Головне за день

Херсонщина була ідеальним кліматичним регіоном для вирощування великої кількості агропромислової продукції. Аби повернути все на довоєнний рівень, знадобляться роки. Для цього потрібно не лише відновити дамбу Каховської ГЕС, а й провести повне розмінування території. Обидва процеси складні і тривалі у часі.

Зважаючи на це, в інших регіонах, зокрема на Львівщині, збільшили площі під посів червоного буряка, моркви та цибулі.

Чи матимуть українці власні овочі із борщового набору, чи споживатимуть імпортні і набагато дорожчі; як у цих умовах виживають дрібні та середні фермерські господарства; чи стане Херсонщина назавжди пустелею?

Про це – у розмові з народним депутатом України Дмитром Соломчуком та депутатом Львівської обласної ради Володимиром Хархалісом, у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

Херсонська цибуля була кращою, але мусимо виходити із ситуації

– Як нам вдається компенсовувати дефіцит овочевої продукції, що зазвичай вирощувалася на Херсонщині?

– Дмитро Соломчук: Те, що сталося на Херсонщині – екологічна і агрокатастрофа світового рівня. Адже на Херсонщині було найбільше оброблювальних угідь. Зокрема, 450 тис. га земель було під зрошенням. На жаль, практично усе знищено. Для відновлення необхідно буде багато часу, оскільки це включає і розмінування, і відновлення дамби.

Щодо продуктів, то деякі з них зможемо замінити. Одеська, Кіровоградська області збільшили посіви культур, що здавна вирощувалися на Херсонщині. Також площі посівів червоного буряка, моркви, цибулі збільшили і малі господарства у західних регіонах. Не думаю, що цибуля, вирощена у західних регіонах, зможе зберігатися протягом 5-6 місяців. Херсонська цибуля однозначно була кращою, але мусимо виходити із ситуації. Аграрії завозять насіння, яке б і відповідало нашим умовам, і давало пізніші врожаї, щоб можна було довше їх зберігати. Ідеально, щоб овочі зберігалися до червня місяця.

– Вартість цибулі, моркви помітно зросла. До того ж з’являється все більше імпортної продукції. А що в теперішніх умовах для нас більш вигідно: збільшувати площі посівів в інших областях України і вирощувати свої овочі, чи все ж таки завозити з інших країн?

– В будь-якому випадку вигідніше вирощувати власні овочі. Імпорт завжди буде дорожчим. Адже закуповувати потрібно в євро. Також слід врахувати логістику. Тож це однозначно не вигідно.

Але оскільки наші аграрії збільшили площі посівів, врожай буде великим. Впевнений, що з серпня на ринках буде вдосталь червоного буряка, моркви і цибулі власного виробництва. Однак перед нами постане питання зберігання. У нас немає овочесховищ навіть для 10% тієї продукції, яку ми виростимо. Тому першочергове завдання полягає в тому, щоб до листопада-грудня у нас з’явилися нові овочесховища.

На Львівщині бракує овочесховищ

– На Львівщині на 5-7% планують збільшити площі під овочівництво. Чи маємо ми овочесховища, щоб зберігати зібраний врожай?

– Володимир Хархаліс: Ця проблема відчувається і на Львівщині. У нас лише 15-20% потужностей по овочесховищах. Деякі культури не вирощувалися у великій кількості, до прикладу цибуля. І овочівництво практикувалося в основному лише у приватних господарствах.

– А яку продукцію найбільше вирощують на Львівщині?

– В основному у регіоні вирощують зернові, бобові, олійні культури. Тому більший акцент завжди робився на будівництві елеваторів, на перевалці. Зерновий ринок у нас рухався більше, аніж овочівництво. Адже більшість господарств орієнтувалася на масштабніший обробіток ґрунту.  

Сільське господарство потребує комплексного підходу

– Чимало аграріїв кажуть про те, що вирощування кукурудзи для них є збитковим. Як може змінитися структура посівів наступного сезону? І чи є загроза того, що кукурудза зникне із наших полів?

– Дмитро Соломчук: Кукурудза точно не зникне із наших полів. Але потрібно відходити від довоєнних реалій, коли виростив кукурудзу, здав її і купив джип. Тепер до цього питання потрібно підходити комплексно, враховуючи переробку, комбікорми, тваринницький комплекс. Тоді буде зрозуміло для чого вирощувати кукурудзу. Це зробить нас незалежними від польських чи інших кордонів з їхньою проблематикою. У цьому році кукурудза в будь-якому випадку буде дешева.

Тішуся, що на Львівщині, Рівненщині, Тернопільщині є молочні комплекси. За літо відкриються кілька потужних, до 2000 корів. Тож кукурудзу буде куди реалізувати. Але ще раз кажу, про такий підхід, коли виростив кукурудзу, здав її і купив джип, потрібно забути.

Сільське господарство потребує комплексного підходу. Тобто має розвиватися і тваринництво, і овочівництво, і зернові, і органічне виробництво власних добрив від тваринницького комплексу. Пускати усі наші чорноземи під технічні культури точно не можна.

– А яка ситуація із вирощуванням кукурудзи на Львівщині?

– Володимир Хархаліс: Минулого року, коли Одеса була повністю заблокована, усі зіштовхнулися з проблемою логістики. Кукурудзи був основний вал об’ємів. Але реалізувати її було проблемою. Багато фермерів зрозуміли, що потрібно диверсифікуватися і перейшли на посів олійних культур: сої, соняшника, ріпаку.

На жаль, високої ціни цього року не буде. Ми маємо низьку вартість пшениці, хоча її собівартість – висока. Маємо надто низьку вартість на ріпак. При великих затратах аграріїв будемо мати збитки.

Станом на сьогодні, в ціні культивується лише соя. Але і це через те, що запаси культури не є великими. Запаси закінчаться, буде новий урожай… Побачимо, які будуть ціни на осінь, оскільки це залежатиме від світової ринкової ціни.

– Зважаючи на ці умови, які програми підтримки аграріїв діють у Львівській області?

– Програми обласної ради  більше зосереджені на підтримці малих і середніх фермерських господарств. Оскільки для великих компаній 1-3 млн грн не є великими коштами, адже у них – більші потреби.

Цьогоріч ми маємо найбільший обласний бюджет за всі періоди. Після І півріччя, коли будуть переглядати бюджет, будемо просити про дофінансування, бо більша частин програм виконалася. Зокрема, це і кредитування під різні програми, і компенсація відсотків, і компенсація по посівному матеріалі.

Робити свердловини для зрошування – більш правильно

– А якою є ситуація із підтримкою фермерів у Державному бюджеті? Чи буде переглянуто допомогу фермерам, чий бізнес постраждав внаслідок бойових дій чи, скажімо, підриву Каховської ГЕС?

– Дмитро Соломчук: Традиційні державні програми, які працювали до війни сьогодні не працюють. Але ми залучили кошти Європейського Союзу. Це підтримка для найменших фермерів, що мають у своєму розпорядженні по 120 га землі, а також на голову дійної корови, до 100 голів. Минулого року це було 3100 грн/га і, здається, 5000 грн на голову дійної корови. Цьогоріч програма також повинна працювати саме для малих господарств.

З великих фондів, що допомагають агросектору це – «Жнива перемоги». Він має дуже велику кількість тракторів та комбайнів. Зараз ця техніка скеровується для безкоштовного користування фермерам у постраждалі регіони: Херсонську, Миколаївську, Запорізьку, Дніпропетровську, Чернігівську, Сумську та Київську області. Це справді допомагає, оскільки аграрії можуть зекономити мільйони гривень як на посіві, так і зборі врожаю.

Маємо велику проблему через знищення системи зрошення. На жаль, не знаємо, коли вона вирішиться у Херсонській області. Але, вище, у Запорізькій області під зрошенням було 250 тис. га. Чималі площі під зрошенням були і в Дніпропетровській області. Вони не мають звідки закачувати воду. Днями у Міністерстві екології зібрали дані щодо підземних вод у кожному з регіонів та почали розмови зі світовими донорами, аби робити свердловини і використовувати ці води для зрошення. Саме так роблять у США. Це навіть – більш правильно з екологічних норм. Адже викачувати прісну воду з річок та озер – не зовсім правильно.

– А яким буде аграрне майбутнє Херсонщини? На цих територіях можна буде щось вирощувати, чи все ж таки регіон стане пустелею?

– Складно щось прогнозувати. Херсонщина була ідеальним кліматичним регіоном для вирощування великої кількості сільгосппродукції. Однак маємо розуміти, що відновлення дамби займе багато часу. А до цього потрібно провести розмінування території. Міни – в мулі. Процес розмінування також буде складним і тривалим. Регіон може відновитися лише після віднови дамби. Інших варіантів я на сьогодні не бачу.

Скрін з відео: Перший Західний

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич