Головне за день

Навіть у складних умовах повномасштабної війни банківський сектор та бізнес втримують українську економіку. Це – безпрецедентне явище. Оскільки в жодній країні під час повномасштабних воєн, що відбулися після Другої світової війни, банківська система не працювала.

Дуже важливо, щоб цей процес не припинявся і надалі. Адже міжнародні інвестиції це – добре. Однак вони будуть не настільки ефективними, якщо в країні не буде свого внутрішнього інвестора.

Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповіли Володимир Глащенков, організатор Весняного ділового форуму та Віктор Гальчинський, директор департаменту комунікацій АТ «Кредобанк».

Відеоверсія розмови – тут.

До кінця року у нас достатньо валютних ресурсів

– Які підсумки цьогорічного Весняного ділового форуму? Як другий рік повномасштабної війни відобразився на українському бізнесі?

– Володимир Глащенков: Український бізнес вимушений жити в таких умовах вже багато років. Другий рік триває повномасштабна війна. Ми відчуваємо її щодня через втрати, прильоти. У команді до якої я належу – 1200 працівників. З них 60 працівників, моїх колег, воюють. Але і в тих умовах бізнес повинен пристосуватися та працювати.

Упевнений, що колись в найкращих бізнес-школах будуть розповідати про те, яким чином в умовах війни створювати додану вартість та зберігати віру в перемогу.

Скрін: Перший Західний

Однак очевидно, що покладаючись лише на свої ресурси, українська економіка не втрималась би на цьому рівні. Цінним для бізнесу є те, що до кінця року – достатньо валютних ресурсів.

До речі, у цьогорічному форумі дистанційно взяв участь член Наглядової ради Національного банку України. І він також говорив про гарантовану фінансову стабільність до кінця року. Тобто навіть при незначному обсязі поступлень до державного бюджету, які покривають витрати, ресурсів у нас – достатньо. Більшість витрат, пов’язаних з війною покривається зовнішніми донорами.

Також з хороших новин є те, що і Європейський банк реконструкцій та розвитку (ЄБРР), і Міжнародна фінансова корпорація готові підтримувати фінансовий сектор, а також вести активні перемовини з бізнесом щодо нових проєктів. Тобто вони готові переходити до приватних компаній і їм допомагати.

В Україні, після початку повномасштабної агресії, жоден банк не припиняв роботу

– З воєнними викликами стикнулися і банки. Що було найважче?

– Віктор Гальчинський: Банківська система зробила унікальну річ, що увійде у фінансові бізнес-кейси, оскільки жодного разу в історії повномасштабних воєн, після Другої світової війни, банківська система не працювала. До прикладу, під час війни в колишній Югославії, банківська система протрималася кілька днів. В Україні, навіть після початку повномасштабної агресії, жоден банк не припиняв свою роботу.

Звісно, ці варіанти система розглядала, готувалася. Регламенти роботи в умовах повномасштабної війни були доведені Національним банком приблизно за місяць до вторгнення. В нас був час змоделювати ситуацію, зробити плани. Коли ми отримали повідомлення про війну, одразу розпочав роботу наш штаб онлайн. О 7:00 ранку всі зібралися в захищеному місці і працювали. Перші два тижні були найскладнішими. Адже потрібно було подолати паніку, забезпечити функціонування систем. Однак це спрацювало. Люди побачили, що банківській системі можна довіряти і що кошти краще тримати на банківських рахунках. Ракета може знищити майно, готівку, але не знищує банківські рахунки.

Фото: Дзеркало тижня

Станом на сьогодні, гроші у банківській системі є. Звісно, рік повномасштабної агресії в рази зменшив прибутки банків. Не винятком став і «Кредобанк». Прибуток зменшився у 10 разів, але мінімальний прибуток зберігся. Натомість багато банків отримали збитки, оскільки їм довелося формувати резерви під ті кредити, які перестали працювати. Тож гроші у банків є, але кредитувати складно, оскільки немає гарантій.

«Кредобанк» кредитує бізнес навіть у прифронтових зонах

– Якою тепер є система кредитування?

–  Ми працюємо з багатьма міжнародними фінансовими організаціями і завжди говоримо, що для того, аби відбудувати і побудувати Україну, насамперед потрібно допомогти тим, з ким доведеться її будувати. Тобто допомогти бізнесу, щоб він банально дожив до перемоги.

Неможливо кредитувати бізнес у прифронтових зонах. Але нам вдалося зробити програму. Тож на сьогодні ми єдиний український банк, який має договір з Європейською комісією. Це – невеликі кошти, 10 млн євро, але вони використовуються як гарантії під кредити. 50% з цих коштів ми зобов’язані виділяти лише на прифронтові зони. У нас у прифронтових зонах є позичальники, видані перші кредити.

Скрін: Перший Західний

Також у нас є програма з ЄБРР. Там у нас 35 млн євро. Там гарантії – 50:50. Тобто підтримка може бути у формі гарантій, пільгові державні програми… Львівська ОВА, Київська ОВА, низка регіональних адміністрацій компенсують ще відсоткові ставки. Тобто бізнес може брати кошти навіть під «0», але банки при цьому заробляють. Є програми, але їх мало.

Ми продовжуємо роботу з міжнародними організаціями, переконуємо їх, збільшувати існуючі програми. Дуже сподіваємося, що Європейська комісія збільшить нам цей ліміт…

Найкращий інвестор для України це – внутрішній інвестор

– Зокрема про відбудову України говорили і на Весняному діловому форумі. Якою б ця відбудова мала бути?

– Володимир Глащенков:Мені було надзвичайно приємно слухати виступ Максима Козицького, голови Львівської ОВА. Цьогоріч звернення очільника області було дуже глибоким. Він акцентував на тому, що найкращий інвестор для України це – внутрішній інвестор. За його словами, ключова задача сьогодні – зберегти у цих важких умовах українських підприємців. Насправді, зовнішнє фінансування може прийти лише в тому випадку, коли тут є люди, готові щось створювати. Якщо ці люди поїдуть з держави або припинять свою діяльність, відбудовувати країну буде набагато важче.

Фото: ЛМР

Під час цьогорічного Весняного ділового форуму «Незламний український бізнес», ми подискутували про те, яку країну можемо планувати розбудувати. Цьому була присвячена одна із панелей. У ній брала участь Наталія Кривда, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зокрема вона говорила про те, що нам необхідно розібратися з багатьма базовими речами, відмовитися від непотрібних нашарувань, що утворилися впродовж багатьох десятиліть. Ми це розуміли. Але зараз зовсім по-іншому почали переосмислювати цінність українського, цінність наших традицій.

А Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього говорив про те, які сценарії є в України. Вони викликали певну дискусію. На його думку, навіть припинення війни не зупинить потребу України виборювати своє місце у світі. Зараз ми маємо величезну підтримку. Але якщо брати тривалий період часу, то ми будемо самостійно доводити, що здатні бути гравцем. Під час війни наші Збройні сили довели наш статус лідера. Опісля це – питання суспільства. У нас уже не буде можливості сказати «Не на часі», бо світ запитає: «А коли ж на часі? Коли ж як не тепер?». Багато речей – поза межею здорового глузду і суспільство повинно швидко реагувати на правильні і неправильні поведінкові речі.

Цю панель ми завершували чудовим проєктом – реабілітаційним центром Superhumans у Винниках. Це – один із тих фактів, які ми повинні запам’ятати назавжди. Адже поруч з нами буде багато патріотичних людей, котрі потребуватимуть тривалої підтримки кожного з нас. Ми повинні із вдячністю пам’ятати про їхню роль і про їхній героїзм. На жаль, після 2014 року на цьому не було зроблено правильного акценту, як в Ізраїлі чи Америці.

Скрін: Перший Західний

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич