Головне за день

США наблизилися до ухвалення рішення про надання Україні далекобійних тактичних ракетних систем ATACMS, про це американські та європейські посадовці повідомили «The Wall Street Journal». Є ознаки того, що Білий дім прийшов до розуміння нагальної необхідності більшої підтримки України. Наскільки швидко це може відбутися, що відтягує у часі отримання нами літаків F-16, як проходить наш контрнаступ і чи можна запобігти підриву окупантами ЗАЕС – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний»  військовий аналітик Сергій Грабський.

Відеоверсія розмови – тут.

Росіни це армія рабів і різниця між ними лише в ошийниках

– Кирило Буданов припустив, що «Вагнер» більше не воюватиме в України. Чи це так?

– Окремі найманці, які підпишуть контракт з російською армією, братимуть участь у війні. Але якщо говорити про «Вагнер», як про організовану силу, то навряд чи ми ще зіткнемося з ними в боях, бо вони вже розпочали передачу важкого озброєння і бронетехніки росармії. Тобто, вони виходять з боїв і мабуть переключаться на виконання завдань вже поза межами РФ.

– Є також інформація, що заступника командувача об’єднаного угрупування російських військ в Україні Сергєя Суровікіна допитали і наче відпустили, хоча й тримають у якомусь таємному місці. Наскільки уся ця ситуація похитне довіру між військовим керівництвом РФ?

– Жодним чином не похитне, обов’язково знайдуться ті, хто цьому зрадіє, бо можна буде просунутися по кар’єрній драбині. Слід зрозуміти, що в РФ не має якоїсь чіткої системи армії. Це армія рабів і різниця між ними лише в ошийниках, скажемо так – від простого до золотого. Знайдуться ті, хто захоче вислужитися перед Путіном і зайняти місце Суровікіна. А в глобальному контексті – спікери Латвії, Литви Естонії заявили про те, що НАТО потрібно більше потурбуватися про східні кордони Альянсу через те, що вагнерівці передислокувалися на територію Білорусі.

– «The Telegraph» пише, що у заколоті брало не 23 тисячі вагнерівців, а втричі менше і на територію Білорусії переїхала лише тисяча. То ми переоцінюємо чи недооцінюємо їхню загрозу?

– Тверезо оцінюємо. Один з варіантів, який опрацьовується той, що зараз в Польщі йде підготовка до виборів, а разом з тим наростає загроза нової емігрантської хвилі з Білорусі. Тож навіть невеликої частини вагнерівців вистарчить, аби їх закинути на територію країн Балтії і Польщі і потім за потреби активувати. Тому наші союзники мають усі підстави, говорити про необхідність підсилення їх кордонів.

Patriot на саміті НАТО у Вільнюсі є абсолютно необхідним

– А про що говорить те, що Німеччина заявила про розгортання системи Patriot під час липневого саміту країн НАТО в Вільнюсі?

– Після Чорнобильського рудого лісу та підриву Каховської ГЕС, після численних перехоплень російських літаків в акваторії Чорного і Балтійського морів, не можемо виключити вірогідність того, що противник не нанесе удар по цьому саміту. Маємо справу з непередбачуваними особами, причому, від вищого керівництва до виконавців. Тож ці заходи безпеки є доцільними. Абсолютно правильно показово підсилювати безпеку цього форуму, провівши відповідний комплекс заходів, включаючи демонстративне перекидання комплексу Patriot.

ЗСУ продовжують тиснути на ворога

– Валерій Залужний сказав, що нам вдалося перехопити стратегічну ініціативу на фронті і просунутися вперед. Про це ж говорив щодо Бахмутського напрямку Сирський. Що відбувається на цих напрямках?

– Якщо говорити про південний напрямок, то ми виділяємо Мелітопольський та Бердянський. На них ми продовжуємо тиснути на противника, а він відчайдушно кидає у бій усі доступні резерви. ЗСУ просуваються вперед, вибиваючи противника з його позицій. Це дуже складна операція.

Щодо Бахмута, то ми так само продовжуємо тиснути на флангах, а ворог невдало контратакує. Так само він це робить у районі Авдіївки. Поблизу Мар’їнки ми дали відсіч противникові. Ворог намагається перетягнути ситуацію на свою сторону, але це йому не вдається.

– За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр у нас є просування одразу на кількох напрямках – це свідчення того, що Сили Оборони нарощують свій наступальний потенціал?

– Ми проводимо бойові дії, використовуючи усі доступні нам сили та засоби, проявляючи при цьому розумну ініціативу. Зокрема, просування в районах Кліщівки і Курдюмівки мають на меті ще й примусити противника не відводити війська з цього напрямку. Важко собі навіть уявити, наскільки відповідальними є дії наших хлопців там. Що стосується великої Новосілки, або, як його називають, Бердянського напрямку, то просування там свідчить, що ми вдавлюємося в оборону противника і створюємо передумови для її подальшого прориву. Саме з цим пов’язані слова Олексія Резнікова про те, що зараз бої ведуть 25-30 % усіх сил і засобів, призначених для наступу.

Інженерні споруди та хаотичне мінування є для нас серйозною проблемою

– Але і росіяни не сплять. На супутникових знімках видно, що вони створили дамбу на околицях окупованого Токмака. Наскільки це серйозна для нас перешкода і що вам відомо про подібні несподіванки зі сторони ворога на інших ділянках фронту?

– Те, що дуже заважає, – це інженерні споруди та хаотичне мінування місцевості, і це потрібно вирішувати. Щодо створення дамб, то ми вже побачили на прикладі Каховської ГЕС, що їх підрив спричиняє більшу загрозу для військ противника. Це вписується у їхню тактику випаленої землі. Росіяни розуміючи, що не зможуть втримати цю територію, чинять руйнування на кшталт тих, які сталінські варвари робили у 41-му році при відступі з України, «Дніпрогес» є тому переконливим свідченням. З тих часів у тактиці росіян нічого не змінилося.

– Очільник нацгвардії РФ заявив, що росгвардію озброять важким озброєнням, зокрема і танками. Так виглядає, що Силам Оборони слід готуватися до зустрічі з ними на фронті?

– Це погана новина для росгвардійців, які звикли «кошмарити бабушек» або арештовувати мирних протестантів. Противник кине підрозділи росгвардії на фронт, адже у нього не вистарчає сил.

Говорити про бойову виучку чи вміння воювати важкою технікою росгвардійців можна тільки умовно. Однак це серйозна перепона для нас. Маємо усвідомлювати, що ворог буде чіплятися за кожен клаптик української землі.

В передачі Україні ATACMS нічого складного немає

– США готуються ухвалити рішення передати Україні системи ATACMS. Правда, розуміючи усі процеси станеться це, як мінімум, за кілька місяців. Чи можливо це зробити швидше?

– В принципі, з передачею цих систем нічого складного немає. Адже мобільні платформи для їхнього запуску ми маємо. Специфіка натівського озброєння, зокрема американського, полягає у тому, що вони передаються контейнерно-пакетним способом. Це фактично ті ж самі контейнери, в таких самих упакуваннях, з такими самими габаритами, які мають інші параметри озброєння. Приміром, в цьому контейнері не шість, а дві ракети. І це вже готовий до пуску об’єкт. Тож швидкість передачі ATACMS  залежить виключно від того, наскільки швидко буде прийняте рішення у США. Але маю передчуття, що цей процес не буде довготривалим.

Не слід забувати, що США наближаються до виборів і однією з козирних позицій для Байдена є перемога України. А її можна забезпечити власне такими системами. Тим більше, що в США розробляються ракети для HIMARS нового покоління, які вражатимуть цілі на 600 кілометрів.

Питання авіації є дуже гострим

– Пане Сергію, після активного обговорення надання Україні літаків F-16, зараз – певне затишшя. Наскільки гострим є питання авіаційного підсилення наших наступу?

– Дуже гострим. Для військ, які наступають, дуже важливо мати перевагу в повітрі. У нас цього не має, тому намагаємося це компенсувати посиленням протиповітряної оборони. Свідченням цьому є та допомога, яку нам передають союзники. Маневруючи ми намагаємося розосередити війська настільки, щоб мінімізувати наслідки ударів.

Тож питання авіації є дуже гострим і справа тут не тільки в літаках. Гелікоптери також будуть дуже допоміжні. А F-16 зараз так бурхливо не обговорюється, бо усі вже усвідомили – це процес надзвичайно тривалий, дороговартісний і трудомісткий. Один пілот потребує навчених 5-7 фахівців інших спеціальностей для обслуговування літака. Тому очікувати на швидке постачання F-16 або інших літаків у короткостроковій перспективі не слід. Необхідно набратися терпіння і молитися за наших хлопців, які роблять усе можливе на фронтах.

Потрібна велика робота в тилу

– Ще одне питання, яке є важливим – це ротація українських військових. За вашими спостереженнями, наскільки градус обговорення цього питання є високим серед військових? Що робити з поповненням резервів української армії?

– Не бачу таких сильних дискусій щодо цього. Розуміємо, що воно обговорюється, але є певні алгоритми здійснення ротації або скажемо так – відведення хлопців з передової лінії для короткотривалого відпочинку. Це стратегічні моменти. Є Конституція України, яка чітко визначає обов’язок кожного громадянина щодо захисту Батьківщини. Очевидним є те, що зараз потрібна велика робота в тилу. Починаючи зі школи, потрібно виховувати патріотів, які умітимуть поводитися зі зброєю. Для мене приклад Ізраїлю є абсолютним дієвим, адже до тих пір, поки не закінчиться війна, розмови про НАТО не мають сенсу. Тому від кожного з нас залежить, коли буде перемога.

Тривають серйозні переговори, аби переконати РФ не робити дурниць

– У Запорізькій області відбулися навчання – тренували наші підрозділи на випадок катастрофи, яку можуть спричинити росіяни на Запорізькій АЕС. Як бачите розвиток цієї ситуації?

– Маю переконання, що у світової спільноти є певні важелі впливу на російське політичне керівництво, щоб не допустити такої трагедії. Але повертаючись до Чорнобиля та Каховської ГЕС маємо бути готові до будь-якого розвитку подій. Противник може зробити усе, що завгодно, саме тому такі навчання й проводяться.

Усі розуміють, що Україна не має жодного стосунку до таких катастроф і уся вина ляже на РФ. Переконаний, що зараз йдуть серйозні підкилимні переговори, щоб переконати Росію не робити дурниць, які закінчаться гарантованим знищенням країни.

– Щодо вітчизняного озброєння – концерн «Укроборонпром» остаточно реформували в акціонерне товариство і назвали «Українська військова промисловість». Що це означає на практиці?

– Є таке прислів’я, що коней на переправі не міняють. Розумію, що таке переформатування діяльності займе певний час, якого в нас не має. До «Укроборонпрому» було дуже багато питань, ми не бачили якихсь суттєвих просувань, ще у 2022 говорили про те, що створюється такий варіант дронів, який покриває відстань до 1000 кілометрів. Пройшло пів року і не бачимо якихось суттєвих змін. На жаль, зараз немає підґрунтя говорити про якісь особливі успіхи.

Записала Наталка Сохан