«Маленький тактичний успіх». Безсмертний про унікальність перемовин у Джиді та як продовжувати заганяти РФ у пастку
- Четвер, 13 березня 2025
Президент США Дональд Трамп погрожує Росії санкціями у випадку, якщо перемовини щодо миру в Україні проваляться, про це президент США заявив під час зустрічі з прем’єр-міністром Ірландії в Овальному кабінеті, передає ВВС. «Є речі, які можна зробити, і вони не будуть приємними у фінансовому сенсі. Я можу вжити фінансових заходів, – сказав Трамп. – Це було б дуже погано для Росії. Я не хочу цього робити, тому що хочу досягти миру». Ці фінансові заходи можуть виявитися руйнівними для Москви, додав американський президент.
Про підсумки перемовин зі США у Саудівській Аравії та перспективи припинення вогню – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» політик та дипломат Роман Безсмертний.
Відеоверсія розмови – тут.
«Дипломатичний формат накладає певні вимоги»
– Речник українського МЗС Георгій Тихий назвав перемовини у Саудівській Аравії одними із найцікавіших, з точки зору дипломатії. Вони тривали вісім годин, фактично з однією перервою. Журналісти мали обмежений доступ до неї і практично не було жодної інформації про перебіг цієї зустрічі до завершення офіційної частини. Якби ви оцінили перебіг цих перемовин і чи з позиції сили підходила до них Україна?
– Дуже важливо розуміти, що дипломатичний формат ставить учасників переговорного процесу в рамки певних вимог. Це пов’язано з ввічливістю, певною поведінкою. До цього формату є дуже багато вимог. І якщо говорити про переговори, які велися останні роки, то цю зустріч з точки зору дотримання дипломатичного формату можна ставити в приклад. Було зроблено усе, щоб з точки зору процедури мінімізувати ймовірність того, що трапилися 28 лютого в Овальному кабінеті Білого дому.
Очевидно, це робилося з розумінням, що треба досягти результату, бо як би там не було Україна і Сполучені Штати партнери. А відсутність союзника – це набагато гірше, ніж навіть поганий, що ми могли бачити в інформаційному просторі крайніми тижнями.
Тож ця зустріч і цікава, і повчальна і вона заклала перший результати. І це всі побачили, бо зазвичай переговірні сторони щось обговорюють по кутках, дають окремі пресрелізи і зустрічаються зі ЗМІ.
«Путін затаївся і мовчить»
– За результатами зустрічі у Джиді США відновили безпекову допомогу Україні та обмін розвідданими. Щодо припинення вогню, то Україна погодилась на 30-денний режим, за умови, що на це піде й Росія. Цитуючи держсекретаря США Марко Рубіо, м’яч на їхній стороні. Хоча є великі сумніви у цьому. Зрештою, обстріли мирних українських міст тривають, є чисельні загиблі. Ба більше у росЗМІ звучать заяви, що така пропозиція неприйнятна. На що розраховують американці, передаючи пас РФ, і головне – як бути нам?
– Насамперед, згода України на тридцятиденне перемир’я, ще не означає, що воно розпочалося. Щоб почався відлік потрібен ряд технологічних, складних речей, які пов’язані з режимами запровадження, контролю, початком цього процесу і так далі. Це величезний об’єм роботи.
Якщо взяти рашистську сторону, то там дуже рідко можна почути, що Росія акцептує цю ідею. Та слід зрозуміти, що рішення там приймає Путін, а не міністри, Дума і так далі. А він затаївся і мовчить. І це свідчення того, що працюють певні канали, які аналізують ситуацію.
Якщо ж взяти кремлівських пропагандистів та ідеологів, то вони заперечують можливість згоди на таке перемир’я, апелюючи до того, що Росію не цікавить поточна ситуація, а – усунення першопричин. Йдеться про два ультиматуми: США і НАТО. Там вважають, що ситуація має повернутися до 1991 року. Це те, про що говорили напередодні так званої СВО у 2022 році. І це розуміють у Вашингтоні та у Європі. Тому не випадково Марко Рубіо так високо підняв планку, сказавши, що тепер справа за Росією і ми будемо очікувати на відповідь.
З моєї точки зору, Путін висуне ряд зустрічних вимог. І якщо зараз аналізувати те, що говориться в РФ, то їх буде дуже багато. Але ще раз наголошу – основна позиція Москви в усуненні першопричини. Здолає переговірний процес цей перший бар’єр чи – ні?В принципі, це мало, кого зі знаючих людей цікавить, бо з ними ні Вашингтон, ні Брюссель не дадуть раду. Тут не про Київ, не про Україну.
«Єдність у трикутнику: Київ-Брюссель-Вашингтон»
– США, видається, займають дивну позицію, до нас застосовують тиск, а з РФ, яка є винуватцем війни, хочуть домовлятися і навіть були повідомлення про зменшення санкційного тиску. Президент Зеленський на пресконференції зазначив, що «червоні лінії», за які Україна ніколи піде, стосуються визнання окупованих територій частиною РФ. А яка мотивація росіян погоджуватися на такі тактичні ходи щодо припинення вогню, якщо візьмемо ситуацію на Курщині? Чи залишається ця територія ще нашим козирем?
– Якраз повідомлення в Bloomberg про початок зняття санкцій і є сигнал Кремлю, що ви погоджуєтесь на 30 днів, а за цим може бути от такий крок. Це речі, які інформаційно впливають і не випадково зараз переживаємо паузу у Кремлі, тому що вони намагаються перевірити, чи справді це буде працювати.
Щодо Курська, то це той аргумент, яким Путін тримає внутрішню ситуацію в Росії. Здобуваючи сантиметр за сантиметром, він погрожує, що тут усіх повбиває. І якщо взяти реакцію в РФ, то 90% аргументуючи свою позицію з війною проти України, згадують ситуацію з трубою при атаці на Суджу. У Москві вона подана як перемога, там не аналізують, що ж відбулося насправді. Тому нам потрібно продовжувати тиснути на Курському напрямку.
Та важлива інша складова. Зокрема, в роботі з Росією важливий зовнішній вплив: надважливо, щоби наступив момент, коли в процес буде залучено Європу. Це завдасть колосальний удар по Кремлю і покаже єдність у трикутнику: Київ-Брюссель-Вашингтон.
Коли це буде зроблено і чи буде це вже справа тактики переговорного процесу. Однак і на нинішньому етапі очевидно, що цей крок з боку України був абсолютно неочікуваний. Не випадково зараз триває заціпеніння, німота з боку ключових персон в «клітці Путіна».Зараз говорять депутати Держдуми, політологи, ідеологи. А міністр зовнішніх справ Лавров сказав щось таке, що його ніхто не зрозумів. Якщо коротко, то вони розуміють, що жодних компроміси не буде, а що робити вони не знають.
Це свідчення того, що рішення, які були досягнуті під час переговорів США та України у Джиді, були неочікувані для Москви. І зараз важливо, щоби з українського боку, в синхронізації з Європою, були кроки, які далі би продовжували заганяти Москву у пастку. Чим більші паузи Путін буде тримати, тим складнішою буде ситуація для нього з точки зору реакції. А коли наступить дефіцит часу, його можна буде дубасити на всю міць. І в цьому випадку важливо, щоби це розуміли у Вашингтоні. Бо президент Трамп не стратег, а гравець на короткій дистанції.
Тому те, що відбулося в Саудівській Аравії, це унікальна річ. Зокрема, з точки зору взаємодії Києва, Парижа, Лондона, Рима і Брюсселя. Тут настільки усе було закручено у складну систему діалогів, що в кінці кінців вона обернулася позитивом для США, Європи та України.
Тож це маленький тактичний виграш і на цьому механізмі взаємодій, можна дуже багато чому навчитися і рухатися далі.
Розмовляла Ніна Сукач
