Головне за день

З настанням холодів людям, що мешкають у містах знищених окупантами і непридатних до опалення, доведеться переселитися в інші, більш віддалені від лінії фронту регіони. Скільки ще їх може переїхати на Львівщину, якою на сьогодні в області є ситуація з проживанням переселенців та чи зросте кількість модульних містечок – заступник голови Львівської ОВА Іван Собко.

«Львівщина прийняла понад 500 тисяч людей»

– Скільки зараз в області нараховується переселенців і де вони мешкають?

– Львівщина прийняла понад 500 тисяч людей. Частина їх переїхала до рідних, до знайомих, дехто орендував помешкання, а дехто – купив. Є люди, які не хочуть мати статус ВПО (вимушено переселених осіб), у них є кошти і вони мають, де жити і не звертаються до держструктур за допомогою.

Сьогодні уряд змінив спосіб формування категорій. Є міста, які вже раніше звільнені, а є громади, які урядом визначені як ті, що перебувають у зоні тимчасової окупації чи бойових дій, – прифронтові. Вони мають цей статус і держава їх відповідно підтримує.

Офіційно через «Дію» на Львівщині зараз зареєстровано 274 тисячі переселенців, з них 74 тисяч – діти. Більше ніж 40% переселенців мешкають у Львівському районі (місті і приміських територіях), більшість з них – у приватному секторі. Для інших ми надали (особливо перших пів року війни) усі комунальні і державні установи, які лиш змогли, зокрема школи і дитячі садочки.

З 1 вересня на Львівщині у більш ніж 70% шкіл розпочалося офлайн-навчання, щоб цього досягнути довелося попрацювати з органами місцевого самоврядування, щоб переселити людей в інші, обладнані для цього місця.  Зараз лише близько трьох тисяч людей ще мешкають в закладах середньої освіти. З обласного бюджету Львівщини 150 млн скеровано на ремонт гуртожитків для ВПО. На нині уже 5 відремонтовані, на цьому тижні – ще два гуртожитки буде передано для проживання переселенців.

Двоповерхові модульні будинки

Також в області та у Львові для переселенців були побудовані модульні містечка. Це і в Судовій Вишні, і Стрию, і Золочівському та Червоноградському районах, фактично, в кожному великому місті нашої області вони функціонують. Проте зимою мешкати в них не кращий варіант, бо хоча вони й мають у кожній кімнаті електрокалорифери, та цього у сильні морози буде не достатньо. Окрім того модулі з душем та їдальні стоять окремо від житлових, і взимку повертатися вулицею до свого помешкання не комфортно.

Кімната у гуртожитку це зовсім інше. Тому маємо забезпечити людям тепло, воду та усе інше для безпечного проходження зими. Зараз ще у 20 гуртожитках проводяться ремонти, кожного тижня будемо здавати по два. Йдеться про обласну і державну власність.

Також після переговорів з польськими колегами, у Львові вирішено облаштувати новий варіант зимівлі переселенців. На Сихові змонтують вісім двоповерхових модульних тепліших будинків на 1 280 людей, до яких підведуть усі потрібні комунікації та облаштують благоустрій: спортивні і дитячі зони. Туди переїдуть всі мешканці нинішніх модульних містечок і ще 200 вільних місць залишаться.

Окрім того держава активно працює над тим, щоб максимально повикуповувати квартири і передати їх багатодітним жінкам, чиї чоловіки загинули або воюють на фронті.

– Розкажіть детальніше про нові модульні містечка?

– Це буде щось на зразок гуртожитків – вісім двоповерхових будинків, в кожному з яких по 40 житлових кімнат, 12 кухонь і 4 душові, зв’язаних між собою коридорами. Отже вихід з кожної кімнати, кухонь та душевих буде через теплий коридор. Ці будинки займатимуть два квартали, по чотири в кожному.

– А що буде з існуючими модульними містечками?

– Нічого. Модульні містечка залишаються (лише одне з них, зі Стрийського парку перевезуть на нове місце), адже війна ще не закінчилася і, незважаючи на наступ ЗСУ, ворог обстрілює міста і населені пункти. Тож немає гарантії, що вони не знадобляться. Їх законсервують до весни. Ми демонтуємо їх після нашої перемоги.

«Доведеться знову закрити школи»

– У випадку, якщо виникне потреба, скільки людей ще могла би прийняти Львівщина?

– При найгіршому варіанті, будемо змушені знову ж таки закрити школи і поселяти людей там. Інших можливостей нема. Лише в освітянських закладах буде тепло, є харчоблоки і можна розгорнути прийом людей.

Говорити, що ми за 1-2 місяці ще додатково побудуємо, зробимо, реконструюємо ще кілька десятків тисяч місць… Ми це робимо, буде додаткових плюс-мінус три тисячі місць. Але якщо йдеться про 30-50 тисяч чи більше людей, то іншої ради крім шкіл не буде.

Ви зрозумійте, що усі до Львова не приїдуть. Є уряд, офіс президента, є спроможності в кожній області.

– Як організоване зараз харчування для тих, хто зараз мешкає у гуртожитках та модульних містечках?

– По-різному. От у нас є, для прикладу на Пулюя, – міський заклад профтехосвіти, у якому, відповідно, є харчоблок, кухарі, які готують, а ми підтримуємо продуктами.

А в гуртожитках, якщо є кухні, то мешканці самі собі готують, а продуктами ми стараємося допомогти. Є в нас і обласна програма, згідно якої виділяємо кошти на підтримку. Також є сільгоспвиробники, гуманітарні штаби, Церква, небайдужі люди, які дуже активно допомагають.

Зараз допомога є трохи меншою, ніж минулі місяці. Проте я не можу сказати, що українці зі сходу чи півдня, які втекли від обстрілів і ракет, мають якісь гострі проблеми чи їх хтось не чує.

Зрозуміло, що бувають якісь певні проблемні питання. Для прикладу, є гуртожиток у Брюховичах, в якому деякі переселенці не хочуть платити за проживання навіть 50%, але так не може бути. Це гуртожиток вишу і він має певні видатки за утримання: за комунальні послуги, електроенергію та інше.

Держава не може втручатися в господарську діяльність вишів чи якихось інших закладів, можемо лише просити. Десь йдуть на поступки, десь кажуть платити 50%, а десь – просять переселитися в іншу будівлю, але ніхто не виганяє.

Розмовляла Наталка Сохан