Головне за день

У Львові, на місці зруйнованого росіянами музею генерала УПА Романа Шухевича у Білогорщі, презентували ескіз проєкту його відновлення. Переможцем архітектурного конкурсу став Андрій Лесюк та його команда. За словами архітектора, насамперед команда хоче зберегти те, що вціліло після пожежі, зокрема, стіну та частково столярку – вони будуть підкреслювати цінність споруди. Відбудований простір буде інклюзивним. «Мені б хотілося, щоб він (відновлений музей – ред.) не виглядав як бетонний куб. Хотілося б, щоб він виглядав більше на живий будинок, в якому Роман Шухевич жив два роки і в якому загинув», – зазначила донька Романа Шухевича Марія Трильовська.

Детальніше про відновлення цього історичного об’єкту – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» директор Львівського історичного музею, доктор історичних наук Роман Чмелик.

Відеоверсія розмови – тут.

Львівський історичний музей не залучали до конкурсної комісії

– У конкурсі на відновлення музею Романа Шухевича перемогла команда Андрія Лисюка. Вони є авторами меморіалу «Пам’яті героїв Небесної сотні» у Львові. Він дуже вписався у міський контекст, поєднавши в собі сенси і гарну локацію. На новий об’єкт також є велике сподівання. Чи залучали до обговорення цього проєкту істориків музею, чи всі нюанси врахували?

– Трішки пригадаємо. 1 січня музей генерала Шухевича був знищений. 15 січня Львівський історичний музей звернувся до Львівської міської ради з проханням передати йому права забудовника, оскільки будівля, це власність міста. Натомість там вирішили самі оголошувати конкурс і не віддавати їх Львівському історичному музею. Була створена конкурсна комісія. Наших фахівців до неї не залучали, лише пізніше, уже на етапі створення дорадчої ради.

Весь процес перебігу конкурсу, до певної міри, був закритим. І нам нічого не було відомо ні про технічні завдання, які ставилися, ні, загалом, про архітектурні рішення щодо цього конкурсу. Нас залучили уже на етапі, коли вималювалися переможці. Те, що знаю, було сім конкурсних пропозицій, з них відібрали три кращих, а потім – переможця.

Свого часу я доповідав на сесії Львівської обласної ради про бачення того, як потрібно відновлювати музей Шухевича. Загалом було кілька варіантів, щонайменше чотири, які ми пропонували. Кожен з них мав якесь раціональне зерно, рівно ж кожен мав – недоліки. Схилялися ми також до того, разом з родиною, з пані Марією Трильовською, щоб відновити цей будинок таким, як він був, а поряд, через дорогу, там, де зараз пам’ятник, побудувати новий комплекс, присвячений як генералу Шухевичу, так і в ширшому контексті – родині Шухевичів і боротьбі Української повстанської армії.

Але конкурс відбувся і маємо переможця, який визначений конкурсною комісією Львівської міськради. Таким чином ми готові – Львівський історичний музей, музейники – почати співпрацювати активно з архітекторами, які будуть доопрацьовувати проєктний ескіз. Останній місяць нам вже було відомо, що є серед тих конкурсних пропозицій один з кращих і ми давали свої поради, бачення того, як би це мало бути, але в основному це стосувалося внутрішньої організації простору.

Зараз говорити вже потрібно чітко про те, щоби був випрацюваний тематико-експозиційний план, який буде реалізований у порозумінні з архітектурними рішеннями.

Те, що пропонують архітектори, має свої переваги

– Наскільки знаємо, в баченні команди переможців є ідея зберегти частину того, що вціліло після обстрілу, зокрема стіну. Її цінність у тому що вона нагадуватиме про злочин росіян. Але разом з тим ідея в тому, щоб простір був живим – експонати мають не тільки розповідати про те, ким був Роман Шухевич, а й давати більше інформації. От як з того, що відомо вам, вдасться переплести сучасність і минувшину?

– Загалом у європейській практиці, після Другої світової війни, є різні підходи. Якщо візьмемо Королівський замок у Варшаві, то він був відновлений без збереження тих решток, щоб демонструвати: що було знищено, а що – ні. Але зверніть увагу, це були 50-ті роки. Тоді повністю був відновлений ринок і замок у столиці Польщі.

Натомість, якщо беремо кінець 20-го, 21 століття, доречно буде згадати про палац Великих князів Литовських, який відновили у Вільнюсі. І там бачимо вже нову споруду, яка в себе вбирає рештки фундаментів, які вдалося відкопати, і це вже були археологічні зусилля. Але в середині простір організований в модерному стилі, в стилі хай-теку з використанням найбільш сучасних аудіовізуальних засобів. Там зробили кілька великих залів, такого церемоніального, представницького характеру, які просто були добрими копіями Палацу Великих князів Литовських. Зрештою, фотографії його практично не збереглося і там за взірець брали багато елементів з Королівського замку Вавель, що у Кракові.

Який застосувати підхід у відновленні музею Романа Шухевича? Можна різні, але цей, що зараз пропонують нам архітектори, він має свої переваги. Маємо розуміти, що немає ідеальних, досконалих рішень…

– Які саме?

– Ми дивимося вперед. Відновлюючи стару сільську хатину, ми би взорувалися на середину двадцятого століття. І вона мало би надавалася для того, щоб показувати пам’ятки, пов’язані з Шухевичем, нашою збройною боротьбою. Вона швидше б відтворювала інтер’єр, де переховувався генерал-хорунжий УПА.

Але для експозиціонерів це є програшна ситуація. Зараз можемо собі дозволити не ставити внутрішні перегородки, які були зроблені в сільській хатині (до чи після Другої світової війни). Це був житловий будинок і люди собі ділили, як хотіли, кімнати. Зараз можемо використати цей простір – він є невеликий, 120 квадратних метрів, – щоб максимально краще розкрити тему перебування там Шухевича і його останнього бою.

Дуже гарна є пропозиція в цьому проєкті – це поруч створити зал приблизно на 60 місць для людей, які би могли зустрічатися там з різних приводів. Це можуть бути акції, круглі столи, конференції.

Ще один великий плюс – те, що він буде доступним для людей з особливими потребами. Попередній музей був позбавлений цієї можливості.

Сходи та обгорілий рояль необхідно виставити

– В Україні усе, що стосується культури і особливо культури пам’яті, викликає дискусії. Пригадую, коли йшлося про проєкт пам’ятника Євгену Коновалцю у Львові, одні казали, що сучасний підхід – це саме те, іншим – не подобалося, що пам’ятник треба якось пояснювати, тому з ним щось не так. От те, що стосується внутрішнього простору, експозиції, чи будете переглядати підхід до цього після російського удару, чи будуть оновлені оригінали експонатів?

– Міркуємо над цим. Очевидно, що є елементи, які необхідно виставити. Вважаємо, що обов’язково потрібно показати спалені сходи, на яких прийняв останній бій Роман Шухевич, їх слід законсервувати. Очевидно, вони не можуть використовуватися як конструктивний елемент будівлі. Але їх необхідно вписати в інтер’єр. Також як рояль, який обгорів, і думаю, що це є особливе свідчення варварства загарбників.

Маємо врятоване погруддя роботи знаного українського скульптора Михайла Черешньовського, яке є пошкоджене, але воно в експозиційному плані є дуже вигідним, атракційним. Думаю, що саме такі об’єкти ми, напевно, будемо показувати. Щодо решти, зокрема оригінальних документів, то потрібно міркувати, і швидше схиляюся, що на час війни краще послуговуватися копіями.

Розмовляла Ніна Сукач