Головне за день

Ми почали рости як нація. Росія, яка не може змиритися зі своїм походженням від татаро-монгольської орди, століттями посягає на інше: на спадкоємництво Київської Русі. А ще – на наші ресурси, надра, територію і, навіть, генофонд.

Проте якщо не вдається це все загарбати, поневолити та привласнити, його обов’язково потрібно знищити. Розправитися… Саме так як вони жорстоко розправилися з нескореним українським Героєм, останніми словами якого були: «Слава Україні!».

Що чекає Україну на цьому шляху боротьби; чи буде перемога за нами; чи варто сподіватися, що Путін закінчить свій шлях як Гітлер або ж постане перед судом в Гаазі?

Про це розмовляємо з військовим експертом Петром Черником, у програмі «Піксель війни» на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Розвиток технологій в останні роки обіцяв людству комфортне, безтурботне життя. Попри це, весь час посилюється відчуття війни та неспокою. На вашу думку, що з людством не так?

– Людство мало дати відповіді на три запитання. Перше – хвороби. Після винайдення пеніциліну дали відповідь на це запитання. Друге – достатня кількість харчів. Загалом це питання також вирішено або вирішується. Але ми є проблема в найголовнішому – людській агресії. Бо війна це – агресія. Агресія у класичному психологічному сенсі це – досягання певної мети за рахунок інших.

На жаль, найперше людина придумала кам’яну сокиру, кам’яний ніж, лук, спис і стріли. Застосувала їх проти собі подібних. І лише через багато тисячоліть придумали плуг і рало.

На мою думку, найкраще визначення війни сформулював великий грецький філософ Фукідід: «Це – вигода, гординя, страх і слава». Також це гарно змоделював більш сучасний воєнний мислитель Каузевіц: «Війна це – продовження політики насильницькими методами».

Також дозволю собі запропонувати власну класифікацію. На мій погляд, війна це – боротьба за територію, ресурси та ідентичність. Тобто, як тільки люди винайшли політичну систему і її найголовніший виразник – владу, почалося розширення. І будь-яка політична система прагне однієї мети – абсолютної уніфікації. Але так Господь склав чи історія, що коли одні приходили на іншу територію, там вже хтось був. Він мав свою ідентичність і не погоджувався приймати чужу.

Нас чекає скажений воєнний квест

– Але ж маючи такий технологічний прогрес, ми могли спокійно жити і розвиватися. Натомість повернулися назад, до початкової точки?..

– Не зуміли подолати цей третій виклик. І наш одвічний ворог максимально доклався до цього, перекресливши Ялтинську систему міжнародних відносин.

Є ще один момент, біологічний. У живому світі насильство також нескінченно присутнє. Хижаки не можуть в інший спосіб продовжувати своє життя, як через поїдання інших біологічних форм. Єдине, чим ми відрізняємося це – інтелект. Але, на жаль, ми так і не змогли вробити спільної концепції мирного співіснування. І моє чітке переконання, у найближчі декілька десятиріч нас чекає скажений воєнний квест. Скасувати ми це не зможемо.

– Як протягом року змінювалися ваші думки і прогнози? Що збулося, а що не справдилося?

– В одному інтерв’ю ваш колега сказав, що з десяти моїх прогнозів, дев’ять збулося. Не збувся лише один. Я, незважаючи на все своє цинічне ставлення до них, вважав, що якісь крихти ознак людяності у них з’являться тоді, коли втратять понад 100 тисяч убитими. Не з’явилося.

Ця війна – надзвичайно екзистенційна, глобальна, глибока і, щонайголовніше, ідентична. Адже московити б’ються не лише за територію України. Вони ніколи не приймуть своє походження від татаро-монгольської орди чи угро-фінських племен. Їм потрібні престижні корені, які називаються Київська Русь. І, звісно, потрібно говорити і про економіку, і про природні ресурси… а ще вони прекрасно розуміють, що без нашого генетичного матеріалу вони вижити, в принципі, не зможуть.

«Якби я мав українських козаків, я би завоював світ»

– Вони так багато розуміють?

– Їх не можна вважати дурнями. Я не говорю про низове зазомбоване російське суспільство. Але ті, хто розробляє і живе концепцією їхнього імперіалізму, це – розумні люди.

Вони добре розуміють, що у них – перше місце у світі по смертності чоловіків від алкоголізму; що вони програють генетичний поєдинок з китайцями на Делекому Сході.

Саме тому вони зробили спробу повернути собі Україну і не лише в територіальному та ресурсному, а й в генетичному та ідеологічному сенсах.

Саме так вони будують свою концепцію імперіалізму. Вони зробили останню історичну спробу відновити імперію і очолити решту світу, який я вважаю не цивілізованим. Адже на моє переконання, сьогоднішня цивілізація розділена на два великі ворогуючі табори: християнський евроатлантичний світ на чолі зі США, де є і наше місце, і величезний азіатсько-мусульмансько-арабський світ на чолі з китайцями.

– І протистояння буде наростати?..

– Уже наростає. Це вже – реальність сьогодення. Відвернути цей маховик ми вже не зможемо. Фундаментальне завдання над яким ми всі повинні думати, як вижити у цьому цунамі і де прокипить головний каскад малих, середніх і, можливо, однієї великої воєн.

– Якщо говорити про російсько-українську війну, що вас здивувало найбільше на полі бою?

– З нашого боку – феноменальна українська майстерність. Хоча усі попередні 8 років бойових дій відбувалися певні реформування та нарощування військ, суспільство бодай точково розуміло, що ця війна може бути, однак ми все одно не були до неї повністю готовими…

Встановити французьку артилерійську установку «Цезар» на морській баржі і завдати із неї удару по Зміїному це – новий розділ у застосуванні тактики артилерії. Організувати блискуче доправлення до обкладеного Маріуполя медикаментів і води, а звідти, через акваторію Чорного моря, вивезти поранених це – блискуча операція, яка потребуватиме часу на вивчення. Потопити десятитисячний за тонажем крейсер «Москва», безпрецедентне явище з часів Другої світової війни, це – щось неймовірне.

Зрештою, у Наполеона був дуже цікавий вислів «Якби я мав українських козаків, я би завоював світ». Є напівміфічний недоведений факт, що козаки Богдана Хмельницокого і Сірка за 3-4 дні взяли Дюнкерк, в той час як маршал Конде не міг взяти його 20 років. Це свідчить про те, що українці мають якісну організацію ведення бою. До речі, перелом у так званих російсько-турецьких війнах (за 350 років – близько 44 воєн) відбувся тоді, коли у них взяли участь українські експедиційні чорноморські військовики – козаки.

За успішними пусками Javelin ми перевершили американців

– Чи можемо говорити про те, що успіхи українських військових на полі бою можуть бути внесені до підручників військ НАТО?

– 100%. На мій погляд, найпотужнішою, найсистемнішою, найорганізованішою в частині бойової компоненти залишається армія США. Я мав можливість побувати з ними, плече в плече, у 2004 році в Іраку. Я бачив, як комплексно працює ця система. Але за успішними пусками Javelin ми перевершили американців. Чому? Тому що американці, незважаючи на те, що є хоробрими вояками, віддають перевагу тактико-технічним характеристикам зброї. Ми шукаємо більше можливостей… Тож за кількістю влучань умовно на 100 пусків, ми їх перевершили.

– Війна має свої правила. Які правила російсько-української війни було порушено? Що вас шокувало?

– Варварство. Наведу кілька прикладів. Нещодавно – розстріл полоненої людини. Вони не могли змиритися з тим, що українці чинять опір. Удар ракетою по житловому комплексі Запоріжжя. Зрештою, пригадаємо Розстріляне відродження, особливо наймасовіший розстріл у Карелії 1937 року. Тоді більше 1000 представників нашої інтелігенції художників, митців, науковців вбили пострілом в потилицю. Потім вони розстріляли 20 тисяч польських офіцерів…

Я не наштовхувався в їхньому інформаційному сегменті на явище, коли якийсь полковник чи майор не витримав ганьби і застрелився. Навіть в часи Петра І, коли Меньшиков влаштував різню у Батурині, знайшовся один російський офіцер, який не витримав тієї ганьби і застрелився.

– Історія знає випадки, коли маленькі держави перемагали у війні великі країни. У чому феномен стійкості українців?

– Українці відновилися у частині власної суб’єктності. Ми, нарешті, це зрозуміли. І платимо за це дуже страшну ціну. Відродилася новоукраїнська, соборна, політична нація, яка платить за це відродження колосальну ціну.

Історія дійсно знає випадки, коли маленька армія здобувала перемогу над великою. Яскравий приклад – 1967 рік, так звана 6-денна війна, коли 100-тисячна ізраїльська армія перемогла арабську коаліцію, сукупністю 500 тисяч людей, що мала перевагу і в особовому складі, і в танках, і в артилерії.

Ми – меч демократії, який тримають українці

– Відверта боротьба диктатури і цивілізації на прикладі російсько-української війни це – наслідок колективної відповідальності світових спільнот, чи це виключно відповідальність України і РФ?

– Світових спільнот. Це була помилка. У 1991 році наші партнери англосакси недобили ворога. Френсіс Фукуяма сформулював дуже гарну інтелектуальну концепцію. Він стверджував, що ліберальний світ, ліберальна демократія капіталізм, за великим рахунком, перемогли. У американців дуже специфічне мислення. Вони щиро вірять у демократію. Свого часу Черчилль підкреслив цікаву рису: американці обов’язково приймуть правильне рішення, але лише тоді, коли перепробують усі решта. До того ж, це люди, котрі паталогічно не здатні на геноцид. Будь-яка дискусія, що вони винищили індіанців – не коректна. Індіанці померли від хвороб, не маючи до них імунітету. Війни були. Але цільового геноциду не було.

Ми дійсно заходимо у фазу цивілізаційних світових тираній. Вони вже оформилися. «Вісь зла» – чітко зрозуміла. І ми генеруємо світову філософію протиборства світових тираній і демократії. Ми – той меч демократії, який тримають українці.

– У 90-их роках Росія активно поширювала ідею про «братський народ». Після 2012 року відсоток росіян, які вважали українців ворогами почав стрімко зростати і ми у їхньому розумінні стали недодержавою. У них змінилися тактика і стратегії?

– Саме так. Вони зрозуміли, що тим інструментом «адін народ», вони не зупинять кристалізацію нашої суб’єктності, оскільки ми почали рости як нація. Ми уперше, мабуть з часів Ярослава Мудрого або ще раніших, боремося за свою державність, а не її відновлення. Після того, як впало Галицько-Волинське князівство, ми робили численні спроби відновити свою державу. Відбулася наша історична цивілізаційна суб’єктність, ідентичність. Ми зрозуміли, що є окремою спільнотою на планеті Земля, яка має усі головні ознаки спільноти: спосіб мислення, традиції, вариво, кухню, менталітет. І вони усвідомили, що їхня власність вже не їхня. А в їхньому розумінні все, що не їхнє – потрібно знищити.

– Виглядає, що це – найжорстокіша війна?..

– Це – перший раунд великого цивілізаційного протиборства. Нам не потрібно думати буде чи не буде війна?.. 100% буде. Ця закінчиться, наступна – неминучість. Допоки не вироблять механізм П’ятої міжнародної системи. Ми в умовній осені 1939 року. Гітлера можна було зупинити в 1933, 1934, 1935 і, навіть в 1938 роках. У 1939 році війна мусила бути. Гітлера зупинили, але якою ціною?!. На жаль, ми не скасуємо той колосальний маховик, який вже запустився. Питання, яким темпом він буде розкручуватися далі і якої найвищої точки досягне. Якщо сукупна демократія, яку зараз відстоюють українці, зуміє цю війну виграти як потрібно, то цей маховик зменшить хід. Він сповільниться і, можливо, не дійде до найвищої точки глобальної катастрофи.

Тобто осінь 1939 року, через правильно виграні битви, можемо одразу прискорити на квітень 1945 року. Але, повторюся, системне переозброєння світу вже почалося.

Китай і США: в гарячій версії це – не оголошена Третя світова

– Чи може результат нашої війн вплинути на глобальний світ?

– Не просто може, а впливає. Від способу нашої перемоги буде дуже багато залежати. Будь-яка версія заморожування конфлікту це – перемога тиранії Тоді китайці собі скажуть: «Значить Тайвань можна. І саме воєнним способом». Адже для китайців Тайвань – ключі до Тихого океану. Це дає змогу китайцям вийти на оперативний простір. Це – 80% всієї світової мікроелектроніки. У їхньому розумінні, якщо гегемон США «ковтне» такий сценарії, вони розтопчуть Тайвань.

– Чи розуміють це США?

– Дуже добре розуміють. Проте в США наростає серйозна проблематика ще з часів Авраама Лінкольна: у США частина суспільства впала у лівацьку філософію.

– Якщо говорити про Китай і США, чи вбачаються тут натяки на Третю світову війну?

– В гарячій версії – це не оголошена Третя світова. Її перші раунди вже відбулися. І перший раунд це – не лише наша війна. Це – Covid. Американці вже голосно і офіційно заявили, що це розроблена в лабораторії Китаю біологічна зброя. Ніхто просто так такого масштабу зброю не розробляє. Якщо люди взялися за розробку такої зброї, вони прекрасно знали, що вони роблять і для чого це роблять.

Ми ще не ввійшли в найвищу фазу бойових зіткнень. Але те, що відбулися перші раунди пробних боїв, це – однозначно.

– На вашу думку, чи вдасться Зеленському перетягнути на нашу сторону Китай?

– Протиборство з китайцями це не нашого калібру геополітика. І я не уявляю, як світова тиранія може бути інкорпорована у вирішення війни на боці демократії.

– У книзі «Війна за реальність» автор Дмитро Кулеба зазначає, що «правда стає першою жертвою війни». У нашому інформаційному просторі, який ви часто аналізуєте, правда є?

– Звичайно, правда є. У письменника-фантаста Роберта Шепі є гарний вислів: «У психологічно-інформаційній війні брехні завжди легше». Брехня може вигадати все, що завгодно. А правда має тільки правду. І знову процитую Черчилля: «Брехня вже два рази землю обійде, а правда тільки штани одягає».

Німці віддали Україні свої накращі, найновіші комплекси

– Говорячи про міжнародну політику, як впродовж року змінювалася підтримка України з боку інших держав? Хто вразив?

– У позитивному контексті вразив розворот німців на 180º. Думав, що інтеграція московитів в їхнє економічне тіло буде більш робочою, дієвою. Але за рік вони змогли у великій мірі відмовитися від нафти і газу, припинити діяльність «Північного потоку-2» і, нарешті, німці передали нам надважку зброю: найкращий зенітно-ракетний комплекс IRIS-T. В озбройових оборудках є таке правило: озброюй перше себе, а потім передавай або продавай. Німці віддали найкращі, найновіші комплекси, які в них були.

– Чи відчув на собі Шольц тиск громадської думки?

– Німці мають травму Другої світової війни – нацизму. Вони на нього захворіли. Але московити не хворіли. Вони є такими за своєю природою. До того ж Буча, Бородянка та Ірпінь зіграли свою роль. Ніхто не міг подумати, що в ХХІ столітті такі акти варварства можуть бути.

– Візит Байдена до Польщі назвали таким, що визначатиме долю Європи на найближчі кількадесят років. Якою в найближчі 20 років бачите Європу ви?

– Поділяю цю точку зору. І ще один нюанс – американські президенти люблять відвідувати країни, де є їхні воєнні контингенти, навіть якщо там іде війна. Серпень 2004 року я бачив у Багдаді Джорджа Буша старшого. Насправді, це – безпрецедентне явище, що президент, найвища особа в державі, приїжджає на територію, де йдуть бойові дії і де потенційна загроза його життю. Це – феноменальне явище. Там люди рахують кожен крок: як президент стане, де він сяде, що він їсть. Він приїхав потягом. А потяг – зручна ціль. Гарантую, що російська розвідка знала про це.

Шлях Гітлера для нього найприйнятніший

– У виступах Путіна експерти вбачають наче б то його відмову від застосування ядерної зброї. Чи погоджуєтеся з цим? І чи, на вашу думку, Путін піде під трибунал?

– Переконаний, Путін не піде в Гаагу. Треба, щоб в його оточенні з’явилася група людей, яких я поки що не бачу. Слід віддати належне Путіну, він уміє тримати баланс влади. Він пам’ятає досвід Йодля, який підписав капітуляцію нациської Німеччини і Кейтеля, який на вимогу Сталіна теж її підписав. Обох повішали. Він пам’ятає, якою тяжкою смертю помер Марк Кадафі. Його закатували. Він знає як загинув Садам Хусейн. Він знає про досвід Хутіма Мубарака. Навіть досвід Назарбаєва його б не влаштовував. Тому мені важко зрозуміти як ця людина потрапить у Гаагу. Скоріш за все, що шлях Гітлера для нього найприйнятніший.

Окрім того, залишається питання геополітики. Був би збірний Нємцов, який би жив там, а не десь за кордоном, як Гарі Каспаров, і мав би хоч якусь силу, то вже все давно було б організовано. Тому все буде за результатами війни в Україні. Це – неминуче. Всі війни закінчувалися і ця – теж.

Розмовляла Ольга Цап

Записала Олеся Когутич