Головне за день

Витік інформації про майбутній контрнаступ повинен сприяти більш тверезому погляду на його підготовку. Це суттєво нічого не змінює для України, проте для Сполучених Штатів може спровокувати цілу низку ризиків та викликати чимало запитань у партнерів.

Про це в програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповів Олексій Їжак, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень.

Чому не варто піддаватися ілюзіям про блискавичність контрнаступу; для чого росія налагоджує виробництво стратегічних крилатих ракет повітряного базування; чим російсько–українська війна схожа на Троянську?

Відеоверсія розмови – тут.

– Володимир Зеленський провів особливу зустріч – військовий кабінет. У чому її суть?

– Це – один з органів вищого управління під час війни. Ставка верховного головнокомандувача – це орган управління зі структурою. А військовий кабінет це – менший формат Ставки, найближче оточення осіб, які приймають рішення.

Президент регулярно повідомляє, що проводить Ставку чи наради. Це свідчить про те, що наближається контрнаступ і рішучі дії. Інформацію після Ставки також повідомляє сам президент. Більше ніхто не уповноважений сказати про те, що там відбувається. Судячи з того, що ми чуємо, обговорюють події на фронті.

По західних регіонах наразі не буде ударів

– У західних областях України спостерігається збільшення інтервалу між повітряними тривогами. З чим це пов’язано?

– Росіяни економлять ракети. Можливо вони не відновилися після події, що відбулася в Білорусі навколо літака А-50.

Загалом тривоги, що звучать не лише в західних регіонах, а й по всій території держави, пов’язані не лише із загрозою нападу ракетами. Вони й через те, що в Білорусі час від часу злітають літаки, які можуть завдати удару. Одночасно злітав цей літак А-50, який спостерігав за ситуацією в Україні, для того, щоб виявити нашу ППО. Повітряна оборона активується і в цей момент стає доступною для спостереження. Думаю, що можливості росіян постійно злітати і лякати нас поступово зменшуються. Так само, як зменшується кількість ракет. Можливо вони накопичують ресурси для вирішальної битви. Але, загалом, періодичність загроз знижується по всій Україні.

З лютого ми вже не маємо таких відключень світла. І поступово, окрім епізодичних ударів по містах, дистанція між тривогами збільшується. Тобто причини – дефіцит засобів нападу і підготовка до рішучої битви під час деокупації українських територій.

– Але ці масовані ракетні обстріли можуть продовжуватися, чи вони накопичують свої сили?

– Це залежить від регіону. Для західних регіонів не буде ударів, поки росіяни не напрацюють достатньої кількості ракет. Іран не дає. Як ми знаємо зі «зливів» секретних документів, були спроби закупити їх в Єгипту. Також не вийшло. Тобто ракет не вистачає.

Якщо говорити про міста у східних областях, там – інша ситуація. У росіян дуже багато невеликих ракет С-300, С-400. Це – ракети протиповітряної оборони, але ними можна стріляти по містах. Такі міста, як Запоріжжя і прифронтові громади перебувають під постійною загрозою ударів саме таких ракет.

Україна сама може виробляти велику кількість дронів

– Генеральний штаб ЗСУ оприлюднив інформацію, що за їхніми розвідданими РФ готується до серійного виробництва стратегічних крилатих ракет повітряного базування Х-50. Чи можемо ми, виходячи з цього, робити висновки щодо їхньої короткострокової стратегії?

– Якщо в них з’явилася нова ракета або відбувається модернізація старої, це може свідчити про відновлення виробництва тих крилатих ракет, якими вони стріляли по Україні впродовж минулого року. Це – ракети типу Х-101, Х-555 і Х-55. Їх було багато, зокрема, на складах. Вони їх вистріляли і, ймовірно, є план розпочати їхнє виробництво.

Але Росії зараз важко відновити у потрібному об’ємі боєприпаси артилерійських снарядів. Виробництво крилатих ракет – дуже вартісний процес. Потрібні мікросхеми, сучасні високотехнологічні елементи. У РФ їх немає. Тож налагодити виробництво не так вже й легко. Не вірю, що це можливо. Якщо вони й відновлять серію однієї з крилатих ракет великої дальності, то це відбудеться не раніше кінця цього року. А до того часу може статися дуже багато подій, після яких у РФ навіть не буде сенсу відновлювати це серійне виробництво.

– Водночас наша армія також повинна розуміти, якими ефективними засобами протистояти ворогу. Зокрема, у журналі «Forbes» сказано, що найдешевший спосіб ліквідовувати російську піхоту і легку броньовану техніку – з допомогою дронів. Які висновки мало б зробити Міністерство оборони України і вище керівництво, яке ухвалює рішення щодо воєнних дій?

– Коли піднімається питання дронів з точки зору «ефективність-вартість», тобто скільки коштує знищити окупанта, це – питання не самих засобів, адже є різні засоби для знищення і піхоти, і танків. Зрештою, такий дрон, як «Байрактар» може знищити і танк, хоча росіяни вже навчилися з ними боротися.

Але коли постає питання: що дешевше, а що дорожче, це питання до оборонної промисловості. Його суть у тому, що є вид озброєнь, які Україна, навіть під час війни, може робити сама. Ефективних і у великих кількостях. Це – дрони. Все інше виробництво мусимо або переносити у партнерські країни, або припиняти до завершення війни. Але дрони виробляються в Україні. Це те, що ми дійсно можемо робити. Для цього не потрібні великі інвестиції.

Виробництво дронів ми повинні зберігати і розвивати навіть після завершення війни.

США мають джерела інформації у самих глибинах російської влади

– Генерал–лейтенант США у відставці Бен Ходжес заявив, що витік секретних документів Пентагону не позначиться на контрнаступі України і українська сторона має бути менш засмучена можливими наслідками, аніж американська. Що це означає?

– Для нас важливо зрозуміти, що ті «пророцькі» фільми Голлівуду про те, що за людиною можна спостерігати де завгодно – близькі до правди. До цього потрібно звикати.

Чи ці документи змінюють щось в Україні? Хіба те, що ми можемо більш тверезо поглянути на ситуацію з підготовкою контрнаступу. Приємно чути добрі новини і заспокійливі прогнози про те, що ми зараз підемо і все звільнимо. Але, насправді, це буде важка операція. Потрібно велике напруження сил. Там ще – багато проблем. Ще багато людей загине. Багато буде втрат. Але заради нашої свободи маємо через це пройти. Це – найбільш суттєво.

Те, що стосується окремих планів і цифр це – один з варіантів одного з планів, який існував місяць тому. Не думаю, що це впливає на Україну. А от щодо Сполучених Штатів… Що тут викрилося головне? Те, що Сполучені Штати мають джерела інформації у самих глибинах російської влади: у силових структурах, ФСБ, Міністерстві оборони. Так само Сполучені Штати мають доступ до інформації в багатьох інших країнах, зокрема, в Україні. Що з цього випливає? Те, що в цій війні небезпечно бути нещирим у своїх намірах. Будь-хто, хто стоїть на стороні зла і намагається допомагати безумному російському диктатору, відповідатиме перед історією.

З іншого боку, Сполучені Штати ризикують своїми відносинами з партнерами. Адже неприємно дізнаватися, що за ними відбувається контрольне стеження. Це руйнує альянси Сполучених Штатів.

Також США ризикують тим, що можуть дати РФ інформацію про те, де вони її беруть. Якщо вони показують, що саме їм відомо, це – викриття джерел засобів розвідки. Це – небезпечна річ. Адже є люди, котрі ризикують заради цієї інформації і зараз їх можуть викрити в Росії.

Ходжес сказав, що Сполучені Штати ризикують. Але сигнал, надісланий світу про те, що все доступно і все всім відомо, це, скоріше, на користь.

Війна в Україні схожа на Троянську

– Наприкінці лютого в інтерв’ю інформаційному агентству «АрміяInform» ви сказали, що попри поширену в суспільстві думку про глобальний характер російсько-української війни, вона ще «не дотягує» до рівня світової війни. Чому ви так вважаєте?

– Я мав на увазі, що ця війна, яка має глобальний характер, відрізняється від загальних уявлень про світову війну, коли багато країн безпосередньо воюють на полі бою. Зараз ми бачимо дві країни. Україна воює проти Росії, яка на нас напала. Всі інші допомагають. Весь світ відчуває наслідки цієї війни. Але воюють лише дві країни. Решта країн не хочуть воювати. Вони готові бути залученими, але не воювати. Тому це не такого роду світова війна, якими були Перша та Друга.

З іншого боку, це дуже схоже на відому античну історію про війну навколо Трої, коли біля невеликого міста десь в Анталії зібралися всі: від амазонок до африканців зі слонами, і обрали бій. Зараз відбувається щось на зразок Троянської війни, коли навколо України, про існування якої знали не всі, об’єднується світ. У цьому контексті це – глобальна війна. Але вона не така, як Перша і Друга світові війни у сенсі використання збройних сил інших країн.

Розмовляли Ярина Капітан, Уляна Лаврик

Записала Олеся Когутич