Головне за день

Вибори президента Ірану будуть першим етапом консолідації незадоволених еліт. А в майбутньому ключова боротьба точитиметься навколо посади верховного лідера. Це – прихований, а не відкритий процес. Очевидно, що президентська посада – одна зі сходинок, що може наблизити того чи іншого кандидата до повноцінної влади в країні. Чи вплинуть президентські вибори в Ірані на події в Україні? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

Відеоверсія розмови – тут.

– Протягом 50 днів відбудуться президентські вибори в Ірані. Що це змінить для України?

– Нічого не зміниться. Очевидно, що новий президент Ірану обиратиметься серед людей, котрі ідеологічно та політично близькі до верховного лідера аятоли Алі Хаменеї. Саме ця людина приймає ключові рішення. Тож позитивних змін для нас очікувати не варто.

Боротьба в політичних колах Ірану буде потужною

– В одній із публікацій ви назвали смерть президента Ірану Ібрагіма Райсі «чорним лебедем для Ірану». Чому так?

– Тому що почнеться внутрішня турбулентність. Це пов’язано з двома причинами. Насамперед серед політичних еліт є чимало незадоволених, оскільки частина цих кланів відсторонена від прийняття рішень. А це – доволі потужні клани. Все більше повноважень і влади на себе переймає «Корпус вартових Ісламської революції», який за останні 10 років здійснив карколомний злет. Вибори президента будуть першим етапом консолідації незадоволених еліт. А в майбутньому ключова боротьба точитиметься навколо посади верховного лідера. Це також – прихований, а не відкритий процес, але очевидно, що президентська посада – одна зі сходинок, що може наблизити того чи іншого кандидата до повноцінної влади в країні.

– Але Райсі це не допомогло. Напередодні смерті симпатії до нього, як до наступника аятоли Алі Хаменеї дещо зменшилися.

– Саме так. Довгий час він фігурував у списку ймовірних кандидатів на посаду духовного лідера. Але його економічна політика і управління країною були не дуже вдалими. Тож від дещо розгубив свої можливості боротися за цю посаду.

Тут проблема полягає в тому, що інші політичні фігури лише починають свою боротьбу. Це і онук Хомейні, і син Хаменеї, інші відомі політики, які вже були при владі. Боротьба між ними буде потужною, але, скоріш за все, невидимою. Вона буде відбуватися «під килимом», а ми вже будемо дізнаватися про те, хто очолюватиме ту чи іншу комісію. Усе залежатиме від того, хто швидше добіжить до верховного лідера і вкладе в його вуха необхідну думку.

В будь-якому випадку на Іран чекають складні часи. Але на дуже швидкі зміни очікувати не варто.

В Ірані немає потужних опозиційних сил

– Аятолі Алі Хаменеї вже 85 років. А як відбувається зміна верховного лідера Ірану?

– Є спеціальний орган. Нещодавно були вибори. Консерватори отримали доволі потужну перемогу. Тож коли ми говоримо про ймовірні розклади, сумніваюся, що там можна буде побачити реформаторів чи поміркованих. Відтак у цьому випадку доведеться обирати між радикальними месіанськими консерваторами чи поміркованими консерваторами. Все залежить від того, якими будуть розклади на момент смерті аятоли.

– Чи є в Ірані сили, здатні створити потужну опозицію режиму аятоли?

– Ні. Політичне поле доволі успішно зачищене, а «Корпус вартових Ісламської революції» – держава в державі і доволі успішно контролює ситуацію. Звісно, у країні існують сепаратистські та партизанські рухи, але їх діяльність обмежується окраїнами країни. У самому Тегерані існує опозиція і ми бачили прояви цієї опозиції та незадоволення людей, котрі виходили на вулиці. Такі акції відбувалися і в інших містах Ірану. Однак сказати, що вони організовані та можуть скласти реальну альтернативу – не правильно. За кордоном також існують мігрантські групи. Частина з них зосереджена навколо сина останнього шаха. І є більш радикальні групи, але вони відірвані від можливості безпосередньо впливати на ситуацію в Ірані. Якщо щось буде змінюватися, то буде змінюватися зсередини. Це трохи схоже на Радянський Союз. Якщо в Радянському Союзі щось змінювалося, то змінювалося всередині Комуністичної партії. І тут те саме. Але ісламістський режим в Ірані – більш органічний.

Події в Секторі Гази – класична партизанська війна

– Чи зміняться тепер стосунки між Ізраїлем та Іраном?

– Поки при владі перебуває ісламістський режим, зміни неможливі. Варто сказати, що до періоду шаха відносини між Ізраїлем та Іраном були доволі тісними. Ізраїль активно допомагав розбудовувати іранські спецслужби та проводити операції проти арабів. Зараз це неможливо і, до речі, зі сторони обох учасників процесу.

– Чи існує організаційно, структурно та ідеологічно така організація як ХАМАС?

– Існує. Ситуація залишається доволі складною. Проблема у тому, що неможливо перемогти партизанську війну. Те, що зараз відбувається на території Сектора Гази це – класична партизанська війна. Армія не може ефективно діяти проти партизан. Єдиний спосіб боротьби з партизанами це – зникнення підтримки партизан з боку місцевих.

До речі, прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан запросив ордер на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу, міністра оборони країни Йоава Галанта та трьох лідерів ХАМАСу за здійснення злочинів проти людяності. Річ у тім, що на початковому етапі військової операції ізраїльський уряд та армія створювати облогу Сектора Гази таким чином, щоб не допустити постачання продовольства у цей регіон, змушуючи людей залишати територію. Про наслідки ми знаємо. І міжнародні організації, і Ентоні Блінкен говорили про те, що люди опинилися в ситуації голоду. Це – одна з антипартизанських тактик. Але якщо, говорячи про Азію, це нормально сприймалося у ХХ столітті, то зараз сприймається як злочини проти людяності.

Ядерні угоди між Іраном та країнами Заходу працюють

– Говорячи про події в Ірані, здивувала реакція міжнародної спільноти. До прикладу, МЗС Польщі висловило співчуття родині та близьким міністра закордонних справ Ірану. Президент Польщі Анджей Дуда згадав про авіакатастрофу під Смоленськом, коли в результаті падіння літака загинуло майже все політичне керівництво Польщі. А Шарль Мішель висловив щирі співчуття від імені всього Європейського Союзу. Як це розуміти?    

– Це – політез. Нічого дивного у тому немає. Не розумію, чому наші ЗМІ приділяють цьому факту так багато уваги. Вони не ведуть війну з Іраном. І коли йдеться про порушення прав людини, санкції застосовують вибірково.

– Чи варто країнам Заходу втручатися у те, щоб утруднити союз Росії та Ірану?

– Немає ніякого колективного Заходу. Кожна країна визначається самостійно, зокрема щодо відносин з Іраном. Так само як і немає максимальних санкцій. Ядерна угода працює. Європа з неї не вийшла. А це означає, що в цих угодах з Іраном знімаються санкції, а не накладаються. Те, що США при Дональні Трампі вийшли з цієї угоди – одна справа. Американці намагалися ввійти назад, але не виходить, оскільки вони хочу обумовити її новими умовами.

Можна запроваджувати санкції на виробників, але це не дає особливих результатів. «Сірий» ринок працює і запчастини для дронів все одно постачаються до Ірану. Тим паче є спільний кордон з Росією. Перекрити його неможливо.

Розмовляв Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич