Місія нездійненна? Наскільки вдалою стала «Дюна» Вільнева
- Понеділок, 20 вересня 2021
Режисер зібрав у своїй стрічці максимально зоряний акторський склад – Тімоті Шаламе, Зендая, Джош Бролін, Хав’єр Бардем, Ребекка Фергюсон та Оскар Айзек.
Світова прем’єра відбулася на Венеційському кінофестивалі.
Враженнями від стрічки діляться іноземні критики, повідомляє ВВС.
«Некваплива космічна сага поєднує артхаус і розважальне кіно, створюючи величний потойбічний епос», – написав Зан Брукс у своїй рецензії для The Guardian.
На його думку, «Дюна» – це нагадування про те, якими можуть бути голлівудські блокбастери.
«Фантастична епопея Дені Вільнева показує нам, що високобюджетні блокбастери необов’язково мають бути тупими чи з постійними екшенами, що посеред вибухів можна знайти місце для спокійних моментів», – вважає критик.
Стрічку зняли за однойменним романом Френка Герберта.
Дія відбувається у далекому майбутньому, в міжгалактичній цивілізації, де кілька аристократичних родин борються між собою за контроль над різними планетами.
Особливо їх приваблює планета Арракіс – пустельна, піщана (дюна), що є головним джерелом так званого «меланжу» або прянощі – речовини, що не лише значно підвищує розумові можливості людини, але й необхідна для міжзоряної навігації.
Складна пригодницька інтрига відбиває політичні, релігійні, екологічні, технологічні та гуманітарні проблеми сучасного світу.
У центрі сюжету – Пол Атрейдес (Тімоті Шаламе), нащадок могутньої родини, якій доручили керувати планетою, що створює складний й смертоносний ланцюг подій.
[media=1362]
Зірки «Дюни» – Зендея і Тімоті Шаламе
Шаламе «ідеально підходить для своєї ролі», вважає Роббі Коллін з The Telegraph, назвавши «Дюну» «дивовижною роботою», гідною п’яти зірок.
На його думку, це – «наукова фантастика у її найвеличнішому, найтривожнішому та найзахопливішому вигляді».
«Перегляд стрічки нагадує блукання величезною потойбічною будівлею, спорудженою на честь вищих сил, про які ви ніколи не чули», – написав він у своїй рецензії.
Коллін вважає, що глядачі сприймуть проєкт, бюджет якого оцінюють у 165 мільйонів доларів, настільки ж грандіозно як «Гру престолів».
[media=1363]
Вільнев змінив образ лікаря Кайнса, провідного еколога Арракіса та посередника між ворожими силами. Автор книги зобразив його білим чоловіком, а в новій екранізації його роль грає темношкіра акторка Шерон Дункан-Брюстер
The Independent також поставила п’ять зірок, але порівняла «Дюну» з іншою не менш епохальною стрічкою – «Володар кілець».
«Фільм Дені Вільнева настільки безпосередній та емоційний, що це просто приголомшує», – написала Кларисса Лофрі у своєму огляді для Independent.
Її єдине зауваження – це відсутність акторів з Близького Сходу чи Північної Африки, які відмінно зобразили б фрименів – плем’я людей у всесвіті Дюни. Їхнього лідера зіграв іспанський актор Хав’єр Бардем, «чия мова, одяг і культура навіяні образами кочових бедуїнських племен», зазначила вона.
«Це невеликий, але помітний недолік «Дюни» – роботи, яка в іншому настільки зловісно велична, що важко повірити, що вона взагалі існує».
«Нуднувато»
А от оглядача The Times Кевіна Махера картина не дуже вразила. Він дав їй лише дві зірки. Журналіст погоджується, що візуальні ефекти «вражають», але, на його думку, не вистачає драматичної складової, а загалом фільм – «нуднуватий».
«Так, є кілька гарних політичних метафор про Близький Схід (Арракіс – це Ірак, спеції – нафта тощо), гарний візуальний ряд, але не вистачає динаміки», – пише він.
[media=1364]
(Зліва направо) Шерон Дункан-Брюстер, Тімоті Шаламе, Ребекка Фергюсон і режисер Дені Вільнев
З ним погоджується Оуен Глейберман з Variety.
«Я б дав «Дюні» п’ять зірок за візуалізацію і дві з половиною за сюжет… Річ навіть не в тому, що оповідь збивається з ритму, а в тому, що втрачається емоційний зв’язок з глядачем», – вважає він.
«Місія неможлива»
Стрічка Вільнева – далеко не перша спроба екранізувати роман Френка Герберта.
У 1970-х ця ідея захопила Алехандро Ходоровськи, але закінчились гроші, а зйомки не завершили.
Наступним був режисер «Гладіатора» Рідлі Скотт. Він пропрацював над проєктом близько року, але зрештою відмовився від нього на користь стрічки «Той, хто біжить по лезу».
Однак одну версію до Дені Вільнева таки вдалося зняти. Причому зняв її не хто-небудь, а сам Девід Лінч.
Версія Лінча вийшла 1984 року, і хоч була зроблена за законами жанру космічного фентезі, не мала успіху ні у глядачів (їй не вдалося навіть окупити витрати на виробництво), ні у критиків.
Вільнев, в активі якого «Прибуття» і «Той, хто біжить по лезу 2049», був налаштований «оптимістично» і казав, що його стрічка уникне попередніх помилок.
«Протягом останніх кількох десятиліть ми постійно чули, що адаптувати цю книгу неможливо, що це нездійсненне завдання», – сказав він Total Film.
«Тому насамперед потрібно було довести, що цей популярний, гарний фільм може існувати, і, гадаю, я зробив це».
[media=1365]
Він розділив історію на дві частини й зробив ставку на те, що успіх першої частини забезпечить її продовження.
«Сподіваюся, ми зробимо другу частину, – сказав Шаламе перед прем’єрою. – Це було б мрією, [але] вона вже збулася».
Бен Тревіс з журналу Empire, який поставив фільму п’ять зірок, вважає, що це найкраща екранізація, якої варто було чекати.
«Для шанувальників наукової фантастики, особливо для тих, хто обожнює товстий фоліант Френка Герберта і десятиліттями чекав, поки він з’явиться на екрані у більш вдалому втіленні, ніж це було в інших режисерів, не сумнівайтесь: «Дюна» Вільнева – це екранізація, про яку ви завжди мріяли».
