Головне за день

Захід повинен підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно для перемоги. Адже поразка України погіршить безпекову ситуацію у цілій Європі.

Зокрема, це добре розуміють у Литві. Хоч Литва – країна із малим ВВП та все ж значну його частку витрачає саме на допомогу Україні. Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповіла прем’єр-міністерка Литви Інгріда Шимоніте.

Відеоверсія розмови – тут.

Вибори в багатьох країнах відволікають від війни в Україні

– На щорічній Мюнхенській конференції з безпеки, що тривала впродовж 16-18 лютого 2024 року, було чимало дискусій. Чи стала тема війни в Україні однією з найважливіших на порядку денному?

– Війна в Україні була ТОП-пріоритетом на порядку денному роботи мого уряду. І ті дискусії в яких я брала участь, й інші дискусії загалом стосувалися ситуації в Україні.

– Чи буди ці дискусії такі ж активні, як рік тому, чи вже відчувається певна втома від війни в Україні?

– Не можу назвати це втомою, адже Путін хоче саме цього. Це не втома, а можливо зміна початкових очікувань, зокрема серед людей, які були дуже оптимістичними у 2022 році і думали, що ця війна швидко закінчиться. Те, що війна триває два роки точно змінює динаміку поточних дебатів. На початку війни всі активно обговорювали, що потрібно для досягнення швидкої перемоги. Зараз дискусії ведуться по-іншому. Окрім цього, політичні цикли в багатьох країнах, від США до Європи, перебувають у такій фазі, коли люди більше уваги приділяють дискусіям про внутрішні проблеми. Кожен передвиборчий цикл передбачає посилення дискусій про внутрішні проблеми і менше про міжнародну політику. Це слід враховувати, коли говоримо, скільки уваги приділено питанню війни в Україні у різних країнах.

У червні відбудуться вибори до Європейського парламенту. Критично важливими також є вибори у США, що відбудуться у листопаді 2024 року. Саме тому внутрішні питання беруть верх у частині дискусій.

Підтримувати Україну стільки, скільки потрібно для перемоги

– Чи готові західні лідери підтримувати Україну у довгій війні на виснаження?

– Зараз політики вже розуміють, що війна не закінчиться за кілька місяців чи за півроку. Прагнення підтримувати Україну стільки, скільки потрібно не похитнулося. Звісно, різні ситуації вимагають різних рішень. Як от постачання зброї, фінансова підтримка, вступ України до ЄС, надання безпекових гарантій. Багато проблем накопичується, втім видно, що все більше політиків заявляють, що життєвий інтерес Європи – не допустити поразки України.    

– Чи готові західні лідери підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно, чи стільки, скільки вони зможуть?

– У нас – інша мета. Ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно для перемоги. Саме таку формулу нам слід використовувати. Інакше опинимося в дуже складній ситуації. Адже безпекова ситуація для Європи погіршиться. Західні політики це добре розуміють. Загалом ми дуже відрізняємося від Росії, бо вибори у нас – непередбачувані, тобто неможливо спрогнозувати, хто переможе. У Росії це можна передбачити, бо там немає виборів. Не думаю, що якийсь конкретний політик зможе змінити загальну стратегію. Втім передвиборчі цикли забирають увагу від ситуації в Україні. Деякі люди говорять, що їм потрібно спершу перемогти на виборах, а потім повернутися до підтримки України. Звісно, це тягне певні ризики. Ми розуміємо це. Тож дуже чітко намагаємося говорити про підтримку України.  

В ЄС готують черговий пакет санкцій проти Росії

– Чому зараз стало важче ухвалювати рішення щодо підтримки України, зокрема в ЄС?

– Не думаю, що ухвалювати рішення стало складніше. Загалом ЄС – унікальний. Для ухвалення багатьох рішень потрібна одностайність, зокрема для санкцій, фінансової підтримки, вступу у Європейський Союз. З історії Європи знаємо, що були випадки, коли багато часу йшло на досягнення одностайності, адже країни мають і свої інтереси. Зараз усе по-іншому. Поки ми витрачаємо час на додаткові дебати, в Україні щодня помирають люди, яких вбивають росіяни. Саме тому теперішня ситуація – інша. На жаль, деякі члени ЄС досі використовують принцип одностайності на свою користь та на потреби власної внутрішньої політики. І саме від цих рішень залежать життя людей.       

– Це виглядає цинічно чинити так під час війни…

– Дехто каже, що політика є цинічною. Але я так не думаю. Заразом важко не помічати політиків, які використовують процес ухвалення рішень в ЄС для потреб внутрішньої політики.

– Нещодавно Угорщина знову заблокувала ухвалення пакету санкцій проти Росії. Чи не потрібно змінити стратегію щодо Угорщини та її голосувань?

– З того, що мені відомо це – не вето. Це – так звана технічна перерва, яку можна взяти для додаткового вивчення питання. Будьмо оптимістами щодо кінцевих результатів. Це – 13-й пакет санкцій. Нам вже вдалося одностайно ухвалити 12 таких пакетів, зокрема з підтримкою від Угорщини. Тож я б позитивно ставилася до ухвалення наступних пакетів обмежувальних заходів. На нашу думку, ці санкції мать ухвалюватися швидше. До прикладу, Литва виступає за введення ще жорсткіших санкцій проти Росії. Ми готуємо відповідні матеріали для ухвалення. Нам шкода, що деякі наші пропозиції не знаходять підтримки від ЄС, зокрема щодо санкцій проти ядерної енергетики Кремля.

Європа не може нехтувати війною в Україні

– У «Bloomberg» повідомили, що Дональд Трамп розглядає можливість примусу України до перемовин з Росією, шляхом припинення військової допомоги. Чи знає Захід, що робити із Дональдом Трампом?

– США – дуже важливий трансатлантичний партнер, який відіграє критичну роль для безпеки Європи, трансатлантичного простору, ядерного стримування та всіх аспектів загальної стабільності у Європі і загалом у світі. Зараз багато спекулюють на цю тему. На мою думку, це – безвідповідально спекулювати на цю тему. Це лише посилює брак довіри до тих зобов’язань, які на себе взяли країни, зокрема США. Довгий час Європа недопрацьовувала у сферах безпеки та оборони. Європа завжди дуже покладалася на США. Не кажу, що США – партнер, якому не можна вірити. Говорю про те, що Європа мала робити більше, ніж вона робила. Завжди було легко покладатися на такі очевидні речі, як безпекові гарантії та ядерна парасолька НАТО.

Перед нами постають дуже практичні виклики, зокрема щодо оборонної промисловості. Якщо говорити про підтримку України, ми дійсно можемо бути надійним донором фінансової допомоги. Але коли йдеться про зброю і боєприпаси, необхідні Україні на фронті, тоді ми залежні від США. Європа має переосмислити та змінити власну стратегію, незважаючи на те, хто прийде до влади у США після виборів у листопаді.

– Чи має Європа спроможності компенсувати Україні відсутність допомоги з боку США?

– Європа має розуміти, що ця війна – тут, у Європі, а не в США. Якщо Європа буде нехтувати цим, тоді це створює ризики для неї самої. У Європи немає іншого вибору.

Путін не думав, що Україні допомагатимуть

– Один із посадовців НАТО сказав, що Путін досі впевнений, що може перемогти у цій війні. Що є причиною такої впевненості? Чи не те, що допомога з боку США зараз затримується?

– Коли Путін розпочав це вторгнення у нього було багато своїх розрахунків, зокрема щодо народу, але він помилився. Він думав чи йому сказали, що його будуть зустрічати з квітами і парадом на Хрещатику. Цього не сталося і він точно був здивований. Він також думав, що США і Євросоюз не зможуть об’єднатися, а ЄС ввести санкції та позбутися залежності від російського газу. Він вважав, що ніхто не надасть Україні летального озброєння, окрім країн Балтії, Польщі та деяких інших держав. Зараз ми бачимо, що хоч із запізненням та довгими дебатами, але європейські країни допомагають Україні. Він багато в чому прорахувався. Він покладається лише на стратегічну витримку. Він вважає, що у нього є весь час всього світу. І це – правда, бо він не братиме участі у реальних виборах і не матиме справи з реальними медіа чи опозицією. Надіюся, що в майбутньому він постане перед судом. У Європі є постійні виборчі цикли. Політики змінюються і Путін розраховує, що у разі зміни політиків у деяких державах він зможе чогось досягти і переконати інші держави не підтримувати Україну. Але це не є реалістичним.       

– Один із посадовців НАТО повідомив мені про те, що в Україні – гостра нестача артилерійських снарядів. Чи готова Європа вирішувати це питання і чи має ЄС відповідні спроможності?  

– Європейський Союз – дуже багатий економічний союз, зокрема щодо коштів, ВВП та рівня життя людей. Але якщо ми розглянемо оборонну промисловість, побачимо, що відсутність уваги до нашої безпеки та оборони істотно вплинула на наші обсяги виробництва. Зараз ця ситуація змінюється. Країни витрачають все більший відсоток від свого ВВП для збільшення оборонного потенціалу. Він точно збільшиться. Заразом оборонним компаніям важливо розуміти, що уряди справді цього хочуть. Часу дійсно замало. Деякий час піде на те, щоб обсяги виробництва зросли до рівня, якого ми потребуємо. Ось чому підтримка з боку США є критично важливою. Втім у мене немає сумнівів, що європейська промисловість швидко розвинеться вже у найближчі роки. Адже саме цього ми потребуємо.

– Чи вірите, що Конгрес нарешті затвердить великий пакет фінансування для України?

– Надіюся, але не хочу спекулювати на цю тему.

Майбутнє України – в НАТО. Питання у тому «коли?»

– Скільки часу може піти на європейську інтеграцію України і які найбільші виклики для України на цьому шляху?

– Важливо розпочати цей формальний процес якнайшвидше. Ми докладаємо зусиль, щоб все розпочалося вже цієї весни. Опісля всі процедури будуть іти поетапно. Звісно, кожен етап матиме свої складнощі, адже це – не легкий процес. Зі свого особистого досвіду можу сказати, що це все – дуже правильний процес. У цей час державні інституції стають сильнішими, розсудливішими та менш корупційними. Законодавство стає зрозумілішим і таким, що відповідає законодавству інших країн. Це посилює довіру з боку інвесторів і населення. Це – дуже хороший процес і він – на користь України. Однак він ускладнюється, бо Україні доводиться робити все одночасно з війною. Це посилює тиск на державні інституції. Їм потрібно впорядкувати життя країни в час війни і тут же брати участь у досить великих за обсягом перемовинах про вступ України до Євросоюзу. Заразом, зважаючи на той великий прогрес, якого Україна вже досягла минулого року щодо запрошення про початок перемовин, неймовірно, що українські інституції можуть функціонувати у такий час.

Попереду – багато роботи і труднощів. Втім у багатьох країн, зокрема у моєї є добра воля допомагати Україні, надавати технічну експертизу та будь-яку іншу допомогу. Це зробить країну набагато сильнішою.

– Чи можуть запросити Україну до членства в НАТО на наступному саміті у Вашингтоні?

– У нас були складні дебати на цю тему перед самітом у Вільнюсі. Є розуміння та домовленість, що майбутнє України – в НАТО. Питання лише в тому, коли це відбудеться. Для нашої країни та інших держав членство України в НАТО є у наших стратегічних інтересах. Втім важливо бачити прогрес від одного саміту до іншого. Це також важливо бачити і українському народові. Наші політики та члени парламенту працюють з партнерами, щоб досягти розуміння, що цей часовий проміжок не може тривати стільки, скільки зазвичай. Він не може бути надто довгим. Мають бути конкретні кроки, які б демонстрували прогрес України на шляху до вступу. Це – не прості дебати. Деякі політики можуть сказати, що сама ідея того, що Україна, яка перебуває у стані війни може бути якось пов’язана із НАТО налякає їх громадян. Втім запрошення України до членства це – не фактичне членство в Альянсі.

Для нас важливо, щоб в України був чіткий шлях до членства в НАТО, щоб ми не повторювали ті самі формальні фрази від саміту до саміту.

Литовські друзі завжди підтримуватимуть Україну

– Чого можуть очікувати українці від уряду Литви у контексті безпекової допомоги?

– Україна може очікувати на таку ж підтримку, яку вона отримувала навіть до вторгнення у лютому 2022 року. Ми надалі будемо друзями і прихильниками України. Ми надамо Україні стільки військової допомоги, скільки зможемо. Звісно, ми – маленька країна, зокрема щодо ВВП та інших цифр. Заразом ми витрачаємо на допомогу Україні значну частку нашого ВВП. Наш уряд та наше суспільство дуже підтримують Україну. Немає ніякої втоми від війни і будь-яких дискусій, що це набридло і ми хочемо інших новин. Звичайно, всі ми хочемо чути лише хороші новини. Втім розуміємо, що війна триває і вона є нашою війною. Україна і український народ мають знати, що ваші литовські друзі в уряді і загалом в суспільстві робитимуть стільки, скільки реально зможуть на підтримку України.    

– Чи очікуєте, що західна підтримка залишатиметься бодай на поточному рівні?

– Все більше країн розуміють, що поганий результат війни в Україні означатиме жахливі наслідки для Європи. Я не бачу іншого виходу, окрім як підтримувати Україну. Адже ця війна відбувається у Європі.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич