Головне за день

Найважливіше – змусити росіян покинути Крим. Україна не буде в безпеці і не зможе відновити свою економіку, поки Росія окуповує півострів. Для звільнення цієї та інших територій Україні потрібно більше далекобійних спроможностей. Це дозволить українським військам наносити удари по аеродромах, портах та сухопутних шляхах і, таким чином, повністю знищити ворожу логістику.

Коли Путін втратить Крим, а Україна й надалі збільшуватиме свій військовий потенціал та отримуватиме допомогу Заходу, тоді це завершиться.

Такої думки дотримується Бен Ходжес, генерал-лейтенант армії США у відставці, колишній командувач військ США в Європі. Про це він розповів у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– 24 серпня Україна відзначила День Незалежності. Чим для вас є незалежність нашої держави?

– Я зустрічався з багатьма українськими військовими, депутатами, науковцями. Розумію, яку боротьбу вони ведуть. Ця боротьба – натхнення для інших людей. Бо ми сприймаємо незалежність, як щось належне.

– Як незалежність України впливає на світовий правопорядок?

– Якщо Україна не досягне успіху, а світ буде стояти осторонь, і якщо Росії й надалі дозволять порушувати незалежність України, то це буде жахливий меседж іншим щодо нашого прагнення захищати наші цінності: суверенітет, права людини, міжнародне право. Якщо ми не хочемо зробити все для захисту цих цінностей, тоді Росія буде винагороджена за свою агресію. Це побачить Китай та інші авторитарні уряди.

Успіх України, зокрема досягнення повної незалежності щодо усіх українських територій є важливим кроком для міжнародного правопорядку.

Ми повинні надавати ЗСУ більше далекобійної зброї

– Як ви можете оцінити поточний прогрес наступу ЗСУ?

– Все йде повільніше, ніж би комусь хотілося. Але, на мою думку, це лише початок. Згадаймо вторгнення союзників США до Нормандії, що відбулося у червні 1944 року. Незважаючи на всі переваги на полі бою, зокрема переваги у повітрі, їм знадобилося 2 місяці, щоб прорвати німецькі оборонні лінії та почати рух через Францію. І це після багатьох років навчать. Думаю, що Україна робить те саме. Водночас і Росія не змарнувала час, поки ми дискутували чи давати Україні танки.

Українські воїни адаптуються до ситуації та добре навчаються. Дуже вірю в Генеральний штаб ЗСУ. Російська сторона – досить слабка. Українці б’ють по їхній логістиці та артилерії. Думаю, що за декілька тижнів, хоча не хочу прогнозувати конкретної дати, ми побачимо набагато кращу картину.

– Ви згадали про висадку союзників США в Нормандії. А чи не було в них більше зброї та військових спроможностей, аніж сьогодні має українська армія?

– Однією з найбільших переваг, якою володіли союзники, була перевага в повітрі. Окрім того, в союзників був величезний морський флот. В ЗСУ цього немає. Ми повинні компенсувати це, надаючи Збройним силам України більше далекобійної зброї.

США повинні вирішити, що дійсно хочуть перемоги України

– А чи можна провести таку операцію, як в Нормандії для звільнення Криму?

– Це – можливо, але було б більш дороговартісним, аніж повинно бути. Це – недолік адміністрації США. США зробили багато хорошого. Втім адміністрація перестала говорити, що хоче перемоги України. Якби вони так говорили, Україна отримала б усе, чого потребує. США повинні дійсно вирішити, що вони хочуть перемоги України.

– Видання «The New York Times» повідомляє, що Україна досягла тактичних успіхів на полі бою. Чи можуть ці успіхи призвести до стратегічних?

– Зараз відбувається багато боїв на різних напрямках, і ще більше боїв має відбутися. Можу передбачити, що генерал Валерій Залужний та його команда розглянули багато варіантів того, як заплутати росіян, аби вони не зрозуміли, де відбудеться головний удар. Вражений тим, що вони роблять з дронами у повітрі та на морі, посилюючи тиск на російський флот, логістичну інфраструктуру, мости. Це все відбувається водночас і в певний момент має збільшити шанси на прорив. Думаю, що Україна зможе пробити прогалину в російській обороні. Але це займе час.

Генеральний штаб ЗСУ робить усе правильно 

– Також «The New York Times» повідомляє, що Україна змінила тактику на полі бою. Що це означає?

– Деякі журналісти, котрі стежать за боями є хорошими фахівцями. У них були певні очікування, які поки що не виправдалися. Вони припускають, що українці змінили щось у своїй тактиці.

Абсолютно зрозуміло, що неможливо просто так проїхати через мінне поле і що російські оборонні лінії виявилася набагато жорсткішими, аніж передбачалося. Ми не надали Україні достатньо обладнання, щоб пройти через ці мінні поля. Але українські солдати адаптуються на полі бою і впроваджують інновації, відповідно до того, що бачать перед собою на фронті.

– Якби ви були українським генералом, яким чином долали б мінні поля?

– Генеральний штаб ЗСУ робить усе правильно. І українські воїни, котрі займаються розмінуванням, роблять це якнайкраще. Знешкодження мінних полів це – небезпечно і складно, особливо, коли в той час зверху б’є ворожа артилерія. Тому Україна б’є по російській артилерії, знищуючи їх артилерійські розрахунки, логістику та запаси боєприпасів. Це не дає можливості Росії перемістити війська з однієї ділянки фронту на іншу.

Коли Україна звільнить Крим, це все завершиться

– Скільки ще часу російська армія може протистояти наступу і витримувати далекобійні удари України?

– Я не знаю, скільки ще часу Росія може продовжувати робити те, що робить. Вони втратили тисячі одиниць озброєння. Їхні повітряні сили не хочуть літати біля повітряного простору України, а їхній флот не хоче плавати біля українського узбережжя.

Санкції дали свій ефект. Спроможності Росії щодо виробництва боєприпасів зменшилися, у порівнянні з минулим роком. Але процес виробництва не зупинився.  

Це триватиме доти, доки Владімір Путін віритиме у можливість своєї перемоги. Основна ціль – в його голові. Коли він усвідомить, що Україна не зупиниться, Захід не припинить підтримку України, а він втратить Крим, думаю, що тоді це завершиться.

– Якщо Путін зрозуміє, що не зможе перемогти, що він зробить?

– Ми б усі хотіли це знати. Для Путіна найважливішим є Крим. Донбас для нього не є настільки важливим. Це лише – сухопутний коридор до Криму. Коли Україна звільнить Крим, це все завершиться. Не думаю, що втративши Крим, Путін піде на використання ядерної зброї. Росіяни розуміють, що після такого наявність хороших результатів дорівнює нулю. Про це їм розповіли китайці.

Президент США Джо Байден заявив, що після використання ядерної зброї на Росію чекають катастрофічні наслідки. Звісно, українці не зупиняться, якщо Росія використає тактичну ядерну зброю. Ця зброя ефективна доти, доки Росія її не використала. 

Після втрати Криму Путін може змінити свою риторику. Адже найважливішим для нього буде вижити та залишитися при владі.

– Якщо Путін втратить Крим чи може він перегрупувати свої війська і знову вторгнутися до України?

– Така ймовірність буде завжди. Але з часом Україна володітиме найкращою армією Європи і надалі отримуватиме підтримку від США та інших країн. Окрім того, здійснити такий напад без Криму росіянам буде набагато складніше. Проте Україна має зробити усе, що повинна зробити, аби стати сильнішою і внутрішньо, і зовнішньо. Своєю чергою, Європа допомагатиме з відбудовою, щоб українські біженці повернулися додому.

Повна поразка росіян, повне їх витіснення з української території, змінить мислення росіян на дуже довгий час.

Україна не буде в безпеці, поки Росія контролюватиме Крим

– Яким є найкращий сценарій контрнаступу ЗСУ?

– Найважливіше – змусити росіян покинути Крим. Для цього Україна потребує більше далекобійних спроможностей для того, щоб бити по всіх аеродромах та портах Севастополя. Це означає, що потрібно ближче підійти до сухопутного мосту та досягти більше прогресу, який би дозволив використовувати «HIMARS» та інші системи для нанесення ударів по шляхах між Маріуполем, Мелітополем та Кримом. Це потрібно для того, аби повністю зупинити там логістику. І ЗСУ добре з цим справляються.

– Один із посадовців НАТО нещодавно сказав, що Україна могла б віддати частину своїх територій в обмін на членство в Альянсі. Що ви про це думаєте?

– Це була заява від глави канцелярії генерального секретаря НАТО. Він не є офіційним речником НАТО. Насправді, я був здивований тим, що він сказав. Вважаю це жахливим.

Помилково навіть розмірковувати про таке. Хто ми такі, щоб пропонувати Україні віддати частину своїх територій? Ніхто ж не запропонує Німеччині віддати Шлезвіґ-Гольштайн чи Північну Рейн-Вестфалію. Ніхто не запропонує США віддати Техас для досягнення миру.

Україна не буде в безпеці і не зможе відновити свою економіку, поки Росія окуповує Крим. Крим блокує вихід до Азовського моря. Навіть якщо Маріуполь і Бердянськ будуть звільнені, без Криму вони не зможуть стати цінними морськими портами. Херсон, Миколаїв та Одеса легко блокуються російським флотом та повітряними силами, які базуються в Криму.

Зараз – невдалий час для того, щоб давати росіянам надію на те, що ми слабшаємо чи втомлюємося від війни.

Підхід Джо Байдена є надто поступовим

– CNN повідомляють про те, що підтримка надання додаткової військової допомоги послаблюється серед республіканських виборців. У чому причина цього?

– Я бачив соціологічні опитування, які показують, що підтримка України залишається дуже потужною. Врешті-решт це робота президента США. Адже саме президент має пояснювати американському народу, чому ця підтримка є важливою. Важливо забезпечити мир та стабільність Європи, бо це необхідно для її процвітання. Успіх Європи важливий для процвітання США. Також важливо пояснити американцям, що за цим пильно стежить Китай. І якщо Китай побачить, що ми не можемо робити потрібного, тоді він зробить жахливий прорахунок того, що вони можуть зробити з Тайванем.

Президент США повинен пояснювати це. Однак поки він не робить цього у достатній мірі. Думаю, він повинен це надолужити і розповісти про те, що доброго зробила його адміністрація.

– Колишній радник президента США з питань національної безпеки, посол Джон Болтон заявив, що обережний підхід Байдена до надання Україні безпекової допомоги зменшив суспільну підтримку України з боку американського народу. Чи підтримуєте ви цю тезу?

– Я погоджуюся з Джоном Болтоном у тому, що підхід президента Байдена є обережним і надто поступовим. Але це не впливає на підтримку. Просто цю допомогу слід підтримувати. Має бути розуміння, чому це важливо. Тоді підтримка не буде слабшати.

Історія Пригожина показала, що Путін – слабкий

– Як ви оцінюєте стійкість російського режиму після заколоту Пригожина?

– Це показало декілька речей. По-перше, як ці люди з’їдають одні одних. Немає єдності серед очільників армії, найманців, міністерств та Кремля. Роздроблене лідерство ворожої сторони і відсутність єдиного операційного командира це – добре для України. Це означає, що вони не можуть прикладати спільних та уніфікованих зусиль. Морські, повітряні та збройні сили не працюють разом.

По-друге, історія Пригожина показала, що Путін – слабкий.

– Видання «The Times» повідомляло, що після атаки дронів по Кремлю, російський президент наказав прямо атакувати будівлі урядового кварталу в Києві, використовуючи гіперзвукові ракети «Кинджал». Однак американські системи ППО «Patriot» перехопили їх. Чи не думаєте ви, що це – яскрава ознака відчаю Путіна?

– У них немає інших варіантів. Вони не можуть зробити нічого іншого. Вони не можуть здійснити новий контрнаступ, оскільки в них немає для цього спроможностей. Вони запускають ракети по багатоквартирних будинках, школах та лікарнях. Це – їхні визначені цілі. Вони хочуть протриматися, сподіваючись, що ми на Заході втратимо бажання допомагати Україні.

Попереду ще – багато боїв. І в них досі – багато спроможностей для оборони. Проте всередині Росії є дуже велика слабкість, зокрема в ланцюжку командування, суспільній підтримці і логістиці. Якщо ми надамо Україні такі спроможності, які дійсно зможуть їх відкинути, тоді це все просто розвалиться. Але ми на Заході повинні вирішити, що ми хочемо перемоги України. Йдеться не лише про кращу позицію на перемовинах, а реальну перемогу. Для цього ми повинні надати Україні далекобійні ракетні системи, як «ATACMS», «TAURUS» та зброю, яка унеможливить перебування російських військ в Криму.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич