На окупованих територіях є достатньо цілей, які можна знищувати як американською, так і європейською зброєю – Тимочко
- Четвер, 23 травня 2024
Через страх ескалації США досі не дозволяють бити своєю зброєю по російській території. Українські війська не можуть завдавати масованих ударів вглиб російських порядків, особливо в зону 2-3 лінії, де зосереджено логістику, розташовані склади та бази з угрупованнями російських військ. І це – проблема.
Водночас для знищення ворожих цілей українські військові використовують вітчизняні зразки. Звісно, вони не є такими далекобійними, як Himars чи ATACMS, але на яку відстань може дістати наша артилерія, на такій і знищують. Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Іван Тимочко, голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ.
Відеоверсія розмови – тут.
Ситуація біля Вовчанська і Часового Яру залишається складною
– Нашим захисникам вдалося стабілізувати ситуацію на Харківщині, зокрема поблизу Липців та Вовчанська. Що зараз відбувається у цьому регіоні?
– Інколи атаки бувають короткими, а деколи бій триває годинами. З одного боку, рівень боїв там – дуже серйозний, а з іншого боку, оскільки є розуміння напрямків і цілей ворога, відбуваються бої лінійного, фронтального типу. Наші військові працюють безперервно і напружено, адже ворог постійно намагається атакувати піхотою, застосовуючи при цьому авіацію та артилерію.
Росіянам не вдалося швидко досягти успіху на цьому напрямку. А інформаційна кампанія – дуже велика. Вони нагнітали та масштабували її в інфопросторі. Тож для підсилення своїх заявок окупанти будуть перекидати на цей напрямок резерви, намагатимуться максимально тримати рівень інтенсивності бою та розширювати лінію боєзіткнення. До речі, знаємо, що вони залучили майже всі резерви і перекидають свої війська з інших напрямків.
В цілому лінія фронту – надзвичайно інтенсивна, багато боєзіткнень. Багато уваги прикуто до Вовчанська та півночі Харківщини, хоча інтенсивність боїв не зменшувалася ні на Східному, ні на Південному напрямках.
– До того, як ворог розпочав наступ на Харківщині, зокрема на Вовчанськ, запеклі бої точилися біля Часового Яру. Якою там є ситуація?
– Така, якою була і день, і тиждень тому. Інтенсивність боїв не вщухає. Хоча ворогу не вдається окупувати місто. Спершу вони намагалися заходити піхотним складом. Зараз атакують бронегрупами з кількох десятків машин. Однак це все знищується.
Європа продовжує боятися, бо не відчула на собі, що таке війна
– На Сумщині росіяни зосередили 15000-20000 військових. Це – відволікаючий маневр чи підготовка до нового наступу?
– Можемо констатувати певну ірраціональність дій російських військ. Можливо через те, що зараз лінія фронту – чітка і зрозуміла. Навіть якщо бувають успіхи, то на тактичному рівні. Обидві сторони якщо й відтискають супротивника, то на незначні відстані. Ймовірно вони намагаються створити цю ірраціональність для того, щоб неможливо було спрогнозувати їхні цілі. Це може бути військовий задум або політичні виклики, що є в Росії. Вони зобов’язують російське військове командування діяти невідповідно до ситуації, що є на фронті, проте на угоду політичним рішенням Кремля. Адже щойно вони почали наступ на півночі Харківщини, Путін одразу почав заявляти про мир та мирні перемовини.
– Недалеко від кордону Росія розташовує артилерію, склади, боєприпаси, танкові армії, резерви. Ми могли б розбивати їх ще там, але досі не можемо застосовувати західне озброєння для нанесення ударів вглиб Росії. Коли Захід може зняти цю заборону?
– Судити про ситуацію можемо із поля бою. Бачимо рівень напруги, складності, втрат і лиха, що принесла нам війна. Європа ще не відчула цього безпосередньо на собі. Страх смерті є гіршим за смерть. Саме це в них і відбувається. Вони весь час бояться, що опиняться в якихось дискомфортних умовах. Або щойно ми будемо ефективно знищувати противника на його території, то ворог почне вдаватися до якихось диверсій. Будьмо відвертими, дотепер, через треті країни, триває торгівля і є багато нюансів, що спонукають до цих обмежень. Законно чи не законно, логічно чи не логічно, це вже інше питання. Водночас не забуваймо, що маємо і свою зброю, що стояла на озброєнні до широкомасштабного вторгнення. Звісно, не можемо бити нею на таку глибину, як би це робили ракети Himars чи ATACMS, але на яку відстань може дістати наша артилерія, на таку знищуємо. Щодо окупованих територій, є достатньо російських цілей, які можна знищувати як американською, так і європейською зброєю. Важливим є розподіл зброї за напрямками і пріоритетами.
На жаль, ми не маємо можливості завдавати масованих ударів вглиб російських порядків, особливо в зону 2-3 лінії, зокрема логістики, складів, баз з угрупованнями їхніх військ. З цим – проблема.
Ймовірно Суровікіна «заслали» у Сирію
– У Росії – зміна військового керівництва. Водночас майже немає інформації про Суровікіна. Що з ним сталося?
– Наскільки відомо, Суровікін перебуває в Сирії. Принаймні, так було повідомлено. Водночас якихось ознак життєдіяльності в Сирії він не проявляє. Навколо нього був сформований певний ореол безкомпромісного, жорсткого воїна, «генерала-армагедон». Під час пригожинського бунту до нього була прикута велика увага. Путін не міг його просто так скинути. Тим паче, що прямих проявів непокори Путіну він не проявляв. Тож його кудись заслали, але невідомо куди саме.
Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
