Меджліс неодноразово попереджав центральну владу України, що в Криму фізично, політично, економічно присутня Росія – Ахтем Чийгоз
- Середа, 20 березня 2024
В Росії немає виборів, виборчого права, громадянських прав, судів, правосуддя чи чогось подібного. У цій терористичній державі є зачистки, утиски, в’язниці, всевладдя каральних органів. Кримськотатарський народ переконується у цьому вже впродовж 10 років. Попри це залишається непохитним у думці, що Крим це – Україна!
Чи варто вірити опозиціонерам і «хорошим русскім»; чи мають кримські татари право на волевиявлення; що буде з проросійськими жителями Криму після деокупації? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу.
Відеоверсія розмови – тут.
У цій терористичній державі немає такого поняття, як вибори
– 16 березня 2014 року в окупованому Росією Криму відбувся так званий референдум. Російські ставленики в Криму відзвітували, що явка становила 80%. Згідно з «результатами», 97% виборців проголосували за приєднання Криму до Росії. Пригадуєте як це відбувалося?
– Після військової окупації вони намагалися надати цьому злочину обличчя, мовляв це було волевиявлення кримського народу. Спершу вони заявили про це у квітні, потім 25 травня. Однак зрозуміли, що немає якоїсь адаптивної окупації. Кримськотатарський народ почав виходити на акції протесту і заявляти, що Крим це – Україна. Декілька років поспіль ми намагалися донести до світу абсурдність самого проведення виборів державою-терористом. Тобто держава-терорист, яка вбиває невинних людей, захоплює інші території говорить про вибори. Там взагалі немає таких понять, як вибори і права людей. Нарешті нас почув Міжнародний кримінальний суд та заявив, що Путін – злочинець, який перебуває в розшуку. До цього страх, що хтось натисне ілюзорну ядерну кнопку не дозволяв світові правильно все оцінити. Однак зараз ми знову чуємо про те, що не дотримувалися правил, що не було спостерігачів… Але у цій кривавій, терористичній державі немає такого поняття, як вибори.
На жаль, ми також починаємо цьому підігрувати. Я вам навіть скажу, як саме. У «Свободной России», що збирається десь там у Польщі, 99% це – халуї Путіна, які думають не про міжнародні права, а про себе. А ми ще висвітлюємо їхню діяльність і намагаємося шукати серед них «хороших русских», які точно підігрують Путіну. Вони закликали демонструвати якісь протести, щось говорити, фотографувати. Але це – співучасть у злочині! Якби вони закликали взагалі бойкотувати ці незаконні вибори, тоді можна було б говорити, що у цих прихвостнів Путіна є якийсь лібералізм чи цінності демократії
Почнімо з себе! Немає такого, як «Свободная Россия» і не може бути ходорковських, навальних чи інших злочинців, які й породили цього Путіна.
– Тож акція російської опозиції у день виборів Путіна мала зворотний ефект? Вони прийшли на виборчі дільниці і, таким чином, показали масову явку, якої не потрібно було показувати.
– Саме так. Хто з них призвав до бойкоту? Ніхто! Тож немає про що говорити. Пам’ятаю, коли були вибори у Госдуму, я був у в’язниці. Тоді Григорій Явлінський звернувся до Меджлісу кримськотатарського народу: нехай кримські татари підтримають партію «Яблуко», а вони, пройшовши у Госдуму, підтримають наш народ в окупації. Під час виступу у суді я сказав, що Явлінський та його колеги – маріонетки Путіна. На жаль, поки не почалася кривава війна і в Європі, і тут, в Україні не всі це розуміли.
За кожної нагоди кажу нашим громадським об’єднанням, щоб не використовували такі поняття, як вибори, порушення виборчого права. У цій терористичні державі немає ні людських, ні суспільних прав, ані жодних міжнародних норм! Цього немає в Криму! Є зачистки. Там немає судів. Натомість є акти терористичного дійства каральних органів. Тож маємо називати речі своїми іменами.
Крим ніколи не буде російським
– Ми вже згадували, що 10 років тому, згідно з результатами референдуму, 97% виборців проголосували за приєднання Криму до Росії. А скільки насправді тих людей, котрі бачать Крим у складі цієї держави?
– 26 лютого, перед Верховною Радою Криму зібралося декілька тисяч від маргінальних організацій: «Русского єдинства», «вагнерівців», козачества, зокрема кубанського козачества, але людей реально не було. Раніше, при Україні, у Сімферополі збиралися десятки тисяч людей, які мали іншу думку, любили Росію по телевізору, але тепер ці люди не вийшли під Верховну Раду Криму, де засідали всі сепаратисти. Вони хотіли прийняти рішення на підтримку Росії, проте цього не вдалося зробити, бо не було людей. Маргіналів нам вдалося прогнати. Але наступного дня, я ніколи цього не забуду, у центрі Сімферополя була мертва тиша. Зазвичай там метушня ще з п’ятої ранку. Тобто усі російськомовні, які любили Росію по телевізору, побачили, що таке «русский сапог». Колись вони лише чули про геноцид, в’язниці, табори, ГУЛАГ, а тут побачили на власні очі. Більшість із цих російськомовних людей на якийсь час політично померли. Тож усі так звані референдуми, вибори не давали результати, більші 25%. І це при тому, що у Крим завезли усіх бюджетників та представників каральних органів.
Останнього разу, коли Путін приїхав у Крим, не було помпезностей. Після цього всі почали говорити, що «цар – голий», тобто вони відчули, що він не зможе їх захищати.
Ми займаємося дистанційним визволенням Криму. Б’ємо у кожну точку, коли бачимо їхній рух по території півострова. Це дало залізні аргументи на користь того, що Крим ніколи не буде російським.
Братами можуть бути лише ті, хто не зраджує
– Отже у Криму була певна частина проросійських людей, які стикнувшись з цим режимом, перелякалися своїх же поглядів і того, кого вони привели. Згодом туди довезли ще більше росіян. Що з ними робити, якщо ми деокупуємо Крим?
– Проросійські громадяни і далі будуть підтримувати Росію, але робитимуть це мовчки. Будьмо чесними, адже сама центральна влада України, протягом усіх 25 років незалежності, базувалася на останках комуністичної ідеології. Усі вони були представниками еліти, номенклатури, яка перекочувала в сучасних демократів. Коли ми застерігали, що в Криму фізично, політично, економічно, фінансово присутня Росія і в них лише один намір – захопити владу, ми не знаходили розуміння. Підніміть архіви і подивіться, що Меджліс, починаючи з 1991 року, по кілька разів в рік закликав центральну владу звернути увагу на ці процеси. Не говоритиму про В’ячеслава Чорновола, бо це – людина-легенда. Але всі інші намагалися знайти «золоту середину» з російськомовними. Водночас політичні авантюристи на кшталт Бориса Дейча, Сергія Куніцина спекулювали на російських настроях, підігрівали їх проти кримськотатарського населення. Адже вибори формували владу в Криму. Тож влада формувалася так, що більше 90% її представників були проросійськими.
На жаль, ми йдемо важким кривавим шляхом, але ця кров вичищає від стереотипів і розуміння того, що свобода, незалежність не дається назавжди і просто так. Братами можуть бути лише ті, хто не зраджує, хто століттями стоїть поруч. Рідними не можуть бути ті, хто дивиться на тебе, як на меншовартісного, а на твій дім, як на колонію. Кожен відповідатиме за цю кров.
Я ніколи не забуду, як наприкінці 80-их на початку 90-их років ми поверталися додому. Тоді нам казали, мовляв росіяни не винні, що такі злочинці, як Сталін чи Берія привезли їх у Крим і заселили в наші домівки. Тобто вони жили в моєму домі, користувалися добром, яке мої предки заробили своїми руками і при цьому були невинні?.. Зараз так не буде. Такої толерантності вони більше не побачать. Гуманітарне право, звісно, є, але воно є для тих, хто дотримується міжнародних, демократичних цінностей. Але ті, хто прийшов, як співучасник злочину і хоча нас тепер у чомусь переконати, для таких один напрямок: «чемодан-вокзал-Росія», іншого не буде.
Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
