

– Як думаєте, чим його знищили? Мабуть, не знаєте і це добре. Недобре, коли ми забагато розповідаємо.

А щодо репутаційних наслідків для Росії, то вони дуже серйозні. Особливо для тих компаній, які в обхід санкцій працюють з РФ. Тепер вони задумаються, чи варто заправлятися у російських терміналах. Сподіваюся, що вони почнуть відмовлятися від дешевої російської нафти.

А Україна повинна збільшувати потужність своїх ударів. Про це вже є заяви нашого розвідувального співтовариства. Але хочеться це більше побачити, ніж почути. Не забувайте, що у нас є ще термінали у Чорному морі і з ними також слід працювати. Там у нас є і трубопровід, який йде по дну моря, і маємо думати, як його використовувати.

Не про всі інновації варто розповідати

– Щодо репутаційних втрат, то це стосується і славнозвісної російської ППО, бо «щось» змогло пролетіти понад 800 кілометрів і зробити свою справу…

– Саме так. Оскільки російське ППО здебільшого зосереджено ближче до України, то у нас з’являється більше можливостей нищити цілі в глибині РФ.

Зараз слід працювати над ще одним завданням, яке нам окреслив генштаб РФ, запустивши ще один А-50. Думаю, що ми і з ним успішно справимося. Але коли публікуємо розповіді про свої інновації, то треба добре думати, чи варто це робити. Важко сказати, наскільки РФ здатна щось винаходити,але копіювати і серійно виготовляти – вони вміють. Бачимо це на прикладі дронів-камікадзе, які зараз б’ють по наших хлопцях.

Bild та інші ЗМІ – це не Генштаб ЗСУ

– Видання Bild (та й інші) пишуть, що такі атаки по Росії дадуть результати при підготовці нашого нового контрнаступу. Йдеться про 2025 рік, буцім українці будуть готові йти у контрнаступ аж через рік. Як оцінюєте такі прогнози?

– Bild та інші засоби масової інформації – це не Генеральний штаб ЗСУ і не наш Кабінет міністрів, який відповідає за забезпечення ЗСУ. Час покаже. Слава Богу наші можновладці уже зняли «рожеві» окуляри і зрозуміли, що війну з РФ не так просто закінчити. Тому маємо сфокусуватися на тому, як збільшити свою потужність, об’єднатися у вирішенні певних політичних питань замість того, щоб докоряти одне одному.

Маємо робити усе можливе і неможливе, аби наші Збройні Сили ставали усе міцнішими і у війську з’являлася нова потужна зброя. Але питання відкрите настільки, наскільки наша Національна академія наук України та й інші наукові осередки на сьогодні готові запропонувати нові технології, зокрема з виготовлення лазерної зброї. Мрію, коли ми будемо її використовувати так само потужно, як це почали робити інші держави, у тому числі члени НАТО.

Відсутність програми не означає, що не можемо виготовляти ракети

– Відбулося перше випробувальне застосування британцями лазерної зброї, вони її ще допрацьовують. Дивує інше – Україна, яка виготовляла ракетні двигуни та ракети, аби літати у космос за 10 років гібридної і два широкомасштабної війни не має програми виготовлення українських крилатих ракет дальнього радіусу дії.

– Те, що немає програми не означає, що немає можливості виготовляти ці ракети. Питання банкрутства окремих підприємств оборонно-промислового комплексу завжди було актуальним і його пробували вирішити у різний спосіб. Згадаємо Сумщину, коли після візиту наших чиновників, там підприємство чомусь почали знищувати. Або патронний завод у Луганську та й інші підприємства…

Є у нас КБ «Луч», яке, у принципі, може робити і деякі такі речі. Питання, чи готовий сьогодні Уряд України акціонувати його, аби були кошти, щоб розвивати потужності підприємства.

Йдуть м’ясні штурми, а засобів для їх знищення не вистарчає

– На фронті зараз нова хвиля російських атак. Росіяни просуваються на півдні та південному заході Авдіївки. Чому це відбувається?

– Йдуть м’ясні штурми, їх потрібно масовано знищувати, а засобів для цього не вистарчає. Для цього необхідні боєприпаси, бойові дрони і безліч іншої зброї. Усього того, чого зараз так бракує ЗСУ, а воно може бути виготовлене, у тому числі, й підприємствами України. Розвиток наших оборонних спроможностей є болючим питанням. Чому у нас їх немає – це донині не розслідувано і нікого за це не покарано.

Сподіваюся, що Президент усе-таки виконає свою обіцянку. А наразі ми повинні постійно їхати за кордон, щоб там просити зброю, створювати якісь проєкти. Ми усе більше і більше залежимо від наших партнерів. І це, на мій погляд, дуже великий недолік.

Рішення з фортифікаційними спорудами запізнилося на два роки

– Маємо рішення про початок будівництва фортифікаційних оборонних споруд, лінії, довжина якої має складати не менше 1000 км. Зокрема, вона має захопити і територію Лиману, наблизитися до Авдіївки (це буде непросто у нинішніх умовах). Чи правильно це?

– Це рішення запізнилося на два роки, або й більше. Про це ж говорили і у Офісі президента, коли створювали план оборони України. Незрозуміло, чому до цього часу КМУ разом з Міністерством оборони не спромоглися це реалізувати.

Однозначно, інженерна робота військових є прерогативою мирного часу. Свого часу критикували президента Зеленського за програму доріг, а я тоді говорив, що він вкладає в оборону. Білорусь це зробила років десять тому. Тому оборонна та інженерна робота нині є такою важливою для країн-членів НАТО. Їм це потрібно, аби «Абрамси», інші танки, бронемашини могли пройти по Європі – піднімаються мости, шляхопроводи, розширюються дороги, аби збільшити їхню пропускну спроможність. Аеродромне, портове базування, розвиток промислових об’єктів, які працюють на оборону, – усе це речі мирного часу. Якщо держава в них не інвестує, то має готуватися, що її візьмуть голими руками.

Сценарій наступу ворога на Київ можливий

– Створення оборонних фортифікаційних споруд є реакцією на прогнози нового масштабного наступу росіян по усій лінії фронту і навіть на Київ. Наскільки можливий такий сценарій?

– Це можливо. Не забувайте, що в РФ людського ресурсу десь 14 мільйонів і вручити кожному гвинтівку цілком можливо. Адже випуск автоматів не потребує жодної електроніки чи якихось чипів, а заліза в РФ достатньо. Але важливо, щоб і ми були готові до цього. Щоб розуміли це на політичному рівні, бо Верховна Рада України відповідає за фінансування і впровадження тих чи інших програм. А Кабмін – виконувати відповідні, пов’язані з обороною завдання. Як усе це сьогодні працює у воєнному Кабінеті чи на Раді національної безпеки і оборони, важко сказати через закритість.

Ми й не маємо знати усі подробиці, але повинні відчувати відповідну роботу. Інакше, звичайні українці починають переказувати чутки, а окремі ЗМІ роздувати істерію.

Позиція Великобританії – найбільш послідовна

– Міністр оборони Британії заявив, що «ера миру завершується і ми підходимо до передвоєнної». Зазначив, що Європа повинна прокинутися. Сказав і про те, що Британія виділила 2 мільярди фунтів стерлінгів на військову підтримку України, зокрема 200 млн на програму виробництва дронів. Чи здатна Велика Британія об’єднати НАТО навколо небезпеки?

– Позиція Великобританії найбільш послідовна, маємо пишатися, що у нас є таке партнерство. Але не можна забувати, що є і певні обмеження, бо у кожної держави свої інтереси. Потрібно це розуміти. Тому я й наголошую, якщо ми розвиватимемо свій оборонно-промисловий потенціал, не стимулюватимемо науковців створювати сучасну зброї – нічого доброго не буде.

Добре, що Британія, як одна з країн-членів НАТО намагається їх об’єднати навколо небезпеки. І коли Польща одна з перших починає переозброюватися – цього слід було очікувати. Однак Німеччина ще досі не повністю визначилася. Бачимо, непрості процеси в Румунії – там вибори.

Є й інші праворадикальні дії політичних сил стосовно України, які приходять до влади у різних демократичних країнах. Ми ще не знаємо, чим закінчиться епопея з другим приходом Трампа. Тож маємо чітко усвідомити, що нас чекає при найгіршому сценарії на Заході.

Розмовляли Стас Гордієнко, Ніна Сукач

Записала Наталка Сохан