Головне за день

Україна має обмежені можливості здійснення комбінованих операцій з різними родами військ. Це пов’язано із нестачею засобів для прориву ворожих ліній оборони та браком повітряних сил.

Попри це ЗСУ вражаюче воюють. Вони долають протитанкові рови, «зуби дракона», знешкоджують окопи з окупантами, б’ють по ворожих логістичних вузлах, складах палива та боєприпасів, російських командних пунктах, артилерійських підрозділах. Однак чи вдасться Збройним силам досягти загальної мети вже цієї осені або зими?

Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів Девід Петреус, генерал армії США у відставці, колишній директор ЦРУ.

Відеоверсія розмови – тут.

– Яке значення має незалежність України для європейської та глобальної безпеки?

– По-перше, слід враховувати, що зараз Україна воює за свою незалежність. Однак частина української території все ще контролюється сусідньою державою, яка розпочала брутальне і неспровоковане вторгнення.

Україна і досі є суверенною державою. А президент, уряд та парламент досі функціонують у Києві, місті, що стало першочерговою ціллю російського вторгнення. Україна перемогла у цій битві, так само як перемогла у битві за Суми, Чернігів, Херсон, Харків та Харківську область.

Важливо, що в державі, яка фактично перебуває в облозі, цінують і оберігають принципи, правила та норми на яких засновано міжнародний правопорядок, якими керувався світ після Другої світової війни.  

Захід може і мусить більше допомагати Україні

– Як незалежність України може вплинути на майбутнє європейського континенту?

– Про це влучно сказав Генрі Кіссінджер. Він заявляв, що безпека НАТО зараз залежить від східних та південних кордонів України. Зважаючи на те, скільки НАТО та інші держави зробили для підтримки України, зрозуміло, що це битва між державами, які цінують демократію, вільний ринок, верховенство права, суверенітет і державою, яка не цінує цього.

Сама ідея європейської безпеки та безпеки НАТО буде змінюватися протягом наступних років. Вона охоплюватиме і безпеку України, просто без розміщення на її території військ НАТО.  

– Чи можуть західні держави надавати Україні більше безпекової допомоги?

– Захід вже надав Україні багато допомоги. Зокрема, лише США надали Україні боєприпасів та іншого обладнання на 43 млрд доларів та гуманітарну підтримку. Окрім того, НАТО, ЄС та інші країни надали України екстраординарні обсяги економічної та військової допомоги. Проте Захід може і, на мою думку, мусить більше допомагати Україні. Я – один із тих, хто вважає, що деякі рішення ухвалювали надто довго. Зокрема, щодо далекобійних боєприпасів для систем «HIMARS», F-16, танків та інших систем. Було б краще, якби ці рішення ухвалили раніше. Заразом обсяг надаваної допомоги формує непогану перспективу.

ЗСУ роблять те, що мають робити

– Як ви оцінюєте поточний прогрес наступу ЗСУ?

– Все – дуже складно. Але складно – не безнадійно. Зменшилася можливість здійснення комбінованих операцій з різними родами військ. Це пов’язано із відсутністю двох основних спроможностей: значної кількості засобів для прориву ворожих ліній оборони, зокрема броньованих бульдозерів та повітряної сили. Водночас Україна вже змогла досить добре адаптуватися та вивчити уроки своїх ранніх контрнаступальних операцій.

ЗСУ зараз роблять те, що мають робити. Вони розтягують окупантів вздовж лінії фронту, не дають їм зосередити свої сили в одному місті, шукають слабкі місця в російській обороні та проводять розвідку боєм, проходячи через мінні поля. Такого у новітні часи ніхто не бачив. Ми ніколи не бачили таких протитанкових та протипіхотних мін, що розміщують одну біля одної чи будь-чого іншого, вчиненого Росією на Півдні України: протитанкові рови, «зуби дракона», окопи з росіянами та інші перешкоди. Щоразу, коли українці намагаються пройти через мінні поля, росіяни застосовують дрони та артилерію.

Я весь час думаю про те, коли російська оборона почне розвалюватися? Вони звели потужні оборонні лінії, але у них немає такої мотивації, яка є в українських воїнів. Окрім того, частина російських військ – не добровольці, а мобілізовані. Однак передбачити, коли настане момент розвалу ворожої оборони, неможливо.

ЗСУ вражаюче воюють. Вони б’ють по ворожих логістичних вузлах, складах палива та боєприпасів, російських командних пунктах, артилерійських підрозділах. У цьому допомагає надання Україні касетних боєприпасів та поліпшених конвенційних снарядів. Сподіваюся, що найближчим часом надійдуть і ракетні системи. Втім, до того моменту, доки російська оборона розвалиться, ми не можемо знати чи вдасться досягти загальної мети цієї осені чи зими.      

– Скільки часу може зайняти знищення російських оборонних ліній на Півдні України?

– Військові командири завжди оцінюють усі моменти за яких одна сторона може суттєво розвалити оборону іншої сторони та розпочати рух вперед. Ви хочете зробити так, щоб росіяни вийшли з окопів та розпочали переміщення своїх військ через мінні поля? Це може статися, якщо застосувати комбіновані операції з різними родами військ та спроможностями, що їх надали США. Зокрема, західні танки, бронетранспортери і артилерію.

Однак неможливо сказати, коли це відбудеться. Багато залежить від стійкості, морального духу та готовності російських військ. У них – досить потужні оборонні лінії. Це – надзвичайно важливо для українських лідерів. Але я не можу сказати, що ви зможете зруйнувати всю російську оборону до кінця літа. Але ви зможете перерізати російські лінії комунікації, які проходять з Росії до південного сходу України, з Росії – до Криму та з Криму – до Півдня України. Якщо ці лінії, а також аеродроми, морські бази та командні пункти будуть пошкоджені, а логістичні ДЕПО – знищені, тоді ви можете почати знищувати ворожу артилерію. У такому випадку ви побачите реальний прогрес. Втім неможливо передбачити, коли цей момент настане.

США та інші західні держави мають робити більше для України

– Президент Польщі Анджей Дуда заявив, що Україна немає достатньо зброї, аби змінити баланс сил у війні та отримати вирішальну перевагу. Чи є на Заході люди, котрі дійсно побоюються зміни цього балансу на користь України?

– Не думаю, що такі настрої є переважаючими. Раніше побоювалися ризиків ескалації. Але зараз ми побачили, що деякі з цих ризиків були перебільшеними.

Погоджуюся з президентом Польщі. США та інші західні держави мають робити більше для України. Але врахуйте, що поставки зброї – не безмежні. Є ліміти того, що виділив на потреби України Конгрес США та Білий дім. Вони намагаються зрозуміти, яким чином оптимізувати допомогу для України з боку США та інших членів НАТО. До прикладу, США можуть проводити тренування для пілотів та екіпажу F-16, а інші держави можуть надати ці літаки. Таким чином це не перевищує розмір допомоги для України, затвердженої Конгресом.

У Вашингтоні хочуть збільшити розмір підтримки для України. Але не думаю, що будь-який командир чи верховний головнокомандувач, як, скажімо, президент Володимир Зеленський, колись відчуває, що в нього достатньо зброї, боєприпасів, фінансування чи інших ресурсів. Особисто я такого ніколи не відчував, коли мав честь командувати військом у час війни в Іраку чи Афганістані. Розумію, що для України це також важливо. Хотів би, щоб інші держави надавали Україні більше підтримки, незважаючи на те, що вже були ухвалені дуже важливі рішення, як, до прикладу, надання крилатих ракет повітряного базування від Німеччини. Це дозволить Україні атакувати чимало ворожих командних пунктів, зокрема на українській території.     

– Колишній командувач військ НАТО в Європі, генерал Філіп Брідлав заявив, що держави, які бояться Росію уповільнюють приготування до тренувань наших пілотів. Скільки ще часу західні держави піддаватимуться російському блефу?

– Якщо чесно, я не бачу уповільнення цих процесів. Це – комплексні речі. Вони стосуються не лише переходу українських пілотів від радянських МіГ-29 до F-16. Основні зусилля полягають у тому, щоб навчити українців механіки, навчити льотні екіпажі, надати боєприпаси.

Війна в Україні має ознаки «війни майбутнього»

– Британське видання «ВВС» зазначає, що використання Україною морських дронів у Чорному морі знаменує початок нової ери морської війни. Що ви про це думаєте?

– Не думаю, що саме в Україні розвиваються майбутні методи ведення війни. Однак навіть в Україні вже є ознаки того, як виглядатиме війна майбутнього. Зокрема це стосується використання морських, повітряних дронів та інших спроможностей. Посилюється використання дронів на полі бою.

Якби зараз війна відбувалася в Індо-Тихоокеанському регіоні, ми б дійсно зауважили спроможності, які можуть бачити все, атакувати все і знищувати все. Це була б зброя, яка набагато швидше проходить через великі дистанції, може маневрувати та атакувати мобільні системи ворога. Це дійсно буде майбутнє війни. Нам слід стежити за розвитком подій в Україні, щоб бачити ознаки того, якою буде війна майбутнього.

Є один елемент війни, який дуже відрізняється від війн минулого. Це – використання на полі бою смартфонів, інтернету та соціальних мереж. Будь-хто може завантажити фото, відео чи зробити заяву. Це – великий потік розвідувальної інформації відкритого доступу, що надає війні більшої прозорості.

– Чи може Росія захистити свій флот від українських морських дронів?

– Проти кожної зброї є системи захисту. Навіть танки, які вважали непереможними, можна перемогти протитанковими комплексами, зокрема «Javelin». Проти цієї системи ще не придумали захисту, але можу припустити, що придумають.

Також ми бачимо виклики, пов’язані із дронами. У перші місяці вони робили все, що хотіли. Але зараз бачимо, що обидві сторони мають спроможності для протидії дронам. Зокрема, це – радіоелектронна боротьба (РЕБ), антидронові рушниці, кулемети, які можуть збивати дрони та багато інших систем.

Вже за декілька років ми побачимо використання потужних мікрохвиль та лазерів, інтегрованих у системи протидії дронам. Критично важливим буде виявлення та визначення того, яка батарея має в них стріляти.

Нові наступальні системи будуть розробляти і надалі. Маю на увазі надводні морські дрони. А що буде, якщо вони стануть підводними? Їх не можна буде так легко виявити і перехопити. Нові розробки у цьому напрямі продовжуються. Ми побачимо дуже цікаві винаходити, які реалізує українська сторона, зокрема дієві дрони-камікадзе.

Окрім того, спостерігається розвиток інших безпілотних систем, керованих дистанційно. У майбутньому ми побачимо такі системи не лише в повітрі, а й на поверхні моря, під водою, в космосі та кіберпросторі. Люди придумають спеціальний алгоритм для управління такими системами.

Риторика і дії Пригожина шкодили Росії та Кремлю

– Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк заявив про те, що розвал Росії вже розпочався. Чи готові західні держави до такого сценарію?

– Було б не дуже відповідально, якби західні держави та їхні розвідки не почали думати про різні сценарії. Звісно, дуже складно дискутувати про деталі того, що може відбутися, але така робота ведеться.

Проте в Росії має зростати невдоволення. Рубль вже досяг найнижчого показника за останній рік. Це має прямий вплив на якість життя громадян Росії. Скоротився профіцит платіжного і торговельного балансів.

Надіюся, що ми надаватимемо Україні не лише додаткове озброєння та боєприпаси, а й буде ухвалювати необхідні рішення: надамо Україні системи «ATACMS», прискоримо проведення тренувань та постачання винищувачів F-16. Також, сподіваюся, продовжимо посилювати фінансові, економічні, персональні санкції та заходи експортного контролю проти Росії.   

– Як ви оцінюєте ситуацію в Росії після заколоту Пригожина? Чи може Путін покладатися на осіб зі свого внутрішнього кола?

– Це був дуже цікавий епізод. Думаю, що Пригожин просто збожеволів, спробувавши здійснити цю атаку. Його бійці були за 200 миль від російської столиці. Але потім, через Лукашенка, він уклав угоду з Путіним.

Правда полягає в тому, що росіянам потрібні «вагнерівці», як мінімум ззовні їх територій. Вони можуть продовжувати використовувати їх на полі бою. Але міністр оборони Росії вирішив, що Пригожина слід контролювати. Його риторика та його дії дуже шкодили Росії і Кремлю. Вони пішли на вчинки, що були екзистенційно загрозливими для Пригожина. Вони розірвали контракти і забрали гроші за які він фінансував «вагнерівців». Вони вимагали у Пригожина та «вагнерівців» укласти контракти з міністерством оборони, просто піти додому чи поїхати до Білорусі. Такі екзистенційні загрози змусили його піти на цей помилковий заколот. Сама ідея того, що він захопить міністра оборони та очільника Генштабу, буде їх утримувати та змусить змінити це рішення, була просто безглуздою. Але це була загроза. Звісно, Путін, його міністри та очільники штабу не проявили в той день особливої хоробрості.

Але Путіну й досі потрібні «вагнерівці». Вони заробляють кошти на підтримці антидемократичних дій, що, зокрема, мали місце в Західній Африці, Нігерії, Сирії. Це завжди питання грошей та впливу. Це позбавляє російську армію 25 тисяч воїнів ПВК «Вагнер», які були єдиними, хто досяг хоч якоїсь мети під час зимового наступу. Звісно, вони взяли Бахмут за екстраординарну ціну. Але протягом наступних місяців Бахмут може бути звільнений українськими військами.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич