Головне за день

Контрадмірал Військово-морських сил США, координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США Джон Кірбі акцентував на помітному прогресі у контрнаступальних діях українців на півдні. Активна фаза боїв йде, зокрема, південніше Роботиного та західніше Вербового, звідки увесь час йдуть повідомлення про нові подолані рубежі. Якою там є ситуація зараз та чи маємо паритет у контрбатарейній боротьбі з окупантами – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

Відеоверсія розмови – тут.

Важливо, що по усій лінії фронту ми контролюємо ситуацію

– Якими є наші темпи просування на фронті та як, загалом, зараз виглядає ситуація на півдні України?

– Про темпи просування можуть говорити тільки політики та аналітики, які виводять якісь логістичні ряди на підставі певного історичного досвіду. Приміром, періоду Другої Світової війни, чи за аналізом воєн, які відбувалися у ХХ столітті – «Буря у пустелі» та інші. Однак не маючи повної інформації про тактику, стратегію, оперативні напрямки наших військ, не можливо сказати, чи швидко просуваються вони. Бо ні європейський континент, ні азійський крайні 40 років не мали бойових зіткнень за такої кількості дронів, високотехнологічних засобів ураження, килимового мінування територій. Тож люди, які безпосередньо не задіяні до бойових дій чи до їх планування, можуть говорити про наступ лише оглядово.

Важливо, що по усій лінії фронту ми контролюємо ситуацію, а ворог відбивається; що попри усе, відбуваються прориви та шалено виносяться ворожі тили. Бо, зверніть увагу, ураження чи то окупованої території, чи у самій РФ відбувається 24/7. То горять бази на окупованій території, то аеродроми у самій Росії. Наші Сили спеціальних операцій активно працюють на Херсонському напрямку, безпосередньо в Криму, в РФ.

Це комплекс бойових дій, планування, яке попередньо вивчалося і визначалося. Не відкрию особливої таємниці, якщо нині ССО провели якусь успішну диверсію в тилу ворога, то вони могли зайти туди і кілька тижнів назад. Усе це прораховувалося, виставлялися завдання, і це відбувається не завжди в умовах постійного зв’язку.

Ті ж прориви першої і другої ворожих ліній, де завдання стояло отримати найбільш ефективний результат. Ми не РФ, яка ганяється за якимось сакральними числами. У нас завдання одне – перемогти і вийти на кордони 1991 року і це завдання лягає на плечі наших бійців. Це важка робота. Звичайно, що техніка від союзників допомагає, але завжди хотілося би більше. З іншого боку, знаємо, що росіяни вже задіяли свої стратегічні резерви –  це для нас дуже важливо.

Маємо перевагу у контрбатарейній боротьбі

– Сергій Баранов, начальник Головного управління Ракетних військ, артилерії та безпілотних систем Генштабу ЗСУ заявив, що Сили оборони досягли паритету у контрбатарейній боротьбі. За його словами, це досягається за рахунок того, що натівські системи мають більшу дальність стрільби». Такий паритет у нас на усьому фронті?

– Маємо перевагу у контрбатарейній боротьбі в якості і виявленні і та знищенні ворожої арти. Наразі, росіяни мають перевагу у кількості, але якщо брати звіти Генштабу, то один HIMARS може знищувати 50 одиниць ворожої техніки. Тож, навіть якщо їх у нас мало, то сам факт, що за добу ліквідовуємо 20-40 одиниць тих же артсистем ворога, свідчить, що контрбатарейна боротьба у нас працює ефективно.

Якість зброї, контрбатарейної боротьби дає величезний результат. Ворог намагається знімати з консервації усе, що має і задіювати. Але є проблема стволів, навченості екіпажів. Звичайно, що у них відбувається прихована мобілізація, але таку кількість фахівців навчити важко. І це лише артилерія…

Радіоелектронна боротьба у росіян непогано поставлена. Але ми вже навчилися з ними боротися і це підтверджує та кількість С-300, С-400 та інших засобів РЕБ ворога, які нам вдається знищити. Найдешевше таке устаткування коштує 200 млн доларів.

Реагуємо по ситуації і працюємо ефективно

– Стала відомо, що Роботине з українського боку брала лише 31 людина і виконала роботу батальйону. Це означає, що ми зараз випробовуємо тактику малих піхотних груп?

– Це свідчить, що реагуємо по ситуації і працюємо ефективно. Буває по-різному… Інколи окремі підрозділи батальйону чи дивізіону працюють інакше: на одному краю ворог наступає, а на іншому – ми. Важливо те, що молодші командири мають право самі вибирати, як їм діяти у конкретній ситуації. Так накопичується досвід.

Важливо й те, що пройшовши навчання за кордоном на західній техніці, наші військові це все адаптують до реальної ситуації. Тоді отримана техніка наче отримує друге дихання, нові можливості, військові отримують нові навики. Дня не має, щоб наші не взяли кілька десятків полонених. А це втрати ворога, це тактика і досвід наших бійців.

– Західні аналітики вказують, що відмінність нашої тактики у тому, що за військовою наукою співвідношення втрат при наступі 3:1, а у нас зараз – 1:1.

– Втрати 1:1, якщо це штурмова техніка, а в арті у нас ситуація в рази інша. Втрати артилерії та засобів протиповітряної оборони, напевно 1:5 з перевагою у нашу сторону.

В РФ не має якісної піхоти

– Росіяни нагнали багато техніки і живої сили у район Куп’янська, Кремінної і Сватова (йшлося про 100 тисяч), але є інформація, що частину навчених десантних бригад уже перекинули на Мелітопольський напрямок? Чим загрожує росіянам наш наступ на півдні?

– Перекидання десантно-штурмових військ РФ – це лише гучні назви, дійсно навчену еліту вони вже втратили давним-давно. Зараз там мобілізовані, які раніше служили у десантних військах. Десантні війська призначені для того, щоб штурмувати, захоплювати і діяти в тилу ворога. Якщо росіяни їх перекидають з напрямку на напрямок, бо не мають піхоти, то це така собі стратегія.

Другий момент це те, що таким чином росіяни намагаються закривати найбільш вразливі для них ділянки фронту. Вони реагують відповідно до нашої ініціативи. Окупанти змушені реагувати на півдні, бо їхні сподівання на мінні поля не справдилися. Той факт, що ми зараз під вогневим контролем триматимемо Токмак і усі дороги – це серйозна загроза для росіян.

Вони кидають на цей напрямок своїх десантників, бо розуміють, що під нашим вогневим контролем скоро опиняться і їхні тили, вузлові станції на півдні. Пригадайте Урожайне, коли росіяни втікали і потрапляли під удари своєї ж артилерії. Харківський бій, коли знищені були командні пункти ворога, почався обвал і їхні війська утікали настільки швидко, що тяжко було їх догнати.

Вони сподівалися задіяти тактику стримування і змусити наші війська застрягнути у позиційних боях, але ми наступаємо на кількох напрямках і це важливо.

Дронами створюємо ворогові чимало проблем

– Пане Іване, а як щодо дронів-камікадзе? Наскільки вони є небезпечними для української техніки?

– Вони нам добряче дошкуляють, намагаються, як правило, атакувати цілим роєм  нашу техніку. Цьому є різні причини. Ми вже маємо засоби радіоборотьби з їхніми «Ланцетами», через що вони часто не долітають і падають. Тому росіяни одними дронами намагаються зайняти усю цю нашу оборону, а іншими – вразити об’єкт. Проте удари їхніх дронів не настільки критичні, щоб могли переламати хід бойових дій. Якби у ворога була критична перевага, звичайно ми би застрягли, або мали б такі втрати в техніці, що довелося перейти в глуху оборону.

Проте і у нас є уже 16 чи 17 ударних рот безпілотників, це, як мінімум, кілька тисяч людей, які працюють по усій лінії фронту. Бавовна в РФ, на її аеродромах, та на окупованих територіях якнайкраще підтверджують той факт, що ми їм теж створюємо чимало проблем.

Розмовляли Стас Гордієнко, Ярина Капітан

Записала Наталка Сохан