Головне за день

РФ, Білорусь з одного боку, а США, Німеччина, Словенія та Велика Британія з іншого – здійснили обмін ув’язненими. Росія передала 16 політв’язнів, серед них журналіст Wall Street Journal Еван Гершкович, та американський морський піхотинець Пол Вілан, а також журналістка Радіо Свобода Алсу Курмашева. Серед тих, кого Захід передав Росії – російський кілер Вадим Красіков, подружжя шпигунів Артем та Ганна Дульцеві, яких засудили у Словенії та інші.

Що означає  обмін ув’язненими між США та РФ, чи будуть підтримувати Трамп та Гарріс Україну у разі перемоги на виборах і скільки ще «проживе» режим Путіна  – у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» колишній офіцер ядерних та ракетних сил США Джейк Бро.

Відеоверсія розмови – тут.

Битва за Чорне море завершена

– ЗСУ потопили російський підводний човен Ростов-на-Дону, який перебував у сухому доці в Криму. Що це означає?

– Це захоплююче, адже ця ж сама субмарина була уражена ракетою Storm Shadow у вересні 2023. Тоді припустив, що вона вже повністю втрачена для росіян. Втім, вони таки намагалися залатати її, бо хотіли перемістити субмарину до російського Новоросійська. Моє припущення, що Україна мала розвіддані про те, що цей човен був близький до відновлення і, як наслідок, знову вдарила по ній.

Слід розуміти, що цей підводний човен проєкту 636 вартує 300 мільйонів доларів. Саме тому РФ хотіла зберегти його. Однак тепер він на дні порту Севастополь.

– Обговорімо також поточну ситуацію в Чорному морі – як довго РФ може нести такі непоправні втрати щодо свого Чорноморського флоту?

– Міжнародна спільнота недостатньо говорить про цей аспект війни. Маю на увазі те, що Україна перемогла битву за Чорне море. Росія повністю відступила звідти. Всі їхні кораблі вийшли з Севастополя. Тепер вони в Азовському морі або в Новоросійську.

Раніше берегова лінія Чорного моря була замінована зі сторони України. Станом на сьогодні її розмінували за допомогою Болгарії та Румунії. З іншого боку Чорного моря РФ тепер мінує підхід до своїх портів. Росіяни дуже налякані морськими дронами України.

На мою думку, битва за Чорне море завершена. Україна – перемогла в ній. Це частково є причиною того, чому РФ хоче заморозити цю війну. Вони вже не можуть нести такі великі втрати.

«Путін відпустив американців та дисидентів не з проста»

– Щодо перемовин з РФ – що думаєте про це і чи взагалі Росії можна вірити?

– Абсолютно ні. Не існує таких договорів, які би Путін не порушив. Його слова нічого не означають. Як на мене, Путін та його радники дуже непокояться станом російської економіки. З 2012 він відклав 600 мільярдів доларів спеціально для того, аби пережити західні санкції. Разом з тим ці кошти не призначалися для фінансування війни. Росіяни розраховували на три дні так званої спеціальної військової операції, яка зараз переросла у два з половиною роки війни.

Але ці кошти закінчуються. Ми не знаємо реальний рівень інфляції в Росії, але йдеться про двозначні цифри. Також Путін розуміє, що зима близько. Згадайте минулі холоди в РФ, в людей були перебої з постачанням тепла та електрики. А все через проблеми з їх енергетикою. Половина російської нафтовидобувної промисловості не працює. Якщо в них не буде бензину, дизелю, керосину, ситуація в РФ погіршиться ще більше. Ось чому Путін працює із Орбаном, розмовляє із Білорусією, Китаєм і хоче представити це як великі міжнародні зусилля для забезпечення припинення вогню.

Ознакою цього є також обмін ув’язненими між США та РФ. Путін відпустив американців та російських дисидентів не з проста. Це був його жест та меседж Заходу про те, що він хоче перемовин. Росіяни шукають шляхи для замороження війни. Однак не йдеться про закінчення війни.

«Проблема Заходу у тім, що він не є єдиним»

– А чого хоче Захід? Чи може бути тиск на Україну для проведення перемовин із РФ до президентських виборів, чи вже після?

– Проблема Заходу у тім, що він не є єдиним та об’єднаним. Коли говорите з людьми із скандинавських чи балтійських країн, а потім спілкуєтеся із представниками Німеччини, Франції та США, то розумієте, як відрізняється те, чого вони хочуть.

Які формати врегулювання війни були би прийнятними для США? Вони не хочуть допустити розвалу РФ, бо хвилюються за ядерну зброю. А чого хочуть люди з країн колишніх радянських республік? Повного відкидання російських сил з України і повернення до міжнародно визнаних кордонів.

Підтримую цю позицію. РФ не може бути винагороджена за агресію. Російські війська мають повернутися додому. Про послаблення чи зняття санкцій можна говорити з Росією лише тоді, коли їх війська вийдуть з усіх окупованих ними територій.

Водночас, коли починати переговори і на яких умовах домовлятися з РФ вирішувати Україні. Не думаю, що будь-хто може сказати вам, як діяти відносно цього.

«Все зміниться після 20 січня»

– Чи є ймовірність того, що після виборів президента США відбудеться зміна політики відносно України та загалом перегляд стратегії?

– Абсолютно. Все зміниться після 20 січня. Байден не бере участь у виборах. Коли Трамп чи Гарріс прийдуть до влади, вони приведуть з собою нових людей. Будуть зовсім інші команди з питань національної безпеки в Білому домі. Гарантую, що місце Джейка Саллівана займе хтось інший.

Щодо Байдена, то не думаю, що до виборів президента США він змінить свою політику. Не вірю, у якісь ініціативи, зважаючи на те, скільки часу залишилося у нього.

– На краще чи на гірше зміниться політика США?

– Все залежить від того, хто прийде у Білий дім.  

Якщо США знімуть обмеження на використання далекобійної зброї вглиб Росії на 300 км, я впевнений, що Путін не піде на використання ядерної зброї. Це моя позиція. Можливо, я легше сприймаю усі ризики. Розумію, чому люди непокояться через це. Уже на другий день вторгнення Путін закликав не допомагати Україні і погрожував за це використати ядерну зброю. Він казав, що це не блеф. Разом з тим, бачимо поставки Himars, ракет Atacms, систем Patriot, танків Leopard, літаків F-16.

«Це страх перед невідомим»

– Чому тоді у США досі існує цей страх ескалації?

– Це страх перед невідомим. А якщо режим Путіна впаде, то чи той, хто прийде на його місце, буде адекватним? Марш Пригожина на Москву у 2023 занепокоїв багатьох, бо якщо би заколот вдався, тоді би він та Дмітрій Уткін почали би управляти шістьма тисячами одиницями російської ядерної зброї…

Тут усе зводиться до уникнення сценарію, за якого б ці боєголовки могли би бути використані або потрапили до рук людей, які би пішли на таке. Звісно, за два з половиною роки ми зрозуміли, що всі «червоні лінії» Путіна були перейдені і Москва ніколи не використає ядерну зброю в цій війні. Ніколи.

– А чи не думаєте ви, що США могли би контролювати всі ці ядерні ризики, навіть у разі розвалу РФ чи зміни влади?

– Не думаю. Буду відвертим. США дуже розділені та поляризовані. Багато американців стали жертвами російської дезінформації. Це все йде від Трампа, який повторює тези пропаганди РФ, зокрема про сценарії застосування ядерної зброї.

Сполучені Штати Америки мають дуже потужну армію. Якби у нас була політична воля допомогти Росії зберегти ці ядерні боєголовки, у разі якихось потрясінь, то могли би це зробити. Однак  США розділені. Дуже хотів би, аби ми були такими, як в часи холодної війни. Тоді обидві партії були єдині щодо питань зовнішньої політики, але сьогодні не так.

«Американців більше непокоять внутрішні питання»

– Обговорімо внутрішню політику США та вибори президента – за кого плануєте голосувати, якщо це, звісно, не секрет?

– Підтримую Камалу Гарріс, адже вона має кращу позицію відносно України. Трамп надто старий, аби бути президентом США. Йому буде 78 років під час виборів. Два місяці назад люди кричали, що і Трамп, і Байден надто старі для президентства. Джо Байден вийшов з перегонів, аби надати можливість молодшій кандидатці брати участь у виборах.

Дональда Трампа можна назвати так званою «дикою картою», адже ми не знаємо, що він буде робити.  Тож якщо би довелося обирати між визначеністю та хаосом, тоді віддав би перевагу Камалі Гарріс, адже вона збереже поточний рівень військової допомоги для України. Є протиставлення простих речей: продовження підтримки для України від Гарріс та непослідовність команди Трампа.

– Що думають американці про війну в Україні зараз? Чи є достатня підтримка для продовження допомоги Україні цього та наступного роками і загалом до перемоги України?

– Суспільна думка щодо РФ та України у США є незмінною. 60% американців за допомогу. Переважна більшість американців розуміють, що Росія – агресор, а Україна себе захищає.

Разом з тим, коли запитуєте американці, які п’ять питань їх найбільше хвилюють, то почуєте, що війна в Україні не є в пріоритеті. Американців більше непокоять внутрішні питання. Вони будуть обирати між Гарріс та Трампом, зважаючи на ці внутрішні проблеми. Є звісно такі американці, як я, яких хвилює найбільше війна в Україні.

Щодо конкретної допомоги Україні, то якщо Камала Гарріс переможе, а республіканці будуть контролювати Палату представників чи Сенат, але з невеликою більшістю, тоді, думаю, вдасться проштовхнути через Конгрес фінансування для України у розмірі 60 мільярдів доларів в грудні чи січні. Цей пакет забезпечив би надходження зброї у 2025.

«Цей світовий порядок вже позаду»

– ЗМІ повідомляли, що люди, які працювали у Білому домі за часів Обами, будуть і в адміністрації Камали Гарріс. Чи є ризики, що вони можуть нарадити їй слабку позицію щодо РФ?

– Розумію ваше занепокоєння з цього приводу. Президент Обама був не дуже потужним в контексті зовнішньої політики. Не думаю, що він багато думав про Україну, коли РФ анексувала Крим в 2014 році. Знаю, що в той час інші політики, такі як канцлер Німеччини Ангела Меркель, відмовляла Барака Обаму від надання зброї Україні. У 2014 вона сказала йому, що це тільки погіршить ситуацію. Обіцяла, що все обговорить з Путіним, а також відмовила Францію від надання зброї Україні.

Однак цей світовий порядок вже позаду. Вся симпатія до Росії, яка була в європейських лідерів, зникла. Якщо не враховувати, звісно, Орбана. Отже, не думаю, що в тих людей, які працювали на Обаму, зараз будуть ті ж думки відносно РФ. Ми уже й так умиротворювали Путіна за будь-якої можливості, аби попередити це вторгнення. Однак він все одно пішов на це.

«Судний день Росії наближається»

– Обговорімо також обмін ув’язненими між США та Росією. Що думаєте про це?

– Радий, що журналіст Еван Гершкович повернувся додому. Я сам є ветераном, тому втішений, що колишній американський морпіх Пол Вілан зараз у США. Разом з тим є і ціна такого обмну. За це нам довелося повернути РФ вбивць та шпигунів. Це погані люди, які вчинили злочини в наших країнах.

Люди в Україні звертають увагу на звільнення російських дисидентів, зокрема, Владіміра Кара-Мурзи,  це колишній соратник Бориса Нємцова, якого Путін вбив у 2015. Ці дисиденти після звільнення на пресконференції заявили, що хочуть, аби санкції проти РФ були послаблені. Вони за те, щоб їх застосовували проти олігархів і конфісковували їхні яхти і вілли. Водночас вони проти обмежень, які шкодять пересічним росіянам. За їх словами, для Заходу відповідальною річчю було би послабити їх. Від цих заяв був шок. Це абсурдно. Ці люди були в російських тюрмах. Їх звільнення не було жестом доброї волі Путіна. Хочеться вірити в те, що таким чином вони хочуть надіслати меседж своєму народу. У разі падіння путінського режиму вони полетять додому і будуть використовувати ці заяви на виборах.

Водночас ці дисиденти не говорять про війну в Україні і про пересічних росіян, які творять геноцид.

 – Був цікавий момент. Обміняного кілера ФСБ Красікова в аеропорту з обіймами та поцілунками зустрів російський диктатор Путін. Чи не є це так званим меседжем до силовиків та ЗС РФ?

– Абсолютно. Путін хоче заохочувати людей, які готові за нього вбивати та вмирати. Він лише про це й непокоїться. Йому начхати на їхні сім’ї та благополуччя.

Він хоче перемогти в цій війні та відновити радянську імперію. Хоче слави для себе, теж саме із російськими командирами-м’ясниками, які вбивають цивільних в Україні. Путін їх обов’язково нагородить. Такий меседж він надсилає своїм людям кожного дня.

Не існує таких звірств, відносно яких Путін сказав би, що не підтримує. Кожен вбитий цивільний, кожна зруйнована будівля, школа, лікарня… усім цим насолоджується Путін. Він оп’янів владою. Ще не настав моменту, коли РФ доведеться заплатити за усі ці злочини, але судний день РФ наближається.

– Скільки ще часу може «прожити» російський режим?

– Поки в них не закінчаться гроші. Ці мільярди доларів, які Путін відклав, він їх витрачає на війну в Україні. Раніше військовий бюджет РФ становив 70-80 млрд доларів, тепер вони його суттєво збільшили, тож гроші витрачаються швидше.

Російські енергетичні гіганти починають втрачати кошти. Їх дефіцити збільшилися вдвічі лише за останній рік. А все через атаки на нафтопереробні заводи, санкції та відсутність навченої робочої сили.

Не знаємо всього, що там відбувається насправді. Лише Путін повністю усвідомлює те, наскільки погані справи в економіці. Якщо він не переможе у цій війні, то згине. Йому немає чого втрачати. Він буде продовжувати рухатися вперед до того моменту, поки його країна не збанкрутує, а його люди не підуть проти нього, адже їм не буде за що купити їжі.

Розмовляв Даніель Ткіє