Головне за день

Обмеження з боку Єврокомісії щодо доступу української аграрної продукції на ринок ЄС знято. Однак Польща, Словаччина та Угорщина запроваджують односторонні ембарго на збіжжя з України. Польський міністр Матеуш Моравецький оприлюднив відео, у якому заявив, що «коли потрібно було допомогти сусідам – ми відкрили свої серця і домівки, але коли справа доходить до боротьби за інтереси Польщі, то вони будуть захищені». Натомість Україна звернулась до арбітражу СОТ. Чи можуть країни-сусіди змінити свою позицію та якою є ситуація щодо зернового коридору у Чорному морі – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» заступник голови Всеукраїнської Аграрної ради Денис Марчук.

Відеоверсія розмови – тут.

Постає питання – кому гірше роблять поляки

– Польща продовжила односторонню заборону на ввезення української агропродукції, незважаючи на рішення Єврокомісії. Це торги з ЄС чи передвиборчі заяви?

– Польща зараз глибоко в політичних дебатах, виборчих перегонах і що ближче дата виборів, 15 жовтня, тим гострішими стають заяви, тим більше закликів до свого електорату. Фермери у Польщі – це 18% населення, яке голосує. Тож на них робляться великі ставки.

Нагадаю, у який момент усе це відбувається. В Україні зараз війна, РФ зупинила експорт Чорним морем і вийшла з зернової ініціативи, ЗСУ вдалося зупинити прохід росіян до Східної Європи. Українські товаровиробники вже півтора року продовжують сіяти і вирощувати врожай, працюють собі у збиток. У той же момент, бачимо політичні гасла і жодної підтримки наших аграріїв нашими добросусідами. Зокрема, Польща, Словаччина і Угорщина відмовляють Україні у продажі агропродукції.

Польські фермери дуже сильно підігріті пропагандою і гаслами. Ціни на агропродукцію у них і справді зараз дещо опустилися. У 2022 році вони отримували близько 400 доларів за тону пшениці (бо в Україні війна), а тепер – 260 доларів (в той час, як наш фермер отримує 130-140 доларів). Але ціна опустилася не через українську продукцію, а через падіння на світових біржах.

Звичайно Україна мусить захищатися, ставити ті правові норми, які сьогодні регулюють торгівельні відносини. Тому є заява прем’єр-міністра України про те, що ми будемо звертатися до Світової організації торгівлі. Україна також продовжить діалог з Європейською комісією, адже у нас є асоціація з ЄС і є торговельні норми, що дають Україні можливість здійснювати імпорт без мит і без квот.

Врешті решт, маємо розуміти, що від цього залежить продовольча безпека у світі. Без продукції з України, ціни на агротовари будуть йти вгору, вони вже піднялися після зупинки зернової ініціативи. Якщо продовжать діяти обмеження, то продовольчої інфляції не уникнутиу тому ж Європейському Союзі. То кому гірше роблять поляки? Вони зараз у виборах, але пройде час і ця інфляція вдарить по гаманцю кожного громадянина Польщі.

Зараз ми продовжимо діалог, дипломатичні перемовини, не забуваймо, що для України лишається пріоритетним транзит не лише через Румунію і Болгарію, а й через Польщу, Угорщину і Словаччину, Ми використовуємо інфраструктуру цих країн для руху нашої продукції у треті країни світу.

І ще є важливе питання, яке Україна кілька місяців анонсує, щоб усе ж таки не заходити у конфронтацію. Було б добре, якби Європейський Союз знайшов кошти для компенсації перевізникам української продукції. І тоді ми могли б відправляти нашу продукцію в Хорватію, Італію, Нідерланди, Німеччину, країни Балтії.

Ще один варіант – це політика інтервенції. Наша делегація говорила про це з міністром економіки, і з представниками сейму Литви. Йдеться про те, щоб за кошти Єврокомісії закупити продукцію в Україні і вона поки що зберігалась у нас. Світ знав би, що є її запас, а потім в міру необхідності, ці продукти би вивозилась. Європа не отримала такого масового, як вони кажуть, навантаження на їхню логістику, товаровиробників. А українці таким чином мали б кошти для посівної.

Маємо зробити ще багато для захисту портової інфраструктури

– Питання транзиту зараз для України чи не найголовніше. ЗСУ працюють над альтернативним морським маршрутом. Ним вже пройшло кілька кораблів. Є інформація, що уряд буде надавати певні додаткові гарантії чи страхування для цих суден. Як ситуація на морі виглядає зараз?

– Дійсно, 4 кораблі з промисловими товарами, які зайшли в порти ще до повномасштабного вторгнення, скористалися гуманітарним коридором. Це демонструє, що Україна виконує свої зобов’язання, навіть в таких важких умовах. Тому ми і закликаємо світ підтримати Україну в контексті руху Чорним морем без РФ. Для цього ми також готові фінансово відповідати перед комерційними суднами – з держбюджету виділено близько 20 млрд гривень на страхування. Зараз відбуваються погодження зі світовими групами, щоб вони теж підтримали цю ініціативу. Це буде добрим сигналом для усього світу.

Чорне море навряд чи запрацює на 100%, але в межах хоча б 1-1,5 млн тон ми могли б вивозити: сумарно з Дунаєм і сухопутним маршрутом. Цього було б достатньо, щоб забезпечити наш потенціал.

Міжнародна дипломатія зводиться лише до заяв

– Проблема постачання українського продовольства була однією з тем, яку обговорювали на саміті G-20; у листопаді у Лондоні має відбутися зустріч щодо цього питання. Які її перспективи?

– Якщо говоримо про міжнародну дипломатію, то усе, на жаль, зводиться лише до заяв, проте ніхто не засуджує РФ, як агресора. Говорили про «певну кризу», «конфронтацію», підтримку зернової ініціативи, погіршення продовольчої безпеки. Але, знову ж таки, хто сьогодні протистоїть РФ у Чорному морі? – ЗСУ. Хто ризикує людьми, хто воює? – українці. У цих умовах лише сподівання на дипломатичні перемовини марні. Інтереси РФ закінчуються там, де вона отримує по зубах. Що більше будемо звільняти свої території, тим вони ставатимуть дипломатичнішими.

Також у жодному випадку не можна послабляти санкції. Бо це веде до економічного підняття РФ, а отже – до спрямування коштів на війну проти України. Слід зробити максимум, щоб Росія ставала економічно слабшою. Будемо доносити світу свої позиції.

На сьогодні, проблем зі зберіганням збіжжя немає

– Уся ця історія з експортом, затримками і неможливістю транспортування веде за собою низку проблем. Одна з них – зберігання. Чи не потягне це за собою зменшення обсягів посівів в Україні?

– Почнемо з першого. Незважаючи на критичну ситуацію з експортом, на сьогодні, проблем зі зберіганням немає, площ для цього є достатньо, окрім того експорт усе ж відбувається. До моменту збирання кукурудзи, до кінця жовтня, проблем з цим не буде. Пізніше будемо аналізувати.

Стосовно зменшення посівів, то маєте рацію. Так було і минулого сезону, оскільки ми не мали можливості пів року експортувати і близько 1 млн гектарів землі не були засіяні озимими культурами.

І сьогодні, коли експорт повноцінно не працює, багато малих і середніх виробників, які мають переповнені склади, запитують де їм брати кошти. Окрім того, оскільки ціна на продукцію низька, навіщо виробнику продавати, сіяти, збирати, а потім продавати собі у збиток… На це можна відповісти, якщо посилити держпідтримку і це слід передбачити при формуванні нового бюджету.

Олійні у цьому сезоні проявляють більше збитковості, ніж у 2022

– Фермери Львівщини кажуть, що вирощування окремих культур стало вже збитковим. І загалом, український аграрний сектор вперше за останні 20 років теж став збитковим. Чи це так?

– Це реалії, в яких живемо. Зернова група є вже давно збитковою, та й олійна – цього сезону проявляє більше збитковості, ніж минулого. Але за рахунок попередніх років, ще ринок частково тримається на плаву. Звичайно, не можна сьогодні кинути свої господарства, а у першу чергу людей, з якими ти працюєш, пайовиків, так чи інакше це кошти, за які підтримуються Збройні сили України, купується зброя. Тому сьогодні багато працюють на ентузіазмі.

Ми зараз працюємо над тим, аби була підтримка з боку наших міжнародних партнерів, зокрема певними грантами. Це зараз особливо важливо для деокупованих територій, де в аграріїв не має ні коштів, ні техніки.

Розмовляли Стас Гордієнко, Ніна Сукач

Записала Наталка Сохан