Головне за день

Львівщина продовжує протистояти «русскому міру» не лише відбиваючи атаки ворожих дронів, а й знищуючи пережитки комуністичного минулого. Йдеться про демонтаж пам’ятників, меморіалів та інших символів тоталітарного режиму, розміщених на територіях громад. Загалом налічується близько 250 таких об’єктів. До кінця поточного року процес декомунізації в області буде завершено.

Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповів Андрій Годик, перший заступник начальника Львівської ОВА.

Яких заходів вживатимуть, якщо громада виступатиме проти демонтажу; звідки після «прильотів» ворог черпає найоперативнішу інформацію; які нові подробиці з’явилися у справі підпільного складу з «гуманітаркою»?

Відеоверсія розмови – тут.

Левову частку інформації ворог бере з відкритих джерел

– У ніч на 20 червня 3 ворожі дрони долетіли аж до Львова і вразили об’єкт критичної інфраструктури. Чи вдалося вже ліквідувати наслідки цієї атаки?

– Дійсно, дронами типу «Шахед» атаковано об’єкт, критично важливий для Львівської області. На щастя, немає потерпілих та поранених. Це – основне. В результаті атаки у будівлях вибито вікна, частково пошкоджено перекриття між поверхами та автомобілі, які були припарковані поруч.

Впродовж першої доби ми локалізували усі наслідки. Зараз думаємо над тим, як спільними зусиллями відновити пошкоджений об’єкт. Переконаний, що з цієї атаки зробили висновки усі: і військові, і цивільні громадяни. Тож рухаємося далі.

– Офіційної інформації про шляхи польоту, цілі, влучання і наслідки фактично немає або її обмаль. Цей вакуум заповнюється повідомленнями із сумнівних джерел: телеграм-каналів, соцмереж. Може варто змінити політику щодо інформування населення і зробити її більш відкритою?

– Особисто я навпаки ставив би питання про більш закриту інформацію. Ми усі вже знаємо ази розвідки, якою користуються не лише українські служби, а й ворог. Якщо хтось думає, що окупанти не моніторять соцмережі чи пабліки, то дуже помиляється. Левову частку інформації вони беруть саме з відкритих джерел.

Маємо розуміти, що оперативне інформування грає на руку ворогу. Якщо ми навіть не назвемо чітко об’єкт влучання, але при тому зазначимо, яка вулиця перекрита чи який трамвай змінив свій маршрут, то тим самим надаємо інформацію ворогу. Навіть не потрібно говорити про кількість об’єктів, які були знищені чи долетіли. Ворог чітко розуміє, скільки об’єктів він запустив, якої локалізації, яким маршрутом і в якому напрямку. Із цього складає чітку картину того, наскільки ефективною була його діяльність.

Тож моя особиста думка – ми маємо максимально обмежити поширення такої інформації. Насамперед, це зумовлене вимогами воєнного часу.

Процес декомунізації на Львівщині завершиться до кінця року

– Ми протидіємо «русскому міру» не лише ззовні, а й всередині, зокрема через процес декомунізації. Скільки ще у Львівській області залишається об’єктів комуністичного минулого?

– Процес декомунізації у Львівській області довго набирав обертів. Це пов’язано з умовами воєнного стану, звичкою населення до пам’ятника, меморіалу чи назви. Але теперішня динаміка вселяє оптимізм. Ми виконаємо завдання, поставлені на початку роботи міжвідомчої комісії при Львівській ОВА в частині «декомунізації» і закінчимо цей процес до кінця поточного року.

На початку року, коли ми запустили роботу комісії, у Львівській області налічувалося близько 180 об’єктів. Опісля на рівні районів були створені робочі групи. Ці групи, спільно з органами місцевого самоврядування проводили роботу щодо виявлення, демонтажу, підготовки документів. І тоді ж стало зрозуміло, що таких об’єктів є значно більше. Станом на зараз це – більше 250 об’єктів.

Тож робота із локалізації вказаної проблематики триває.      

– Громади не завжди погоджуються із рішенням знести у їхньому населеному пункті пам’ятник солдату чи монумент… Як у таких випадках вирішувати, що декомунізовувати, а що залишати як історичну пам’ять?

– Більш ніж за 30 років нашої незалежності змінилася не одна каденція керівників органів місцевого самоврядування. Але чомусь на питання символів тоталітарного режиму, розміщених на територіях їхніх громад, вони не звертали увагу.

Не хочу зараз називати громаду, але якщо на її території є пам’ятник невідомо кому із написом «загинув від рук буржуазних українських націоналістів» і міжвідомча обласна комісія хоче допомогти усунути вказану помилку історії, нам кажуть, що потрібно порадитися з громадою. Тоді у мене виникає питання: «Можливо чоловік не на своєму місті?». Це – точно не про пам’ять, це про чужу, злочинну ідеологію, яку зараз сповідують «воїни» «русского міра», які зі зброєю в руках прийшли на нашу землю і роблять все те саме, що робив тоталітарний режим. Цього я точно не можу зрозуміти.

Щиро переконаний, що спільними зусиллями ми знайдемо аргументи для тих, кому це дуже болить і хто дуже ревно ставиться до падіння цих монументів.

До кінця року ми закінчимо цей процес і почнемо нашу історію, історію вшанування наших героїв як минулого, так і сьогодення.

– А як вирішити питання декомунізації, якщо діалогу з органами місцевого самоврядування недостатньо?

– Важливо, щоб під час візитів робочої комісії як на рівні району, так і області, громади розуміли, що це потрібно. До прикладу, дехто каже: «А цей об’єкт перебував на балансі органів місцевого самоврядування». Тоді у мене виникає запитання: «Ви не бачили, що він у вас на балансі?». Виробіть документацію на вказаний об’єкт, у встановленому законодавством порядку зверніться до профільного міністерства щодо викреслення його з відповідного реєстру. Адже це – ганебний запис про вказану пам’ятку.

Львівська ОВА готова допомагати технічними, фінансовими, мотиваційними та адміністративними силами. Якщо хтось хоче вшановувати вказані пам’ятники або громаді це важливо, створіть конкретне місце, назвіть його «Музей тоталітарного режиму», ходіть, дивіться і вчіть дітей тому, що буває, коли суспільство не активне.

Усі документи про підпільний склад «гуманітарки» слід долучити до справи

– Кілька місяців тому на Львівщині прогриміла справа із виявлення підпільного складу «гуманітарки». Бюро економічної безпеки наче встановило і власників, і орендарів, однак офіційних підозрюваних немає. А днями наші колеги-розслідувачі знайшли підтвердження, що на цьому складі також зберігалися речі, які належали Міністерству оборони України. Чи є ця справа на контролі у Львівської ОВА?

– Коли з’явилася первинна інформація про виявлення вказаного підпільного складу, ми спільно з керівником територіального управління Бюро економічної безпеки виходили на спільний брифінг. Наше завдання полягало в тому, аби максимально привернути увагу громадськості та забезпечити громадський контроль, щоб не допустити будь-які можливі зловживання при здійсненні досудового розслідування.

Щодо стану досудового розслідування… По-перше, у нас немає всієї інформації, оскільки ми не є органом досудового розслідування чи органом, що забезпечує нагляд за цим здійсненням.

При проведенні оглядів за вказаною адресою, жодних бірок органу досудового розслідування, які би характеризували, що це товар, пов’язаний з закупівлями Міністерства оброни України або приналежності товарів до Міністерства оброни України, не було.

– Тобто вони з’явилися пізніше, уже після огляду?

– Не можу сказати, оскільки у мене немає такої інформації. Думаю, що вказана інформація, яка була опублікована журналістами, повинна бути перевірена правоохоронними органами і дана належна правова оцінка. Якщо дійсно десь, хтось, чомусь не побачив вказані елементи або документи, воно повинно бути долученим до документів кримінального провадження, надано об’єктивну оцінку з відповідним процесуальним рішенням.

– У соцмережах з’явилася інформація про проведення внутрішнього тренінгу під назвою «Із сексу починається все», який анонсувала Львівська ОВА. Це викликало обурення користувачів, мовляв у країні війна, а кошти витрачаються на щось незрозуміле. Розкажіть детальніше про цю ситуацію.

– Насамперед скажу, що Львівська ОВА не витрачала на вказані цілі бюджетні кошти. І взагалі на це не було передбачено жодних коштів. Лектор, який в інформації зазначений як доповідач, запропонував провести тренінг для працівників Львівської ОВА на певну тематику. Ми точно не прив’язуємося виключно до питання сексу, а до більш широкого формулювання, зокрема рамок і більш емоційної складової.

Ми не були ініціаторами, лише надали персоналу Львівської ОВА інформацію про можливість проведення такого тренінгу. Усі охочі могли зголоситися і взяти в ньому участь. Поки охочих – небагато. Тому ще не відомо чи буде проведено цей тренінг, чи ні.

Розмовляли Ніна Сукач, Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич