Головне за день

Палата представників під головуванням нового спікера Майка Джонсона ухвалила законопроєкт про надання допомоги Ізраїлю на суму 14,3 млрд доларів. Американські експерти впевнені, що цей крок приведе до сутички з Сенатом, адже там впевнені, що розділяти пакет допомоги на кілька законів недоцільно. У Білому домі також закликають підтримати пропозицію Джо Байдена і одним пакетом допомогти Україні та Ізраїлю та підтримати Тайвань. Чим закінчиться це протистояння і як вплинуть на допомогу Україні статті в The Economist і The Times – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» український дипломат, міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках Володимир Огризко.

Відеоверсія розмови – тут.

Прийнята Палатою представників резолюція – ще ні про що не говорить

– Ваша думку щодо ухвалення Палатою представників законопроєкту про надання допомоги окремо Ізраїлю?

– Насправді, це ні про що не говорить. Американська політична система передбачає, що коли йдеться про такі резолюції, то це залежить від ще двох політичних гравців і лише тоді можна говорити про якийсь результат. Один гравець – колективний, це Сенат, другий – індивідуальний, це президент. Допоки не буде згоди Сенату, де більшість демократів, і допоки президент не розгляне цей законопроєкт, говорити, що щось сталося передчасно. Скоріш за усе, це перейде у дуже звичні політичні дебати, ми ж повинні розуміти, що дуже багато питань зараз порушуватиметься з точки зору партійних інтересів. Тому на це потрібно реагувати спокійно. Цим питанням у нас займаються, а ми маємо дивитися на цю ситуацію прагматично.

Насправді ця дискусія йде нам на користь

– Розуміємо, що ця ситуація пов’язана не лише з допомогою тим чи іншим країнам, а й з тим, що Сполучені Штати зайшли в активну фазу передвиборчих перегонів. Табори зараз діляться навіть всередині партій (зокрема, в Республіканській). Трампісти висунули певні умови, за якими Україна не лише повинна розповісти про свій план перемоги над РФ, а й дати звіт за ті кошти, які були надані попередньо.

– Насправді ця дискусія йде нам на користь. Мабуть звернули увагу, коли посол США в Україні чітко заявила, що випадків, коли допомога пішла б кудись не туди немає. Більше цього, зараз матимемо двох контролерів (одна з яких вже в Україні), які слідкуватимуть за кожним доларом, який передається Україні, як фінансова та військова допомоги.

Щодо інформації про те, що з виділеної допомоги 2/3 грошей до України не потрапили… Йдеться про те, що коли нам передається застаріла американська зброя, то на її місце має бути поставлена нова і її робитимуть не в Україні, а в Сполучених Штатах Америки. Тобто йде фінансування американського ВПК.

За правилами цю застарілу зброю мали б утилізувати. А це коштує не менше, ніж виробництво нової. Тож те, що сьогодні віддається Україні дуже стимулює американську економіку. На претензії трампістів наші політики і дипломати мають чітко виписати цифри, які вказують на те, що США таким чином допомагають собі. Тому увесь цей шум – суто внутрішньо політичні речі. Ми, звичайно, не маємо права втручатися у їхній передвиборчий процес, але повинні розуміти про що йдеться і використовувати ці та багато інших аргументів, щоб відстоювати українську позицію.

Щоб перемогти, потрібно мати відповідні інструменти

– Якщо говорити про план перемоги, то після доповіді Блінкена та Остіна, які пояснили чому допомога Ізраїлю та Україні повинна бути об’єднаною, в The Economist з’явилася колонка Валерія Залужного. Чи зрозуміли наші партнери цей сигнал?

– Він більш ніж зрозумілий і дуже вчасний. Робити вигляд, що можна перемогти старою зброєю сильного супротивника, який воює смертями своїх співгромадян, не правильно. Наші західні партнери мають зрозуміти, що у такий спосіб ми не переможемо. Нам потрібні ті речі, які зможуть зламати хребет російської армії. А це, знову таки, зрозумілі речі.

Подивіться, що відбувається у Секторі Гази. Чи пішла ізраїльська армія в наступ не маючи підтримки з повітря? Нічого подібного! Спочатку свою справу зробила ізраїльська авіація, вона придушила усе, що може заважати наземним військам. А від нас хочуть, щоб ЗСУ, не маючи підтримки в повітрі, переможно йшла суходолом. Такого у військовій науці ніхто не робив. Очікувати цього безвідповідально. Читаю людей, які знаються в цьому значно краще від мене, бо я не є військовим експертом. Так от для того, щоб перемогти, потрібно мати інструменти цієї перемоги. Залужний говорить саме про те, що, дорогі друзі, ми вам щиро вдячні за вашу допомогу, але ложкою копати яму дуже важко, довго і головне, що вона зламається. Необхідні дещо інші інструменти, щоб робити це швидко і успішно. Переконаний, стаття Залужного на часі, вельми потрібна і доречна, і дає дуже серйозний сигнал американським законодавцям. Зокрема і республіканцям, бо ставить одразу кілька питань – що таке допомагати чи, як вони сформулювали «ми будемо з вами стільки, скільки потрібно». А скільки і до чого потрібно? До вигнання російської армії з української території, чи – до знищення путінського режиму, а може – до покарання воєнних злочинців, чи компенсації з боку РФ?

Слід сформулювати, якою є мета західної цивілізації у боротьбі з Росією. Питань безліч і на них потрібні відповіді, бо, якщо ти їх не маєш, то не знаєш якими інструментами користуватися і до чого йдеш. Тому, думаю, ця дискусія нам корисна, вона допоможе трішечки чіткіше сформулювати завдання. А генерал Залужний показує, яким чином це потрібно зробити.

Стаття Шустера – сигнал нашому політикуму

– Перед колонкою нашого головнокомандувача вийшла стаття у The Times від Шустера і викликала змішані відчуття. Хтось може назвати їх холодним душем для українців, але розуміємо, що головна цільова аудиторія це, мабуть, не українці. Хоча до стилю написання цієї статті та її джерел також є запитання – і це ще один з сигналів. Як вона може позначитися на підтримці України?

– Американський Шустер вже включив задню і сказав, що не хотів у будь-який спосіб поставити під сумнів те, що зроблено ЗСУ, українським керівництвом. Наголосив, що деякі радники президента, яких він згадує в статті, це теперішні, а не колишні. Щонайменше, виводячи Арестовича з-під критики. Тоді виникають питання у сфері відповідальності тих радників, які у нас присутні.

А стосовно зовнішнього ефекту, то так, це безумовно неприємний момент. Бо таке видання як Time багато, хто читає на Заході і, безумовно, це створює певний негативний момент. Вважаю, стаття Залужного вийшла дуже вчасно і збалансувала той негатив, який просувався навмисне чи не навмисне Саймоном Шустером. Вона дала чітку і зрозумілу відповідь, за яких обставин буде результат. Відкрию вам «величезну таємницю» – про системи NASAMS ми почали говорити з нашими західними партнерами на 3-4 день після початку повномасштабного вторгнення ворога, а отримали – через рік. Те ж саме було і з танками, з HIMARS та іншими системами, які нам сьогодні дуже допомагають.

Що швидше американці домовляться з китайцями, то краще для нас

– Стаття Залужного і Забродського у 2022 році була ілюстрована ракетою ATACMS, що теж несло певний меседж. Пане Володимире, команди президента Джо Байдена і лідера Китаю Сі Цзіньпіня схоже домовилися про зустріч у Сан-Франциско. Чого очікувати від зустрічі цих мега-держав?

– Це хороша новина – що швидше американці домовляться з китайцями, то менше залишиться шансів у нашого ворога, щоб продовжувати свою злу місію. Дуже сподіваюся на те, що цей біполярний світ про який мріяли у московії, насправді трансформується в реальність, але на рівні Вашингтону і Пекіна, але ніяк не Москви. Якщо США і Китай почнуть зближуватися, це означатиме, що товариш Сі Цзіньпін підніме слухавку і скаже товаришу пу, що той має припинити робити деякі речі, бо інакше йому буде зле. Зближення США і Китаю в інтересах України і я дуже сподіваюся, що ситуація саме таким чином найближчим часом і розвиватиметься.

Розмовляли Стас Гордієнко та Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан