Головне за день

Низка міжнародних компаній європейських країн не припиняє торгувати в Росії і поповнювати казну агресора. За 2 роки міжнародні компанії сплатили до російського бюджету 40 млрд доларів. Більшість із них прагне закріпити у суспільній думці норму про те, що мати з Росією бізнес у будь-якій непідсанкційній сфері це – нормально. Водночас, попри санкції, до Росії потрапляє чимало компонентів країн західної коаліції.

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіла Агія Загребельська, очільниця напрямку мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці НАЗК.

Відеоверсія розмови – тут.

Для обходу санкцій Росія використовує треті країни

– За інформацією аналітиків, через те, що Росія активізувала роботу свого ВПК, у них трохи зріс ВВП. Цього запасу країні-агресорці ще може вистачити орієнтовно на 2 роки. Заразом у Росії говорять про те, аби заборонити експорт бензину. Як ви оцінюєте загалом цю ситуацію? І чому не приймаються чергові кардинальні рішення щодо санкцій?

– На російську нафтообробну галузь діють не лише санкції України та партнерів, а й наші Сили оборони. Адже розуміємо, що такому результату сприяло й куріння у неправильних місцях. Щодо санкцій, то вони діють і Росія їх відчуває. Підтвердженням цього є курс рубля, показники російського бюджету, наявність більшої частини компонентів не країн санкційної коаліції, а китайських компонентів, а також те, що більшість зброї Росія закуповує в Ірані та Північній Кореї. Окрім того, Росія впала в рейтингу експортерів зброї. Раніше вона була одним із лідерів по рейтингу зброї.

Заразом слід визнати, що санкції діють не настільки потужно, як би вони мали діяти. Але я б, до прикладу, зараз не говорила про атомні санкції, адже ми розуміємо, наскільки це буде важкий крок для санкційної коаліції. Натомість хочу згадати про іноземні міжнародні компанії, які належать країнам санкційної коаліції. Згідно з даними, оприлюдненими «Bee for Ukraine» і Київської школи економіки, за останні 2 роки міжнародні компанії сплатили до російського бюджету 40 млрд доларів. Це в 10 разів більше за те, що Росія заробила за 2 роки на діамантах. Це в 2 рази більше, аніж Росія заробила на експорті СПГ в країни ЄС. Можна взяти різні галузі і ми побачимо, наскільки це більше, аніж заробіток Росії в багатьох сферах.

– А чи варто говорити про країни, яких санкції не торкнулися, а також про ті, на кого вони суттєво не вплинули?.. Чи є такі у списку?

– З одного боку, ми можемо говорити про сфери, яких ще санкції не торкнулися і де б партнери могли їх застосовувати. А з іншого, про схеми обходу санкцій. Ми все одно бачимо західні компоненти в російській зброї. Це говорить про те, що компанії-виробники недостатньо моніторять, куди йдуть їхні компоненти.

Також є проблеми із третіми країнами. Знаємо ці країни за назвами. Бачимо певну динаміку. Зокрема бачимо позитивну динаміку по Туреччині, ОАЕ, Казахстану. Поки вона не є достатньою. Тобто маємо ще працювати. Водночас не бачимо позитивної динаміки по Китаю. Подивимося, як будуть діяти обмеження, введені наприкінці минулого року США. Згідно з цими обмеженнями, якщо банк чи будь-яка фінансова установа, неважливо, де вона розташована, задіяна в обслуговуванні трансакцій, що сприяють російському ВПК, то вона може потрапити під вторинні санкції США. Це може мати свій ефект. Бачимо це по тому, як різні банки третіх країн відмовляються обслуговувати російські платежі.

Є проблеми з країнами центральної Азії. Адже у них Росією немає належних митних правил і ми не бачимо, що куди переїжджає. Також є проблеми з тим, що Росія використовує для обходу санкцій мережі Ірану та Північної Кореї, а вони своєю чергою використовують російські мережі.

На жаль, багато країн санкційної коаліції ще не мають потужних санкційних органів. Важливо щоб на орган, який займається виявленням схем обходу санкцій було виділено достатньо людських ресурсів, матеріально-технічної бази та повноважень. Адже у схемах обходу санкцій задіяні і європейські країни. Зокрема у нещодавній публікації «Bloomberg» йшлося про те, що напряму з країн Європейського Союзу до РФ надійшло компонентів майже на 1,5 млрд доларів.    

Для російської наукової сфери рівень санкцій – недостатній

– Що потрібно, аби ефект від санкції був миттєвим?

– На жаль, як би нам не хотілося, станом на зараз це – неможливо. На це, з одного боку, впливають світові економічні ланцюжки постачання, а з іншого – мовчазна підтримка, нейтралітет і позиція окремих країн. Ми не можемо розділити земну кулю на дві частини: на тих, які торгують між собою і тих, які цього не роблять. Це – складний шлях роботи з третіми країнами, зокрема з Близьким Сходом. Бачимо як лідери країн Близького Сходу їздять до Москви, як Путін подорожує світом. Це складна робота з країнами Індо-Тихоокеанського регіону, Африканського континенту. Тобто наші партнери обмежені тією планкою, якої готові дотримуватися треті країни. Якщо є розуміння, що треті країни не дотримуються цієї планки, наші партнери зупиняються і діють більш повільно. Але це не стосується західних компаній, які працюють в Росії. Це не стосується компонентів країн західної коаліції, які потрапляють до Росії. Це не стосується того, що досі, до прикладу, не синхронізований санкційний режим щодо Росії і Білорусі. Ми всі розуміємо, що коли товар доставляється з Європи на білоруський транзитний склад, а звідти не йде, скажімо, до Казахстану, а йде напряму до Росії (хоча за документами вказано, що йде до Казахстану), це – поширена схема. Про неї всі знають. І досі санкційний режим щодо Росії і Білорусі не синхронізований, досі санкції, застосовані до Білорусі в частині обмеження експорту товарів – набагато менші, аніж до Росії, а це дозволяє Росії через Білорусь обходити санкції. Тобто є моменти, де потрібно працювати.        

– Ви сказали, що деякі компанії європейських країн не припиняють торгувати, сплачуючи податки в російський бюджет і в той же час, ті ж самі країни, виділяють кошти із власних бюджетів, аби надати допомогу Україні. Де тут логіка?

– Наведу кілька прикладів, що яскраво демонструють цю абсолютну нелогічність. Скажімо, досі російська наукова сфера не перебуває під достатнім рівнем санкцій, які б зупинили поїздки російських науковців, котрі працюють на російський ВПК на різні конференції і форуми у західні країни. Потрібно розуміти, хто такі російські науковці? Це все – агентура ФСБ.

Друге питання щодо західних компаній в Росії. У нас є дані про те, як керівники західних компаній, присутні в Росії сидять за одним столом з російською владою і приймають рішення, хто з їх працівників піде на війну вбивати українців, а хто не піде. Після цього ці ж філії західних компаній в Росії виплачують цим працівникам, які воюють проти українців заробітну плату, підтримують їх родини. Хіба це не пряма підтримка війни? Як це назвати? Адже ми говоримо не лише про податки, а про таку участь у війні. Тож західний бізнес повинен поставити собі питання: чи відповідає те, що вони роблять в Росії тому, що написано на їх сайтах про цінності?

Товари компаній, присутніх в Росії потрібно бойкотувати

– Нещодавно один із директорів великої компанії Mondelez Дірк Ван де Пут сказав, що «наших інвесторів морально не хвилює чи компанія продовжує працювати в Росії, чи ні». На його думку, краще працювати, аніж би ці дочірні філії були націоналізовані. Як реагувати на такі заяви?

– Міжнародні компанії хочуть закріпити у суспільній думці норму, що мати з Росією бізнес у будь-якій непідсанкційній сфері це – нормально. Сплачувати податки до російського бюджету це – нормально. Брати участь в мобілізації це – нормально.

Ми вже мали справу з двома банками, присутніми в Росії. Це – «Райффайзен Банк» і «OTP Банк», які доводили, що вони зобов’язані видавати пільгові кредити російським військовим, оскільки це зазначено в російському законі. Зараз, на мій погляд, це – ключова битва, коли намагаються цю норму закріпити. Найперше чого бояться ці міжнародні компанії це – бойкот: коли споживачі починають відмовлятися від їхньої продукції. Тоді у своїх квартальних звітах вони бачать результат своєї аморальної поведінки. Якщо вони побачать, що падають їх продажі, тоді ми побачимо зміну їх поведінки.

І тут, з одного боку,  велика відповідальність покладається зокрема на споживачів. Принагідно закликаю кожного при виборі товарів у супермаркеті, звертати увагу на те чи присутня компанія в Росії, чи ні. З іншого боку, велика відповідальність покладається на торговельні мережі. В деяких європейських країнах великі торговельні мережі ставлять табличку або якісь позначки поряд з продукцією міжнародних спонсорів війни для того, щоб споживачі звернули на це увагу і не купували цю продукцію. Нашим супермаркетам також було б непогано ідентифіковувати на своїх полицях продукцію міжнародних спонсорів війни.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич