«Наше завдання – тримати позицію». Кривонос про британських вояків в Україні, мобілізацію та чи справді триває наступ РФ
- Вівторок, 15 квітня 2025
Російські окупанти з початку 2025 року зазнали рекордних втрат на фронті під час спроб наступу, про це повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, з початку року загальні втрати особового складу російських загарбників досягли 140 650 осіб. Головнокомандувач ЗСУ додав, що боротьба триває. Також раніше Олександр Сирський підтвердив, що наступальні дії росіян на фронті вже почалися. Він повідомив про значне зростання інтенсивності атак.
Ключові міжнародні виклики для України, необхідний мобілізаційний потенціал, що зараз відбувається на фронті – зокрема на Сумщині та Бєлгородщині, чому США перекидають військову техніку з хабу в Польщі та про що свідчать ротації в Міноборони України – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» генерал-майор запасу ЗСУ Сергій Кривонос.
Відеоверсія розмови – тут.
«Європа більш реально дивиться на загрозу РФ»
– 21 млрд євро військової допомоги, про які оголосили британці за підсумками контактної групи «Рамштайн» – це означає, що на тлі скорочення американської підтримки європейці беруться рятувати і Україну і себе?
– Європа уже більш реально дивиться на загрозу з боку РФ. Поки Україна в бою, Європа себе почуває значно спокійніше. І краще вкладатись у допомогу нам, чим потім воювати самим. Тут для них суто політичне питання, вони розуміють, що це потрібно робити.
– У Санкт-Петербурзі спецпредставник президента США Стів Віткофф зустрівся із представником Путіна Кирилом Дмитрієвим та самим диктатором Кремля. Чого варто очікувати після цих зустрічей?
– Віткофф далекий від дипломатичної і політичної діяльності, це суто бізнесовий проєкт. Не став би чогось очікувати особливого, він не розбирається у тому, за що взявся.
«Йде взаємне навчання»
– Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі заявив, що 2025 рік буде критичним для України у війні із Росією і закликав партнерів доєднуватися до ще більшої підтримки нашій державі. Велика Британія також заявила, що розглядає розміщення в Україні своїх військовослужбовців на термін до п’яти років. Йдеться про навчання, а не безпосередню участь у бойових дія на сході України?
– Досі не має інформації, як британці будуть діяти, коли по них ударять росіяни на території України.
Що стосується навчання, то з усією повагою до великої кількості натівських курсів, частіше вони переймають наш досвід, аніж ми у них. Так, певні елементи, вони нам закладають, зокрема систему підготовки, і це чудово. Та треба розуміти, що вони навчаються у нас більше, і це ще почалася з 2014-го року, коли перші курси проводили британці та американці. Навіть на засіданнях американського Конгресу їхні генерали визнають, що застосування ЗСУ систем Patriot викликає у них захоплення.
Тож треба дивитися тверезо на ці речі. Йде взаємне навчання, вони переймають наш досвід, не воюючи з Росією. А ми тих моментів, які стосуються професійної підготовки певних категорій ЗСУ.
– Очевидно, не слід відкидати і політичної складової такої заяви, бо це ще й певний посил для деяких держав, які беруть участь у цій війні…
– Абсолютно вірно. Це чітко визначає, що Британія, на відміну від інших країн, ще з 2014 року займає жорстку позицію щодо РФ. Це прекрасна підтримка і приклад для інших країн, як слід діяти.
«Воювати за Україну будемо лише ми»
– На відміну від нечіткої позиції США, які заявили, що переміщають особовий склад і техніку з польської Ясьонки, де розміщений хаб підтримки України. Про що це свідчить?
– Не знаємо аргументів тих, хто приймав це рішення. Та не треба робити з цього трагедію, бо у світі все швидкоплинне. Ситуація у США може швидко змінитися, зокрема погляди президента Трампа, там уже бачать, що росіяни маніпулюють ними. Сподіваємося, що ситуація щодо України зміниться і на РФ будуть накладені додаткові санкції.
Наше завдання – тримати свою позицію. Одна з основних проблем української спільноти у тім, що ми чекаємо, що хтось виконає нашу роботу. Маємо розуміти, що воювати за Україну будемо лише ми. А для того, щоб у цій війні вистояти і перемогти, треба готувати населення, економіку. Та ж допомога, яка нам надається іншими країнами, буде більш корисна, як передача певних технологій, процесів. А вже зброю можемо виготовляти чи на території України, чи поза нею.
Є певні речі, які залежать виключно від нас. Перше – це підготовка економіки, переведення її на роботу в умовах воєнного стану. Наступне – стовідсоткова підготовка населення до спроможності захищати власну країну. Третє – це фортифікаційне обладнання території. Четверте – професійна підготовка тих, хто захищають країну, це стосується як військової, так і політичної складових. І найголовніше, війна – це не лише протистояння по лінії бойового зіткнення, а потужне руйнування російського тилу та створення та посилення власного.
«Не маємо пасивно чекати на наступ росіян»
– Президент Володимир Зеленський підтвердив те, що ворог актизувався на Сумщині. Також є інформація, що російські війська продовжують просуватися у Донецькій області. Заступник голови Офісу президента, полковник Павло Паліса в інтерв’ю Reuters заявив, що можна очікувати на посилення наступу росіян у квітні-травні, зокрема вони можуть зосередитися на Покровському напрямку. Що відбувається на фронті і як Україні при обмежених можливостях у людях і в техніці втримати ситуацію?
– Може не використані можливості. Їх у нас достатньо, але ми нічого не робимо, аби їх збільшити. Спілкувався з американцями, які приїжджали в Київ і були у Львові, то вони побачивши на вулицях значну кількість чоловіків молодого віку, заявили, що у нас достатній потенціал, аби воювати. І вони абсолютно праві. Ми вичистили практично всі села України. А от міста у нас незадіяні, і навіть влада визнає, що в нас понад 5 млн чоловіків ще не стоять на військовому обліку.
Щодо фронту, то не сказав би, що наступ уже почався. На певних ділянках ведуться наступальні дії, але це ще не наступ російської армії, це абсолютно різні речі. З тієї інформації, яку маю, то росіяни зараз вивчають наші спроможності по комплексас РЕБ, аби при потребі подавити їх в короткий проміжок часу. Аналізують спроможності наших вогневих засобів, на яку глибину і яким чином ми можемо впливати на їхні бойові порядки. Вони покращують систему своєї логістики і малими групами перекидають сили ближче до переднього краю.
Це підготовка до наступу. Коли розпочнеться він ще питання, над яким має працювати розвідка. Та ми не мусимо очікувати його і займати пасивну позицію. У нас величезна кількість завдань і вони стосуються практично усіх напрямків. Вони мають бути опрацьовані. Зокрема, це підготовка додаткових фортифікацій углибині України. Масштабування випуску військової продукції і головне – збільшення призивного контингенту і більш якісної його підготовки.
«30 тисяч – це ми розмазуємо масло тонким шаром»
– А як щодо завдань ЗСУ на Бєлгородському напрямку – як ви їх оцінюєте?
– Те, що ми намагаємось розтягнути сили противника вздовж кордону, це добре, це грає нам в плюс. Не завжди в цьому виграємо, бо розуміємо, що в нас сил і засобів менше, ніж у росіян. Проте не слід лише порівнювати кількість людей. Тут важливі правильність їх застосування, підготовка, а також забезпечення їх необхідною кількістю зброї та боєприпасів.
Наші дії на кордоні відволікають противника від концентрації сил на інших рубежах. Наприклад, вони готували наступ на Харківському напрямку, але це їм не вдалося, бо у них з’явився головний біль – Курщина. Тому завдання номер один для України – не 30 тисяч призову на місяць, а хоча би 50-60 тисяч, це дозволить мати резерви і на певних ділянках створювати ударні угруповання.
30 тисяч – це ми розмазуємо масло тонким шаром, але наїстися ним неможливо. Якщо хочемо тримати ворога в напрузі, то кількість людей, які призвані і навчені має бути більшою.
– Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк заявив, що залишає посаду першого заступника міністра оборони Рустема Умєрова за власним бажанням. Перед тим була інформація про те, що нібито мають змінити командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Вадима Сухаревського. Як оцінюєте ротацію в керівництві Міноборони? Як це вплине на ситуацію на фронті?
– Що стосується генерала Гаврилюка, то спілкувався з ним і є розуміння, куди він іде і для чого. Там він може принести більше користі, ніж на тій посаді, на якій зараз, хочу побажати йому успіху в цьому. Щодо людини, яка розглядається на його посаду, то час покаже, наскільки вона професійна.
Стосовно командувача Сил безпілотних систем, то аби система запрацювала треба час і кошти. І діючий командувач створив дуже багато, тому його слід залишити на цій посаді, аби він зміг реалізувати ті грандіозні плани, які розпочав.
Розмовляла Ярина Капітан
