Головне за день

Американське видання «The New York Times» повідомляє, що Україна та Ізраїль потребують однакових видів зброї, зокрема портативних систем ППО «Stinger», артилерійських снарядів та «розумних бомб». Відтак буде правильно, якщо оборонно-промисловий комплекс США збільшить виробництво необхідного озброєння.

Україна має залишатися потужною та непохитною, аби змусити російські війська залишити захоплені території. Лише за таких умов можна говорити про перемовини.

Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів Кларк Купер, колишній помічник Державного секретаря США з військово-політичних питань.

Відеоверсія розмови – тут.

– У своїй нещодавній промові Джо Байден згадав про Україну та Ізраїль. Чи досягло це звернення своєї головної мети?

– Те, що президент США напряму звернувся до американського народу – дуже важливо. Зокрема він розповів про використання коштів платників податків і пояснив, чому ці кошти важливо спрямовувати не лише для надання гуманітарної допомоги, а й безпекової підтримки для двох дуже важливих держав, критично значущих для інтересів США. Йдеться про пакет допомоги на 105 млрд доларів, що містить у собі не лише гуманітарний, а й безпековий компонент.

Цьогоріч взаєминам США та Ізраїлю виповнюється 75 років

– Нещодавно держсекретар США Ентоні Блінкен, міністр оборони США Ллойд Остін та президент США Джозеф Байден відвідали Ізраїль. Над чим вони працюють?

– Думаю, що цей візит вказує на декілька речей. По-перше, це сигнал Ізраїлю та його народу про те, що США разом із ними. Ці двосторонні відносини між США та Ізраїлем можна описати словосполученням, яке часто використовують всі адміністрації США: «тверді, як сталь». Також це повторне запевнення для американського народу у тому, що США підтримують суверенітет Ізраїлю. США підтримували державу Ізраїль з моменту її утворення. Цьогоріч взаєминам США та Ізраїлю виповнюється 75 років. Лідери США відвідали Єрусалим і Тель-Авів і це був правильний меседж у критично важливий час. А якщо розглядати це питання з регіональної точки зору, то це вказівник того, що будемо боротися з будь-якими формами тероризму.

США надають Ізраїлю не лише безпекову допомогу. Ізраїль – один із найбільших утримувачів іноземного військового фінансування. Здійснені візити є додатковим підтвердженням цього.

– Президент США провів багато розмов з лідерами держав Близького Сходу. Як ви оцінюєте поточну політику Джозефа Байдена щодо війни в Ізраїлі?

– Ізраїль – суверенна держава. Її боротьба є важливою і для боротьби України за свій суверенітет. Для суверенних держав важливо визнавати суверенітет всіх членів ООН. А Ізраїль є членом цієї організації. Це і є політика США.

Втім критично важливо, щоб так діяли не лише держави-члени ООН, а й держави-підписанти «Угод Авраама», укладені за часів адміністрації Трампа. Ці угоди – ратифіковані, підписані і підтверджені, адже суверенітет Ізраїлю завжди був дійсним. Цей підтверджений суверенітет і двостороння взаємність були зафіксовані у відносинах між багатьма державами: Королівством Марокко, Королівством Бахрейну, ОАЕ. Ці держави входять до Ліги арабських держав і є критично важливими для підтримки безпеки та суверенітету Ізраїлю.

Окрім того, якщо подивитися з точки зору США, то у цьому є і регіональний аспект. Будь-яка підривна діяльність, терористичні акти ХАМАСу, можливі терористичні атаки за підтримки іранських проксі-сил Хезболла можуть мати дестабілізуючий ефект для всього регіону. Все це має наслідки для Близького Сходу і викликає спільне занепокоєння щодо Ірану і тегеранського режиму. Це занепокоєння поділяють не лише США та Ізраїль, а й низка арабських держав. 

Дипломатія важлива, але Ізраїль має право на самозахист

– Президент Байден підтримує військові зусилля Ізраїлю, але намагається зменшити жертви серед цивільного населення у секторі Газа. Це – складне завдання для США? 

– Кожна держава несе відповідальність, відповідно до міжнародних правил ведення війни. Ці норми врегульовані Женевськими конвенціями, зокрема гуманітарні аспекти щодо захисту цивільного населення. Також є правила ведення бою на оперативному рівні. Ізраїль заявив, що дотримується цих правил. Утім критично важливо, щоб США та інші держави, які підтримують захист і суверенітет Ізраїлю також підтримували захист цивільного населення.

Одним з найбільших злочинів ХАМАСу є не лише терор, а й захоплення та ув’язнення багатьох палестинців із сектору Гази. Зараз дуже складний час. Ізраїльтяни стали жертвами тероризму, а палестинці – жертвами дій ХАМАСу. Все це не сприяє вирішенню конфліктів, відповідно до принципу існування двох держав.   

– «Bloomberg» повідомляє, що США та європейські уряди тиснуть на Ізраїль з вимогою відкласти запланований штурм сектору Газа, аби виграти більше часу для проведення секретних перемовин про звільнення заручників. Чи може дипломатія спрацювати у цьому випадку?  

– Дипломатія завжди відіграє свою роль. Але виклик у тому, що якщо одна держава захищає цілісність своїх кордонів та свого суверенітету, як це робить Ізраїль, тоді є дуже обмежена кількість доступних засобів для дипломатії. Водночас хід дипломатії не виключає і захисні дії. Це може відбуватися паралельно. Якщо на це подивитися з точки зору Ізраїлю, то в них досить обмежений час для дипломатичних дій. Окрім того, є декілька держав, які також можуть відігравати в цьому певну роль. Як відомо ХАМАС утримує в заручниках осіб, котрих захопив раніше від останніх терористичних атак проти Ізраїлю. Звісно, дипломатичні кроки потрібні. Однак слід пам’ятати, що з використанням дипломатичного підходу до ситуації Ізраїль має право на самозахист.

Війна в Ізраїлі це – ризики для сусідніх держав

– Як можете оцінити поточну гуманітарну ситуацію в Газі? Як на неї може вплинути можливий наступ Ізраїлю?

– Це питання також стосується правил ведення війни. Уже не вперше бачимо гуманітарні ризики та проблеми із наданням допомоги. Зокрема це відбувається і в Європі, і в Україні, де працюють команди гуманітарної підтримки. Окрім цього, проблеми із гуманітарними аспектами ми бачили в Сирії, де цим опікуються «Білі шоломи». Завжди існують гуманітарні ризики. Важливо, щоб суб’єкти, залучені до подій знали про це. Маю на увазі забезпечення тісних комунікацій на оперативному і тактичному рівнях щодо відстеження дружніх сил. Важливо вміти розрізняти гуманітарних суб’єктів та ворогів.    

– Колишній директор ЦРУ, генерал Девід Петреус заявив, що важливо розробити стратегію у разі наступу на сектор Газа. Як би мала виглядати ця стратегія?

– Тут важливо враховувати регіональний аспект. Є держави, які мають у цьому свій інтерес. Якщо подивитися на терористичну активність ХАМАСу, очевидно, що Іран дуже пильно спостерігає за активністю та потужністю захисних дій Ізраїлю. Сусідні держави також переймаються цією ситуацією. До прикладу, Єгипет – держава, яка дуже швидко визнала суверенітет Ізраїлю та встановила з ним дипломатичні відносини. Він побоюється міграційних проблем чи терористичних ризиків, бо на них це точно може вплинути. Інші сусідні держави, зокрема підписанти «Угод Авраама» також переймаються тим, які ризики для них несе ця ситуація. Звісно, ідею широкої стратегії потрібно розглянути не лише зі спроможностями сусідніх держав на Близьк у Сході, а й аспектів Ліги арабських держав та Ради співробітництва Перської затоки. У США ми розглядаємо більше регіональний аспект цієї війни. Звісно, слід уникнути того, щоб цей конфлікт став ще більш руйнівним.

Потрібно пильно спостерігати за тим, чого хоче Китай

– Військові бази США в Іраку та Сирії були атаковані. Які ризики розширення конфлікту на Близькому Сході?

– Ці ризики виходять за межі регіону. Важливо зазначити, що всі американці, котрі живуть чи працюють за кордоном, офіційно отримали консульські повідомлення від державного департаменту США щодо питань безпеки. Зараз ризики вчинення одиничних терористичних атак – дуже актуальні. Ці ризики виходять за межі Близького Сходу. Вони актуальні для таких міст, як наприклад Лондон. Отже, для вирішення цієї проблеми застосовуються не лише конвенційні військові засоби, а й дипломатичні і контртерористичні дії.  

– США відправили ближче до Ізраїлю додаткові військові кораблі, зокрема 2 авіаносці. А нещодавно міністр оборони США Ллойд Остін анонсував розміщення на Близькому Сході додаткових систем ППО. До чого готуються США?

– Це все – елементи підтримки наших партнерів. Вони не лише візуальні, а й реальні засоби допомоги союзникам. Ми вже попередньо уклали угоди про безпекову співпрацю з цими державами. Як я вже зазначав, ці держави поділяють спільне занепокоєння щодо загроз, які для них створює Тегеран чи їх проксі-сили. Ми вже чітко знаємо, що ХАМАС це – одна із цих проксі-сил, як і Хезболла та Ліван. Окрім Ізраїлю є низка держав для яких іранський тероризм це – великий виклик. Маю на увазі Саудівську Аравію, ОАЕ тощо. З точки зору США ми робимо все, щоб наші союзники і партнери знали, що ми – разом із ними і хочемо повернути в регіон мир та стабільність.

– Ближче до Ізраїлю перекинув 6 кораблів і Китай. Яку роль у ситуації на Близькому Сході він може зіграти? 

– Китаю вигідна стабільність на Близькому Сході. Тож вони будуть відігравати саме таку роль. Китай є членом ООН. Втім, чесно кажучи, можна перейматися тим, як вони поводяться у морському аспекті проти Філіппін. Нещодавно китайський корабель зіткнувся з філіппінським. Окрім того, Китай проводив демонстраційні дії проти Тайваню. Нам слід дуже пильно спостерігати за тим, чого прагне Китай. Чи хоче він бути членом ради безпеки ООН? Чи хоче співпрацювати з іншими державами? Чи вони лише шукають можливостей для перешкод? Думаю, що в їхніх інтересах якраз не бути державою, яка створює перешкоди.

США мають збільшити виробництво зброї та боєприпасів

– Як війна в Ізраїлі впливає на поточну ситуацію в Україні?

– Річ у ресурсах. На початку розмови ми згадали про плани щодо виділення 105 млрд доларів для надання безпекової і гуманітарної підтримки Ізраїлю та Україні. Цей пакет підтримки, як і інші пакети допомоги має затвердити Конгрес США. Зрозуміло, що Конгрес очікує від виконавчої гілки влади належного забезпечення звітності щодо надання іноземної підтримки, незважаючи на те, хто є владою: президент Байден, Трамп, Обама чи Буш. Маю на увазі саме підзвітність та прозорість. Конгрес буде пильнувати як розподіляється допомога, скільки коштів йде на розвиток певного напряму та надання фактичного обладнання, скільки ресурсів виділяється на гуманітарну підтримку. Втім меседж залишається сталим: надання допомоги Україна та Ізраїлю – в інтересах національної безпеки США. Очевидно, що хочемо не лише підтримувати наших союзників і партнерів, але й надіслати чіткий посил Москві і Тегерану про те, що вони не можуть бути державами-руйнівниками.  

– Американське видання «The New York Times» повідомляє, що Україна та Ізраїль потребують однакових видів зброї, зокрема портативних систем ППО «Stinger», артилерійських снарядів та «розумних бомб». Чи зможуть США надавати і Україні, й Ізраїлю однакові види зброї?  

– Низка чинних та колишніх посадовців закликали уряд США дати чітке розуміння оборонно-промисловому комплексу США про те, що необхідно збільшити виробництво. Історично так склалося, що в мирний час оборонно-промисловий комплекс США виготовляє лише такий обсяг озброєння, який необхідно. Це означає, що зброя і боєприпаси виготовляються відповідно до замовлень. До прикладу, якщо ви підете у взуттєву крамницю, то побачите там багато полиць зі взуттям. Його виготовили для того, щоб хтось його придбав. Втім зброю та боєприпаси так не виготовляють. Їх виготовляють відповідно до потреб. Поточна ситуація в Україні та Ізраїлі вказує на необхідність того, щоб уряд США заохочував оборонно-промисловий комплекс виготовляти зброю і боєприпаси у більших кількостях.

Росії ледь вистачає зброї для власних потреб

– А чи вигідно американським виробникам зброї збільшувати свої обсяги виробництва?

– Це буде вигідно з двох причин. По-перше, це збільшить доступність озброєння не лише для США, а й для наших партнерів та союзників. Не лише для України та Ізраїлю, а й для Тайваню. По-друге, збільшиться доступність озброєння і для власних потреб США. Виробництво для потреб США, для продажу нашим партнерам, для прямого надання безпекової допомоги… Є багато аргументів про те, що це посилить обороноздатність США, збільшить асортимент озброєння для наших партнерів і союзників.

– Президент Путін нещодавно запросив Байдена до Москви. Що ви думаєте про це запрошення?

– Варто подивитися на становище Путіна, зважити на досить серйозні санкції, введені проти Росії. Це не лише санкції США, а й інших держав та багатонаціональних органів, зокрема ЄС. Путін бачить свої поточні обмеження. Він точно прорахувався чи недооцінив потужність та жагу до волі українського народу. До речі, Росії ледь вистачає зброї для забезпечення власного суверенітету, не говорячи про можливість боротися з українськими військами. Колись у Росії була низка експортних ринків на яких вона збувала такі винищувачі як МіГ, автомати Калашникова та патрони до них. Проблема в тому, що зараз в них немає змоги задовільнити обсяги навіть власного експорту, оскільки вони виконують замовлення для своїх потреб. Можу припустити, що запрошення президента Путіна може бути певною формою прояву відчаю. Також це може бути спробою Москви відволікти увагу. Хтозна, можливо йому шкода, що його не пустили на саміт Великої 20-ки. 

Путін міг запросити Байдена із відчаю

– Чи може заява Путіна свідчити про те, що він вже не може здійснювати ескалацію та піднімати ставки?

– Так. Це ймовірний приклад відчаю Путіна. Я б міг уявити собі, якби хтось із нас був на його місці, то мав би чітко усвідомлювати те, що люди, які його оточують вже втомилися і розчарувалися зниженням статусу Росії у світі. Його оточення почало непокоїтися війною в Україні. Втім для мене сюрприз, що ми поки не побачили таких настроїв серед суспільства. Хоча люди розуміють, що багато їх синів, родичів, сусідів не повернулися з України, бо померли там через дії Путіна.    

– Чи може відчай змусити Путіна до завершення війни в Україні та виведення військ?

– Це може бути. Але для цього слід бути потужними і непохитними. Справедливо, коли президент Володимир Зеленський та інші західні лідери висловлюють стурбованість щодо перемовин, які можуть передбачити поступки щодо суверенітету та територіальної цілісності України. Зважаючи на те, де Москва може вдарити сьогодні, вони точно не в такій позиції, коли можна чогось вимагати. Для росіян все стає набагато складнішим. Якщо вони шукають миру та можливості примирення, його можна досягти лише шляхом повного виведення усіх російських військ з території України.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич