Головне за день

Рано чи пізно оборонному сектору України доведеться повністю перейти на стандарти НАТО. Кроки у цьому напрямі робляться давно. Це стосується не лише екіпірування та зовнішнього вигляду наших військових, а й тактики, методики ведення бою, навиків у керуванні військовою технікою, володіння зброєю, підготовки керівного складу та виховання найкращих лідерських якостей.

У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного навіть розпочали підготовку на основі стандартів НАТО для того, аби і курсанти, і викладачі знали їх та застосовували у військовій діяльності.

Як відбувається впровадження цих стандартів? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіли Вадим Пашковський, представник Наукового центру сухопутних військ, підполковник та Валерій Макоївець, представник Наукового центру сухопутних військ, полковник запасу.

Відеоверсія розмови – тут.

– Які є загальні, конкретні та пріоритетні стандарти НАТО та як вони впроваджуються у систему Збройних сил України?

– Вадим Пашковський: Насамперед, варто сказати, що називається стандартом НАТО. Дослівно НАТО це – угода зі стандартизації. Вона регламентує загальні правила, визначає спільний порядок дій, закріплює єдину термінологію, встановлює умови уніфікації технічних процесів, а також озброєння і військової техніки, іншої матеріальної частини Збройних сил Альянсу та країн-партнерів.

Командир не вимагає від підлеглого лише виконання поставленої задачі

– Скільки загалом є натівських стандартів?

– Є більше як 1200 стандартів. Але це лише – невелика частина документів НАТО, направлених виключно на забезпечення досягнення оперативної та технічної сумісності Сил оборони.

Ми послідовно і активно рухаємося у напрямі їх впровадження. Станом на 1 червня 2023 року, у складових сектору безпеки та оборони України запроваджено 282 стандарти НАТО. Від загальної чисельності чинних стандартів НАТО це – 25%. З них – 173 стандарти були запроваджені в межах цілей партнерства Україна-НАТО, а це – 79% від запланованих, найважливіших стандартів, які ми однозначно повинні затвердити. Також це – 109 ініціативних стандартів.

На опрацюванні перебувають ще 255 стандартів НАТО, з них 42 стандарти – першочергові, запроваджені в межах цілей партнерства Україна-НАТО.

Наприкінці листопада 2023 року планується завершення робіт за цими стандартами. Також ініціативно ми опрацьовуємо 213 стандартів НАТО.

– Як відображається запровадження стандартів НАТО на вигляді, оснащені, споряджені українського війська, починаючи від солдатів, закінчуючи, скажімо, старшими офіцерами?

– Валерій Макоївець: Якщо порівнювати із 2014 роком, насамперед, змінився зовнішній вигляд та екіпіровка наших солдатів, починаючи від білизни та взуття і закінчуючи іншою амуніцією.

Зараз кожний солдат проходить підготовку за стандартами НАТО, тобто за їхніми програмами, методиками, з їхніми інструкторами. Ми проходили цю підготовку на території України, але після того, як наші центри були ушкоджені, підготовку наших вояків почали проводити за кордоном. Кожен наш військовослужбовець навчається вести бій саме за стандартами НАТО.

Що стосується тактичної ланки: взвод, рота, батальйон, то ми почали розробку керівних документів, що повністю адаптовані до стандартів НАТО. Наші бойові статути і доктрини, які вчать командирів цим справам, повністю відповідають стандартам НАТО. Штаби підрозділів також проходять підготовку саме за їхніми стандартами. Вони виконують операційні процедури, готують бій і вчаться керувати діями, керуючись саме натівськими стандартами.

Командири вчаться бути лідерами. За стандартами НАТО, командир не вимагає від підлеглого лише виконання поставленої задачі. Підлеглий повинен розуміти, як саме він буде виконувати цю задачу. Задача підлеглого – запевнити командира у тому, що він виконає це завдання якнайкраще. Тому підготовка наших командирів зосереджена на розвитку ініціативи, рішучості, здатності виконувати певні нестандартні дії, які реально застосовуються у боях. Кожен командир повинен ними володіти.

У нові бойові статути ми вже впровадили поняття «точка прийняття рішення». Тобто командир не веде бій будь-якою ціною, аж до кінця. Він не повинен будь-якими втратами виконати бойову задачу. Він визначає точки уточнення рішення. У цих точках він узгоджує своє дії зі старшим керівництвом і, відповідно до прийнятого рішення або продовжує виконання бойової задачі, або запрошує вогневу підтримку, або зупиняє ведення бою, щоб уникнути великих втрат бойового складу.

Також це стосується і озброєння. Починаючи від калібра автоматів та пістолетів і закінчуючи частотами радіостанцій. Усе, що стосується матеріально-технічного забезпечення ведення бою відрізняється від радянських зразків. Ми переходимо на озброєння держав НАТО. Відтак усі стандарти, розробки, запровадження, регламент, обслуговування, експлуатація, ремонт, повернення до строю повністю адаптується до стандартів НАТО.

НАТО в захопленні від того, як ми справляємося з поставленими задачами і адаптовуємо західне озброєння до наших реалій. До прикладу, наші танкові екіпажі в найкоротші терміни опанували «Leopard» та «Challenger».

Але перехід на стандарти НАТО не означає, що ми не будемо нести втрати на полі бою, що в нас не буде поранених і загиблих, що ми уникнемо поразок. Однак ми більш ефективно будемо вести бій.

Пересічний глядач повинен розуміти, що розмови про стандарти НАТО це – не лише розмови про політичні заходи, наміри чи документи, це – практика бою. Ми переходимо на ці стандарти, щоб більш ефективно застосовувати свої підрозділи та більш якісно виконувати бойові завдання.

Запровадження натівських стандартів дещо змінюють принципи і основи ведення загальновійськового бою. Проте вони допомагають виконувати завдання більш ефективно, мінімізуючи при цьому втрати.

– У медичному забезпеченні військових ці стандарти також запроваджуються?

– Безумовно. Ми вводимо у практику застосування бойових медиків, які разом з санітарами взводів, санінструкторами рот забезпечують надання медичної допомоги пораненим. Сукупно ці всі заходи забезпечують максимальне виживання поранених. Система налагоджена так, що потрібно не лише виконати бойову задачу, а й забезпечити максимальне виживання бойового складу.

У радянській армії цього не було. Наші українські статути також були основані на радянських. Тобто зараз це не про перемогу за будь-яку ціну.

У нас відбувається гуманізація армії

– Чи можемо ми говорити про відмову від радянського підходу у Збройних силах України?

– Звичайно. Візьмімо хоча б гасло «Слава Україні!», яке у війську стало привітанням. Ще декілька років тому не кожен знав як правильно відповісти. Певні прошарки, особливо у західній Україні знали, але у центрі чи східних областях мало хто знав відповідь.

Ми позбулися радянських «зірочок». В офіцерів їх немає. Є ромби, однострій та інші знаки. Є цілком інший підхід в організації та веденні службової і бойової  діяльності.

У нас відбувається гуманізація армії. Війна ніколи не буває гуманною. Але бережливе ставлення до свого війська, підлеглих, озброєння, техніки, вміле застосування цієї техніки відрізняє нас від радянської армії, де головний принцип полягав у виконанні задачі за будь-яку ціну.  

– Північноатлантичний альянс ставить перед Україною 5 вимог для того, аби ми могли стати країною-членом НАТО. По кожному із цих пунктів є зауваження. Але так виглядає, що саме за військовим критерієм ми є найбільш успішними?

– Вадим Пашковський: Наші здобутки дійсно – вагомі, а наші цілі – досить амбітні. До кінця 2023 року в Міністерстві оборони, в Збройних силах України та складових сектору оборони сплановано запровадження або, в гіршому випадку, опрацювання 100% стандартів НАТО, передбачених цілями партнерства Україна-НАТО. Йдеться про основні критичні стандарти. На кінець року ми виконаємо усі цілі, які нам практично прописані.

А на кінець 2025 року це – близько 545 чинних стандартів НАТО або 48% від загальної чисельності всіх діючих стандартів НАТО.

Впроваджуємо натівські стандарти в освітні заклади

– А в навчальному процесі, зокрема вихованні офіцерів, ці стандарти НАТО уже інстальовані?

– Валерій Макоївець: Наші фахівці готуються відповідно до пропозицій, які ми запроваджуємо у керівні документи та бойові статути, що регламентують підготовку ведення бою. Зокрема в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного підготовка командирів підрозділів здійснюється саме за оперативною процедурою військ НАТО. Адже значна частина нашого війська готується за кордоном.

Якщо нам потрібно перейти на стандарти, що регламентують ведення бою, потрібно навчити слухачів навчального закладу за цими стандартами, а до цього потрібно навчити викладачів, котрі будуть їх вчити. Окрім того, потрібно навчити і тих, хто вже виконує задачі у військах. Бо вчора вони могли вчитися за радянськими чи українськими стандартами, а сьогодні прийде випускник, який їх не розуміє, оскільки він вже навчався за натівськими стандартами. Відтак цей процес займе тривалий час. Але війна його прискорює. І ми успішно справляємося з цією задачею.

Курсант розуміє, що завтра він готується не просто служити в армії, а йти на війну і зі зброєю в руках захищати державу та відповідати за своїх підлеглих. Він розуміє, що від того, як він буде знати і виконувати ці стандарти, які лідерські якості проявить, який авторитет завоює, залежатиме його авторитет серед підлеглих та успіхи в бою. Відтак кожен випускник намагається ці стандарти опанувати.

– А наскільки важливим є знання англійської та французької мов?

– Це – проблема. На жаль, проблема не лише військова. Мабуть потрібно ще з дитячого садка, з сім’ї готуватися до того, що якщо ми йдемо у європейське середовище, потрібно приймати його правила. Якщо ми йдемо до їх стандартів, ми повинні розуміти їх термінологію. Якщо ми хочемо бути з ними, ми повинні розумітися.

Наше суспільство не було готове до масштабного володіння цими мовами. Звісно, коли ми потрапляємо у багатонаціональні штаби і доводиться виконувати оперативні стандартні процедури за їхнім правилами, потрібно знати термінологію, скорочення, читати документи. Ми маємо прискорено вивчати мови. Нам це потрібно і під час підготовки до бою, і під час ведення бою і, навіть, у часі мирної службової діяльності.

На жаль, це проблема не лише армії. Це – проблема усього суспільства. Відтак готуватись потрібно не лише військовим, а й усім іншим галузям.

Розмовляв Роман Шостак

Записала Олеся Когутич