Головне за день

Росія продовжує нарощувати збройний потенціал. Зокрема, у виробництві ракет РФ вийшла на рівень, фіксовнаий до повномасштабного вторгнення. Не виключено, що цьому сприяє «дружба» з Північною Кореєю та Китаєм. Малоймовірно, що в майбутньому Китай захоче попередити можливі збройні угоди між КНДР та Росією. Адже позиція Пекіна щодо цієї війни полягає у політичній підтримці Росії та відстоюванні власних інтересів.

Чи зможе Україна розраховувати на подальшу фінансову та безпекову допомогу США? Чи вдасться Володимиру Зеленському заручитися підтримкою нейтральних держав, аби й надалі протистояти терористичним планам країни-агресорки?

Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів Роберт Персон, професор міжнародних відносин Військової академії США Вест-Пойнт.

Відеоверсія розмови – тут.  

– Під час президентських праймериз відбувається чимало дискусій щодо війни в Україні. Чи зможе адміністрація Джозефа Байдена забезпечити надання Україні фінансової та безпекової допомоги у наступному році?

– З цього приводу можу висловити лише особисті думки. Вважаю, що все залежатиме від того, як буде проходити наш бюджетний процес у найближчі тижні і місяці. Якщо затвердять фінансування для України на наступний рік, це буде значним кроком, що передбачає продовження фінансування, надання допомоги Україні і в 2024 році, під час виборчих процесів.

Зараз у розпалі сезон політичних кампаній. На жаль, ми вже побачили певний скептицизм і певну невизначеність від деяких кандидатів-республіканців, зокрема від колишнього губернатора Флориди Рона Десантіса та експрезидента США Дональда Трампа. Вони скептично висловлювалися про те, чи слід продовжувати надання допомоги Україні.

Загалом риторика нашої передвиборчої президентської кампанії стає дедалі гострішою. І все через те, що кандидати хочуть отримати підтримку виборців.

Мене, як політичного оглядача, найбільше хвилює те, що питання підтримки України може стати поляризованим питання внутрішньої політики. У такому випадку результати виборів президента США у 2024 році можуть бути дуже значущими для майбутньої підтримки України з боку США.

Зеленському буде важко переконати нейтральні держави

– Президент США Джозеф Байден призначив Пенні Пріцкер спеціальною представницею Сполучених Штатів з питань економічного відновлення України. Що це означає для нашої держави?

– Призначення Пенні Пріцкер це – добра новина і дуже розумний вибір президента Джозефа Байдена. Раніше пані Пріцкер була міністром торгівлі Сполучених Штатів. У неї – дуже хороший експертний відгук та досвід у питаннях економічного розвитку і торгівлі. Окрім того, у неї значний досвід роботи у приватному секторі. Думаю, це сприятиме роботі на новій посаді з економічного відновлення України. Її досвід допоможе стати «ефективним адвокатом» потреб України для процесу відновлення. До того ж, вона може стати хорошим містком між західним приватним сектором та українським урядом. Адже відновлення української інфраструктури та економіки, що розпочнеться після цієї нищівної війни, коштуватиме чимало і вимагатиме активної участі також і приватного сектору.

– «Politico» повідомляє, що Володимир Зеленський хоче переконати нейтральні держави підтримувати Україну. На вашу думку, чи це буде складним завданням для президента України?

– На жаль, так. В Нью-Йорку, ООН перед ним стояли складні завдання. Річ у тім, що майже за 2 роки цієї війни всі держави визначили свої базові позиції. Ті, хто підтримує Україну, робить це рішуче. Ті, хто є ворогами України, залишаються ворогами. Втім багато держав – посередині і не хочуть змінювати своїх позицій. Їх хвилюють економічні та міжнародно-дипломатичні питання, власні політичні проблеми. Мені складно уявити, що може сказати чи зробити президент Володимир Зеленський, аби фундаментально змінити позиції цих держав. Попри це, важливо продовжувати нагадувати світу, нейтральним державам, союзникам і ворогам, що це – несправедлива і агресивна війна Росії. Думаю, потрібно весь час нагадувати, що війна триває, що ми не можемо відновити торговельні зв’язки та інші відносини з Росією. Що більше Володимир Зеленський відіграватиме свою значну роль на міжнародній арені, то складніше буде нейтральним державам відновити свої зв’язки з Росією, оскільки ці відносини порушували б західні санкції.

Росія адаптується і намагається обходити санкції

– Німецька газета «Bild» повідомляє, що ООН проводить секретні перемовини з росією про зняття західних санкцій в обмін на відновлення зернової угоди. Невже це найкращий варіант співпраці з державою, яка розпочала найбільшу конвенційну війну з часів Другої світової?

– Я читав кілька статей на цю тему. Деякі із заходів про які повідомила преса, викликали велике занепокоєння, оскільки вони були б значними поступками на користь Росії. Ці пропозиції не мають великого стосунку до того, якою була початкова зернова угода. Як я розумію, на цю тему проводили офіційні перемовини.

Також хотів би зазначити, що США, у межах власних правових процесів, ЄС та інші важливі світові союзники ввели найбільші санкції проти Росії. ООН чи генеральний секретар ООН не можуть нічого зробити, щоб зняти чи домовитися про знаття санкцій, запроваджених у межах наших внутрішніх політичних процесів. Тож тут немає великих ризиків. Окрім того, як на мене, досить немудро проводити перемовини з агресором, який тримає в заручниках більшість держав світу.

Не думаю, що Україні слід боятися таких новин. Врешті-решт США, Європа та наші союзники будуть і надалі твердо та непохитно накладати санкції на Росію, аби протидіяти цьому несправедливому вторгненню.

– Натомість «The New York Times» повідомляє, що Росія вже виробляє ракети в таких обсягах, які були до повномасштабного вторгнення. Чи означає це, що західні санкції не працюють належним чином?

– Я б так не говорив. Багато економічних та військово-промислових показників демонструють, що санкції мають економічні наслідки. Санкції це – складова довгострокової стратегії. Вона полягає в повільному знищенні російського економічного двигуна та їх можливостей фінансувати військові зусилля. Бачимо чіткі ознаки того, що санкції спрацювали і ускладнили Росії ведення війни проти України. Заразом слід пам’ятати, що Росія адаптується. Вона шукатиме шляхи, щоб обходити і порушувати санкції, полювати на технології та розробляти нові, які їм потрібні. Саме це зараз і відбувається. Це має нагадувати світу про те, що слід бути пильним у питанні виконання санкцій та усвідомлювати, що Росія й надалі намагатиметься обходити їх.

Також нам слід впевнитися, аби треті держави свідомо не допомагали Росії порушувати санкції. Це питання завжди викликало занепокоєння. Тривожно, що Росія може отримувати військові технології шляхом купівлі у третіх держав, оскільки не може купувати їх на Заході. Тому слід бути пильними, проводити моніторинг та забезпечувати виконання санкцій.

Реджеп Ердоган обрав погану стратегію

– Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган запропонував виконати деякі вимоги Росії для відновлення дії зернової угоди. Чи не думаєте, що це лише може винагородити російську агресію?

– Погоджуюся. Винагородження такої поведінки, схвалення того, що Росія бере в заручники світ, який залежить від українського зерна це – погана стратегія. Це лише заохочує та стимулює погану поведінку. Претензії Росії про те, що начебто Україна порушувала умови попередньої зернової угоди є повністю безпідставними. Вимоги, які висловлює Росія, це – спроба примусити світ зняти санкції, аби вони продовжили фінансувати свою війну.

Думаю, що проводити перемовини з по-суті терористичною країною це – погана стратегія. Складно зрозуміти справжню позицію Ердогана. Він заграє з Росією і водночас намагається залишитися частиною західного Альянсу. Складно зрозуміти, як його пропозиція про схвалення російських вимог може відігравати продуктивну роль.

– Нещодавно Росію відвідав очільник КНДР Кім Чен Ин. Чи означає це, що у світі формується нова «вісь зла»?

– Я б не назвав це новою «віссю зла». Росія вже багато років є союзником найбільш репресивних та жорстких режимів світу. Росія також стала більш авторитарною. Вони все більше стають схожими на репресивні диктаторські режими світу. На жаль, так виглядає, що це – природне партнерство найбільш жалюгідних країн та режимів світу. Ще 10 чи 20 років тому Росія висловлювала бажання стати продуктивним членом міжнародної спільноти та хотіла конструктивно займатися питаннями міжнародної безпеки та світової дипломатії. Втім сьогодні вони скотилися до ізоляціоністської дружби з цими жахливими режимами. Зараз таких друзів може мати лише Росія.

У США небагато інструментів, щоб покарати Північну Корею

– США попереджають Північну Корею, що вона поплатиться у випадку укладання збройних угод з Росією. Що можуть зробити США, аби попередити таку військову співпрацю?

– На Північну Корею вже наклали найбільш жорсткі та комплексні санкції у світі. Це – найбільш ізольована економічно, політично та дипломатично держава у світі. Тому у США є небагато інструментів, щоб ще покарати Північну Корею за укладання договорів про постачання зброї до Росії.

Правда у тому, що Китай має найбільший економічний вплив на Північну Корею. Китай не робив якихось публічних заяв, але малоймовірно, що він втрутиться, аби попередити можливі збройні угоди між КНДР та Росією. Позиція Пекіна щодо цієї війни полягала у політичній підтримці Росії. Китай більш-менш закриває очі на те, що Росія робить в Україні. Тож я не чекаю від Пекіна продуктиву у цьому питанні.

– А чи є хоч якісь ознаки того, що Пекін може змінити свою позицію щодо війни в Україні у найближчому майбутньому?

– Я не бачу таких ознак. Китай має власні геополітичні інтереси та проблеми. Зважаючи на те, що вони продовжують зосереджуватися на посиленні власного глобального впливу, думаю, вони хочуть, щоб Росія продовжувала війну і, можливо, щоб це відкинуло росіян на нижчий рівень та у довгостроковій перспективі зробило РФ стратегічно недоречною. Не думаю, що китайці зацікавлені в тому, аби тиснути на Росію з метою змінити стратегії війни та досягнути миру.

З іншого боку, я не очікую, що Китай різко збільшить свою підтримку Росії, продаючи їм зброю. Думаю, що зараз вони умовно задоволені ситуацією. І напевно така позиція залишиться.

Розмовляв Данієль Ткіє

Записала Олеся Когутич