Головне за день

Ізраїльтяни щодня піддаються обстрілам, хоронять своїх земляків, шукають рідних серед полонених і обурюються політикою чинного прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу, котрий досі не взяв відповідальність за те, що коїться в країні. Звісно, у цьому протистоянні між Ізраїлем та Палестиною не обійшлося і без Росії. Ізраїльське суспільство починає це розуміти. Однак чи зробить правильні висновки?..

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіла Анна Жарова, громадська діячка, співзасновниця НКО «Ізраїльські друзі України».

Відеоверсія розмови – тут.

Ізраїльтяни обурені політикою Беньяміна Нетаньягу

– Якою є ситуація в Ізраїлі та наскільки активно здійснюються обстріли?

– Війна в Ізраїлі відчувається скрізь. На дорогах, за межами населених пунктів дуже багато військової техніки. Протягом кількох днів тривають активні обстріли на Півночі країни, поблизу кордону з Ліваном. З цієї частини країни евакуйовують людей.

На жаль, серед військових та цивільних є багато жертв. Ми ще не похоронили й половини загиблих. Чимало тіл досі неідентифіковано. Щодня надходять нові повідомлення про вбитих. Також зростає чисельність тих, хто потрапив у полон. Зараз вже говорять про 250 осіб. Батьки досі шукають своїх дітей, котрі 6-7 жовтня перебували на фестивалі Nature Party.

Окрім того, по 4-5 разів на день обстрілюється і центральна частина Ізраїлю. Це все – дуже важко. Тож чимало людей потребує психологічної допомоги.

– Також з’явилося чимало інформації про те, що ізраїльтяни виходять на протестні акції і вимагають відставки прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу. Що вам про це відомо?

– Насправді це не масові, а поодинокі протести. Тобто може сидіти одна людина з плакатом на якому написано: «Я звідси не піду, поки Нетаньягу не покине свій пост». Ізраїльська спільнота має до влади багато запитань. Йдеться не лише про провал ізраїльської розвідки та події в країні. До прикладу, південно-західне місто Ашкелон завжди перебуває під обстрілами. Мер цього міста протягом 7 років звертається до влади Нетаньягу з проблемою недостатньої кількості бомбосховищ. Він просить виділити із бюджету кошти, аби облаштувати необхідні укриття. Натомість Нетаньягу обмежується лише обіцянками. Зокрема, в івритомовній пресі говорилося про те, що депутатів з коаліції не пускають у готелі, де знайшли прихисток ізраїльтяни з південних регіонів. І таких конфліктів чимало.

Люди вимагають, щоб влада взяла на себе відповідальність за все, що коїться. Цю відповідальність вже взяв на себе Головнокомандувач Армії оборони Ізраїлю, голова Шабаку (Служба безпеки Ізраїлю). Але люди чекають відповідей від прем’єр-міністра Ізраїлю, а він цих відповідей не дає. Відтак і в населення, і в мерів міст, котрі самостійно повинні вирішувати чимало проблем зростає обурення.

Ізраїльтяни розуміють, що Росія – з ХАМАСом та Іраном

– Чи вбачає ізраїльське суспільство у всіх цих процесах дотичність Росії?

– Так. До прикладу, 16 жовтня у ізраїльській пресі вийшла стаття про втручання Росії, російську дезінформацію та поширення неправдивої інформації. Відомі івритомовні медіа протягом тривалого часу намагаються донести людям посил про те, що Росія – з ХАМАСом та Іраном.   

– Тактика дій терористів в Україні та на Півдні Ізраїлю – схожа. Зокрема, це стосується і протестних акцій. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну росіяни організовували їх по всіх цивілізованих країнах. Такі ж самі акції на підтримку ізраїльських терористів бачимо і зараз. Як на це реагують у Ізраїлі?

– Усе справді відбувається за однією методичкою. Це легко відслідковувати. Мені важко сказати, як на це реагує суспільство, оскільки зараз суспільство хоронить своїх близьких. Більшість людей, котрі живуть на Півночі країни не можуть повернутися додому навіть для того, щоб забрати найнеобхідніше. Ця територія закрита військовими. Чимало з них не знають, де проведуть наступну ніч.

Зараз у пресі менше друкують аналітики щодо Росії, адже фокус робиться на допомозі та підтримці. Проте важливо, що серед івритомовних медіа ця інформація є. Люди її отримують і починають розуміти. Не знаю, якими будуть їхні висновки, але ми, як громадська організація зробимо все, щоб Росія після цієї війни була у тому ж статусі, що й Іран.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич