Ми збираємо «сни війни» для історії, – історик Богдан Шумилович
- П'ятниця, 07 жовтня 2022
Центр міської історії у Львові збирає щоденники та сновидіння війни. Мета цієї ініціативи – створити своєрідні свідчення війни, які згодом можуть бути цікавими різним дослідникам, зокрема соціологам та історикам. Крім того, колективний досвід спільного проговорення жахіть має терапевтичну функцію – промовляння чи записування, малювання чи озвучення – усе це допомагає полегшити травму сьогодення.
Про це в ефірі «Першого Західного» розповів керівник освітніх проєктів Центру міської історії Богдан Шумилович.
Він визнає, що загалом історики скептично ставляться до таких типів джерел інформації. Але це також документи, тільки емоцій.
«Якщо щоденник можна ще прийняти, що це є певна форма усвідомленого наративу, то в чому цінність сну – неусвідомленого досвіду? Але британський соціальний психолог на основі роботи Шарлоти Берадт, дійшов висновку, що сни можуть бути не тільки індивідуальними, особистісним досвідом, а теж колективним. Це є документи емоційних станів», – розповідає культуролог.
Наразі в Центрі зібрали лише 30 снів. Їх є небагато через те, що сни записують за згоди людей. З ними підписують певну форму угоди. Вона сформульована відповідно до європейських правил захисту особистих даних, тому це не є швидким процесом.
«Запис сну ми трактуємо як форму тексту. Це може бути наговорений аудіосон, може бути сон як рисунок або написаний від руки. Це дуже різні типи текстів. Ми сприймаємо, що сон це є інтерпретаційна текстова конструкція, яка зроблена свідомістю. І вона, відповідно, для нас має форму аналітичного тексту з яким можна працювати. Щодо достовірності, то звичайно, питатись, чи сон є достовірний – неможливо. Тут важливо, що конструюється в оповіді, що там з’являється. І ми дивимось на ці свідчення, як на певні форми відбиття емоційних станів», – говорить Шумилович.
Він зазначає, що досвід запису снів показав, що відверте насилля людям не сниться. Наприклад, смерть у снах деяких людей виглядала як певні фігурки, гномики, які залазили на штори. Але більше людей лякали ситуації з втратою дому. Повторювалися сюжети з рідними, тваринами.
Усі, хто захоче поділитись власними щоденниками або сновидіннями, можуть звертатись в Центр міської історії або надсилати їм на скриньку: diarieswar@gmail.com
