Головне за день

Судно «Aroyat»  з 17,6 тис тонн українськоі пшениці для Єгипту вийшло з порту Чорноморськ. Це уже другий балкер, який скористався українським тимчасовим коридором. До цього ним пройшло судно Resilient Africa з 3 тис тонн пшениці для Азії.  Про безпеку зернових маршрутів, ситуацію у наших морях, а також про участь України у багатонаціональному навчанні Sea Breeze. – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» речник ВМС України, капітан 3-го рангу Дмитро Плетенчук.

Відеоверсія розмови – тут.

Зараз на морі у росіян відносне затишшя

– Якою є оперативна ситуація на морі?

–  Зараз у росіян якесь відносне затишшя. Вони здебільшого перебувають у пунктах базування. Можливо ховаються від наших ймовірних атак, а можливо проводять якісь тренування. Угруповання, що складається з двох суден перебуває у Середземному морі, здається вони без носіїв. Вони раніше перебували у Тартусі у Сирії і там підтримували російських окупантів. Оскільки Босфор закритий, вони не можуть повернутися до пунктів своєї дислокації у Чорне море.

– З порту Чорноморськ виходять кораблі з зерном. Чи спостерігаєте пов’язану з цим активність у росіян?

– Наразі у південно-західній частині Чорного моря не бачимо присутності російських військових кораблів. Звісно ж, вони можуть у будь-який момент там опинитися, супроводжуючи свої вантажі. У них досі працює так званий «сирійський експрес» – так росіяни доставляють через Босфор вантажі для потреби свого угруповання у Сирії. Це спорядження, боєприпаси, провізія і таке інше.

Також не слід забувати, що у цій акваторії є певна кількість російської авіації.

Росіяни вважають, що в Севастополі вони більш-менш захищені

– Чи починають росіяни після тих ударів, які були завдані по Севастополю перекидати свої кораблі до Новоросійська? Чи впроваджують заходи захисту на зразок затоплених кораблів і барж, які прикривають опори Керченського мосту? Чим ворог зараз займається?

– Тим чи і завжди – охороною пунктів базування, виконують навчально-бойові завдання. Вони ще до обстрілу підтягнулися ближче до Новоросійська. В принципі, росіяни і у пункті базування в Севастополі перебувають, вважаючи, що вони там більш-менш захищені, бо там є бонові загородження, працює їхнє ППО (правда, його кількість у неприродній спосіб постійно зменшується).

Сказати, що угруповання покинуло місце дислокації не можемо, небезпека є. Проте, як бачите, маємо уже кілька успішних кейсів. З наших портів тимчасовим коридором на Босфор уже пішли судна.

Будемо докладати максимум зусиль, щоб звільнити наш Крим

– Росіяни вивозять водолазний центр Чорноморського флоту із Севастополя, бо бояться, що це стане наступною ціллю, по якій ми можемо вдарити…

– Вони хваляться бойовими дельфінами, певне сподіваються на них перепливти Чорне море і Керченську протоку… Можемо лише зазначити, що будемо й надалі докладати максимум зусиль, щоб звільнити наш Крим. І, звісно, удари по Криму та Севастополю не останні, попереджаємо тих, хто після 2014-го переїхав у Крим, що зараз саме час збиратися і рухатися у бік Керченського мосту.

– Пане Дмитре, Україна продемонструвала, що морський бій – це гра на двох і бачили результати, те, як зараз виглядає судно «Мінськ» і підводний човен «Ростов на Дону». А що відомо про ракетний катамаран «Самум»?

– Наразі, ми цю інформацію підтвердити не можемо у тому обсязі, у якому вона є в мережі. Враховуючи те, що у пабліках, зазвичай, посилаються на СБУ, то слід дочекатися офіційної заяви від них, якщо взагалі цей кейс мав місце.

– Знаємо, що Військово-морські Сили ведуть бої з окупантами не лише на морі. Морські піхотинці також воюють і на суші. Яка у них ситуація?

– Не можемо розкривати особливості їхнього застосування. Лише зазначу, що українські морпіхи успішно ведуть бойові дії на тих ділянках фронту, де вони задіяні. Дуже важко просуватися, але коментувати це не можемо, оскільки вони у підпорядкуванні інших угруповань.

Сподіваємося на підтримку інших країн у проведенні протимінних операцій

– Україна побувала на масштабних міжнародних навчаннях Sea Breeze у Румунії. Розкажіть деталі цих тренувань.

– Вони проходили у Чорному морі, у дельті Дунаю. Основним їхнім завданням було забезпечення безпеки цивільного судноплавства, що зараз є дуже важливим. У цьому контексті ми тренували наші команди з розмінування та пошуку небезпечних предметів. Ці команди працювали паралельно. Спочатку знаходили вибухонебезпечні предмети, а вже після цього наші водолази їх знешкоджували. Також є певні важливі моменти. Зокрема, це отримання досвіду від користувачів спеціальних систем, які працюють з ними вже не перший рік, а для нас вони є ще новими.

– Питання розмінування Чорного моря є дуже важливим. Чи готові інші країни в майбутньому працювати разом з нами по їх знешкодженню?

– Щодо міжнародної співпраці не можемо робити жодних заяв, це питання до Генерального штабу і інших структур. Лише констатуємо: у Чорному морі присутні, як мінімум, три країни НАТО – Болгарія, Румунія і Туреччина, а росіяни тут використовують застаріле мінне озброєння 60-70 років. Періодично, використовують боєприпаси, які вони захопили під час окупації Криму, аби зробити провокацію. Течією ці міни спочатку несе на південні узбережжя Одещини і Миколаївщини, а вже після цього – на румунське, болгарське узбережжя і навіть можуть запливати у Босфор.

Тож це наша спільна проблема. Звісно, ми сподіваємося на підтримку міжнародної спільноти у проведенні протимінних операцій.

У нас є про що говорити і окрім нашої професійної діяльності

– А якою була атмосфера Sea Breeze загалом, поза тренуваннями і навчаннями?

– Завжди дружня, оскільки збираються країни-партнери, які мають спільні проблеми, спільного гіпотетичного ворога. Відповідно, це є обмін досвідом. Ми так само ним ділимося, у нас його зараз багато, усі розуміють загрози, які несе Росія.

Маємо про що говорити і окрім нашої професійної діяльності. Наприклад, в останній день навчань хлопці працювали у штормовому морі, протеу них вистарчило сил ще позмагатися у підтягуванні і знову українська команда була першою. Це вийшло спонтанно. Минулого разу ми грали в Англії у футбол і теж перемогли.

Розмовляли Стас Гордієнко, Ніна Сукач

Записала Наталка Сохан