Головне за день

Про перспективи Бахмуту, формування нашого резерву, позицію Китаю та іранські ракети у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» – генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України (2005–2010 років) Микола Маломуж.

«Ворог старається оточити Бахмут»

– Ситуація навколо Бахмута дуже напружена – що за вашою інформацією там відбувається зараз?

– Ситуація там дійсно надскладна, бо ворог не лише штурмує Бахмут, а й старається його оточити. У росіян були різні концепції: або взяти місто, або його оточити і рухатися у напрямку Слов’янська і Краматорська, захоплюючи Донецьку область. Путін вже кілька разів давав накази Шойгу, Герасимову і Пригожину захопити Бахмут та вийти на адмінкордони області, але це не виконано. В російській армії вже практично немає тих професійних сил, які були кинуті на Бахмутський напрямок. Це були десантно-штурмові війська та морська піхота. Також росіяни змушені були повернути туди підрозділи «Вагнера», бо за відсутності відповідних озброєння і боєприпасів, не могли виконувати свої завдання.

Туди були кинуті усі сили, щоб хоча б якось рухатися вперед. Щодня ми знищуємо їх по 700 – 1000 чоловік. Така ж приблизно кількість пораненими. Фактично, ліквідовується військова «еліта» РФ. Тому нашим хлопцям тут дуже тяжко і ми несемо втрати, за аналітикою: 1 до 5.

Ми обороняємося, у нас високий рівень мотивації, є техніка, вже підтягуються боєприпаси. Але ворогів надзвичайно багато. Тому говоримо про бої вже у самому Бахмуті.

Намагаємося провести контрудари по тих кліщах, які ворог намагається зімкнути навколо міста. Уже можемо говорити про успішні операції і контрудари по противнику. Це якраз і може бути перспективою проведення наступальних тактичних операцій.

На Ставці прийнято рішення Бахмут не здавати. Перше – це дасть нам змогу і далі знищувати колосальну кількість противника. Друге – це підготовка потужних контрударів в неочікуваних для ворога місцях і переходу до стратегічних наступальних атак зі звільнення Донбасу. Третє – Бахмут символ незламності і сили наших військовиків. Для Путіна ж тут – момент істини, його іміджу, воно має військово-політичне значення. Це величезна вирва, куди росіяни кидають і вагнерівців, і кадрових військових, і недовчених резервістів.

«Будемо рухатися паралельно»

– Пане генерале, було чимало заяв від наших союзників, що на оборону Бахмуту задіяно багато українських сил, однак здійснити контрнаступ одночасно з такою активною обороною міста не вдається. Як ви оцінюєте подальший перебіг подій на цій ділянці фронту?

– Як я вже казав, ми перемелюємо там противника. За даними дружніх нам розвідок, наші захисники за 25 днів знищили там 6 бригад (це 3 дивізії) ворога. Так, ми теж втрачаємо наших героїв, але вже зараз готуємо потужний резерв ЗСУ, ССО, нові потужні бригади прориву, які готуються на базі МВС, спецнази і спецпідрозділи (включаючи спецслужби України); близько 45 тисяч наших військових пройшли підготовку за кордоном. Зрозуміло, що до цього доєднається і допомога Заходу: танки, БТРи, далекобійні системи, самохідні артилерійські установки (на 150 км) і велика кількість таких необхідних боєприпасів.

Свою застарілу техніку (танки Т-62, БТР-50) росіяни піднімають з металобрухту. Одну «ліплять» з 5 – 10 штук. Адже там усе розкрадено. Так, вони ще можуть стріляти; так, їх є ще багато одиниць, але сьогодні «Джавеліни» та інші наші протитанкові системи успішно їх нищать. Будемо рухатися паралельно – відбиваючи ворожий наступ і проводячи контрнаступальні бої, звільнюючи Донбас, а в перспективі – південь.

«Китай займає прокитайську позицію»

– З огляду на те, що відбувається з російськими військами, зрозуміло, що вони шукатимуть виходу з ситуації… Чи піде Китай на пряму військову допомогу РФ?

– Я добре особисто знаю і Сі Цзіньпін, і його попередників, брав участь у багатьох переговорах і хочу відзначити – Китай займає прокитайську позицію. Не проросійську, не третіх країн, а лише прокитайську і працює по кількох напрямках. З одного боку, він співпрацює з Заходом, адже на 65% технологічно, економічно, фінансово залежить саме від нього. Якщо ті стосунки обірвуться – Китаю кінець. У них немає таких ресурсів як у Росії. Прем’єр Китаю 5 років тому, виступаючи на форумі у Вашингтоні, сказав, що усі їхні проблеми, разом зі старінням населення, через 5 – 7 років приведуть до величезних кризових проблем у країні. Тому ризикувати потужною співпрацею з Заходом Сі Цзіньпін не буде.

Звісно, він і надалі гратиме на декілька фронтів, то домовляючись з Заходом, то з РФ, але на якісь кардинальні кроки не піде. Китай, як і США, Британія, Франція та Індія, чітко попередили Путіна, що у разі застосування ним ядерної зброї, буде потужна контрдія. Після цього ця риторика з російських телеканалів зникла.

Тож Китай, дбаючи про власні інтереси, з одного боку тиснутиме на Захід, щоб там погодилися повернути Тайвань (чого, звісно ж, не буде). З іншого – на усю потужність використовуватиме свою економічну співпрацю з РФ – енергоресурси, корисні копалини; входження в ринки Росії і навіть – на її територію. Це їхня подальша перспектива. Сі Цзіньпін розуміє, що програш Путіна дасть йому змогу зайти в РФ. Китай це зробить так, як Путін захоплював Крим і Донбас, пояснюючи, що там живе багато китайців, а отже це споконвічно їхні території.

Китай формує свої передумови, при цьому намагається взяти на себе функції якогось особливого миротворця. Частково ігнорує керівництво України, але в перспективі, після програшу Росії, він буде учасником нових домовленостей про світопорядок і на цій основі диктуватиме свої пріоритети. Не безпекові, а економічні та територіальні (стосовно РФ).

Іран не посміє надавати ракети

– Іран частково поплатився за співпрацю з РФ і наразі обмежується лише наданням їм дронів. Але чи можна вважати, що питання ракет вже зняте з порядку денного?

– Риторика про ракети ще триватиме. Але я є в робочій групі з ядерної програми Ірану і усі: американці, французи, китайці, британці, турки мають одну позицію – якщо запрацюють канали поставок РФ ракет, то Іран отримає не лише надпотужні санкції, там будуть знищені відповідні об’єкти. Пам’ятаємо, як свого часу були ліквідовані іранські центрифуги для збагачення урану, центри ядерних досліджень та керівники «Корпусу вартових ісламської революції».

Думаю, що Іран у цій ситуації не ризикуватиме. Тим більше, що розпочалися таємні перемовини з країнами Великої п’ятірки щодо ядерної програми. Іран вже починає розмовляти з Заходом, бо Путін їх не врятує.

До того ж в країні є протиріччя між Хаменеї (верховний лідер Ірану) і президентом, прем’єром і міністром закордонних справ, і ця проблема у них наростає. Цивільне керівництво Ірану не підтримує Росію, щоб не напружувати ситуацію і не викликати економічний, енергетичний, фінансовий і військовий вогонь на себе. Тож думаю, що там триматимуть баланс. «Шахеди» і комплектуючі вони ще постачали за контрактами, але ракети – не посміють.

Записала Наталка Сохан