Головне за день

США та їх союзники не надають Україні усього необхідного озброєння через страх ескалації. Усі бояться, що надання надто великої кількості зброї чи конкретного її виду може спровокувати відповідь з боку Путіна. А це своєю чергою призвести до ядерної загрози чи Третьої світової війни.

Однак завершити вторгнення Росії до України можна лише шляхом військової перемоги ЗСУ. Саме тому Україні слід надати далекобійні ракетні спроможності та винищувальну авіацію, зокрема літаки F-16.

Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів Роберт Персон, професор міжнародних відносин військової академії США Вест-Пойнт.

Відеоверсія розмови – тут.

– Як ви оцінюєте результати засідання Ради Україна-НАТО?

– На мою думку, це була дуже успішна зустріч. Завдяки таким зустрічам Україна може проводити консультації з іншими членами НАТО щодо критичних проблем, які постають перед Україною та Альянсом.

Питання, що викликало значне занепокоєння серед членів НАТО стосувалося призупинення Росією зернової угоди. Але проблема – більша. Видається, що Росія хоче проводити морську блокаду України. Ця блокада може стосуватися не лише руху українських суден в Чорному морі, а й претензій щодо усього Чорноморського регіону.

За результатами цієї зустрічі ми побачили занепокоєння, почули сильні заяви про підтримку України та запевнення, що робота задля вирішення цього питання вже розпочалася.

Складно передбачити, коли Україна вступить до НАТО

– Чи може Рада Україна-НАТО практично впливати на війну в Україні?

– Рада Україна-НАТО є дорадчим органом, завдяки якому Україна та інші члени НАТО можуть швидко скоординувати позиції щодо нагальних питань. Це важливо у кризових ситуаціях, а також тоді, коли потрібно провести термінові обговорення. Це не той орган, що може незалежно віддавати накази чи іншим чином реалізовувати свої рішення. Але входження України до цієї Ради, де є члени НАТО, посилює зусилля співпраці щодо боротьби проти російської агресії.

– Під час саміту НАТО у Вільнюсі Україну не запросили стати членом Альянсу після завершення війни. Яка ймовірність того, що Україну запросять під час наступного саміту у Вашингтоні?

– Це – складне питання. Ми – люди і маємо обмежені можливості передбачати майбутнє. Втім НАТО зрозуміло висловилося і президент Володимир Зеленський визнав, що вступ України до НАТО під час війни – неможливий. Є страх того, що такий сценарій може призвести до ескалації. Більшість урядів-членів НАТО хочуть уникнути ситуації, яка б передбачала пряме зіткнення військ НАТО з російськими військами. Усі погоджуються з тим, що Україна стане членом НАТО, але це може відбутися лише після завершення війни. Досить складно передбачити, коли саме Україна вступить до Альянсу: чи на Вашингтонському саміті, чи пізніше. І все через те, що ми не знаємо, коли завершиться війна в Україні. До прикладу, якщо бойові дії зайдуть у глухий кут, а російські сили продовжать окуповувати суверенні українські території. Якщо за таких умов буде підписано договір про припинення вогню, чи означатиме це завершення війни? Чи хотітиме Україна після цього звільнити свої території? Це – складні питання на які зараз ніхто не може відповісти.

В адміністрації Байдена бояться ескалації з боку Росії

– Насамперед нам слід перемогти у війні. А чи достатньо уряд США дає нам для цього зброї?

– Ключем до завершення цієї війни є перемога України. Лише перемога Україна посилить міжнародну безпеку і забезпечить справедливість щодо російських злочинів. Упевнений, що Україна відкине російські війська зі своєї території.

Чи достатньо надали Україні підтримки з боку США та інших держав? На мою думку, ми надали досить значну допомогу Україні. Це можна побачити з успіхів ЗСУ на полі бою. Однак вважаю, що США повинні робити більше. Розуміємо, щойно бойові дії посилюються, Україні потрібно більше можливостей для проведення комбінованих операцій з різними родами військ. На мою думку, слід надати Україні далекобійні ракетні спроможності та винищувальну авіацію. Думаю, ми вже бачимо ознаки того, що спротив щодо надання Україні літаків F-16 послаблюється. Впевнений, в майбутньому ми побачимо як ці винищувачі офіційно стануть на бойове чергування в Україні і їх будуть використовувати пілоти, які зараз проходять навчання.

– Але чому у США таки існує спротив щодо надання зброї Україні?

– Вже довгий час є страх ескалації. Ще з початку війни це спричинило певну обережність в адміністрації Байдена. Перспектива Третьої світової війни та ескалація війни до ядерного рівня є найбільш жахливими сценаріями, яких всі хотіли б уникнути. Усі бояться, що надання надто великої кількості озброєння чи якогось конкретного виду зброї Україні може спровокувати відповідь з боку Путіна. Саме це стримує певний рівень підтримки.

На мою думку, за 1,5 року війни є докази того, що цей страх ескалації з боку Путіна і страх використання ядерної зброї – перебільшені. Ми вже бачили поступове збільшення безпекової допомоги для України. І бачили відносно невелику ескалаційну відповідь від Путіна. Думаю, що так буде і надалі.

На жаль, адміністрація Байдена досі залишається вкрай обережною. Але часом ці страхи – перебільшені.

Українське зерно можуть експортувати до Румунії та Болгарії

– Міністерство оборони Великої Британії повідомляє, що Росія готується здійснювати морську блокаду України. Що можуть зробити західні держави, аби допомогти Україні і надалі експортувати зерно через Чорне море?

– Однією із проблем є те, що західні держави не хочуть бути в такій позиції, яка може допустити пряме зіткнення флотів НАТО та російського флоту, що здійснює блокаду України. Поки малоймовірно, щоб українські судна супроводжували військові кораблі, зважаючи на той же страх ескалації.

Іншим викликом для експорту зерна через Чорне море, зважаючи на загрозу російської блокади, є те, що потрібно знайти власників суден, які готові ризикувати. Ці судна мають бути застраховані компаніями, які також готові взяти на себе такі ризики. Зараз Росія використовує свою класичну тактику шантажу, погрожуючи затопити будь-який корабель. Це – неприйнятно для власників суден та страхових компаній. Однак це не вказує на беззахисність Заходу. Думаю, що багато союзників по НАТО, багато членів НАТО і, навіть, єврокомісар з питань агропродукції ЄС запевнили, що будуть шукати шляхи для збільшення можливостей експорту зерна через наземні коридори. Можу уявити сценарій за яким українське зерно буде експортуватися до Румунії та Болгарії. Ці країни є морськими державами та мають право, відповідно до міжнародного права, проводити торгівлю з власних портів. Це – один із варіантів того, як можна експортувати українське продовольство.

– У статті газети «The Washington Post» сказано про те, що під час заколоту Пригожина Путін був приголомшений і не зміг ухвалити жодних рішень. Що ви про це думаєте?

– Тобто є ознаки того, що в критичний момент Кремль не ухвалював жодних рішень. Це нагадало мені історію про те, як у 1941 році Сталін дізнався про вторгнення нацистської Німеччини до Радянського Союзу. Він був спантеличений цієї звісткою і також не міг ухвалювати жодних рішень. Диктатори люблять показувати себе сильними та рішучими лідерами, але все це – міфи. Щодо Путіна, це може вплинути на його здатність і надалі зберігати владу в Росії.

Зараз Путін діє у такому середовищі, де його вразливі місця розуміють не лише зовні, а й правлячі кола в самій Росії. Йому буде дуже складно повернутися до того контролю над державою, який у нього був. І ми зможемо побачити, що із продовженням війни його влада буде лише послаблюватися.

Північна Корея може надавати Росії артилерійські снаряди

– Видання «Foreing Affairs» повідомляє, що в Путіна закінчуються варіанти дій в Україні. Коли у Путіна може залишитися лише один варіант – виведення російських військ з території України?

– Думаю, що варто почати з російської внутрішньої політики і з того, яким чином Путін контролює свій режим. Він маніпулює росіянами через пропаганду. Путін завжди був тим, хто балансував російські еліти та тримав під контролем фракції, які змагаються між собою. Він робив це за допомогою «батога і пряника». Він пропонував фінансове заохочення. Водночас погрожував, щоб консолідувати власну владу та унеможливити домінування однієї з фракцій. Але сьогодні бачимо, що всі фракції еліт в путінському кримінальному режимі все ж таки хочуть підтримувати війну в Україні. Ніхто окрім Пригожина не демонстрував бажання кинути виклик режиму Путіна. Але щурі першими біжать з корабля, який тоне. Думаю, як тільки з’являться значні слабкості, розколи та провали, побачимо як швидко вони покинуть Путіна, змусять його піти з влади чи хоча б вивести війська з території України.

Якщо буде серія значних програшів на полі бою в Україні, це змусить його внутрішнє коло задатися питанням чи може Путін гарантувати їхнє виживання та подальше перебування при владі. Тоді вони можуть подумати про можливу альтернативу Путіну.

Лише значна військова перемога України є шляхом в політичній та військовій сферах до завершення вторгнення Росії.

– Нещодавно Сергей Шойгу відвідав Північну Корею. Що означає цей візит?

– Думаю, ми володіємо дуже обмеженою інформацією про цей візит. Обидва режими є дуже автократичними і таємними. Ходять чутки про те, що вони обговорювали надання Росії артилерійських снарядів. Знаємо, що в Росії – брак боєприпасів. Цю прогалину може заповнити Північна Корея. Не сумніваюся, що розвідувальні служби будуть за цим пильно спостерігати. Це важливо, аби обмежити здатність Росії вести цю незаконну війну.

Китай підтримує Росію без ентузіазму

– А яка ймовірність того, що Китай може підтримати Росію?

– Ми отримуємо про них обмежену інформацію. Китай продовжує вести політичну риторику, що підтримує Росію та війну в Україні, але робить це без ентузіазму. Станом на сьогодні, ми бачили лише невелику кількість доказів підтримки Китаєм російської ескалації. Ми навіть бачили повідомлення у ЗМІ про те, що лідер Китаю Сі Цзіньпін дуже відверто спілкувався з Путіним про деякі дії, які на думку Китаю були б дуже неприйнятними. Зокрема йшлося про використання ядерної зброї. Як я розумію, станом на тепер, Китай не надав Росії значну військову підтримку, зокрема зброю, що може бути використана на полі бою. Зважаючи на поточні санкції, це можна і дозволено робити. Але це мають використовувати цивільні. Також такі технології можна використовувати і для військових цілей. Це питання дійсно викликає занепокоєння, оскільки таким чином Китай підтримує військові зусилля Росії.

– А що ви думаєте про поточні відносини Росії з Іраном? Чи може Іран надати Росії ще більше допомоги?

– Росія та Іран вже довгий час мають тісні двосторонні відносини. Також вони об’єднані спільним баченням того, що слід протидіяти США та нашим західним союзникам. Вони знайшли для себе спільну мету та досягли гармонії у своїх політичних відносинах. І це – не дивина. Повідомляли, що дрони, виготовлені в Ірані та інші технології були на полі бою. Не думаю, що найближчим часом відбудуться значні зміни щодо їхньої співпраці.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич