«Наступатимуть там, де у них буде успіх» – Сергій Кривонос про ситуацію на фронті
- Неділя, 12 лютого 2023
Про російський наступ говорять розвідки як наші, так і наших партнерів. Чи готові ми до нього і чи достатньо на фронті наших захисників, якою є ситуація щодо забезпечення новішими літаками – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий експерт, генерал майор запасу ЗСУ Сергій Кривонос.
«Питання у створенні логістики з обслуговування літаків»
– Прем’єр Великої Британії Ріші Сунак попросив міністра оборони Бена Волеса вивчити, які саме потрібні літаки Україні. На що можемо розраховувати?
– Оптимізм дуже корисна річ, але давайте подивимося на це трішки по-іншому. По-перше, вивчити питання, це не значить прийняти рішення, а по-друге – не питання у виділенні літаків, а – в створенні логістики з їх обслуговування. Простіше навчити пілотів ніж персонал, який буде обслуговувати ці літаки.
Ну і одна з таких найбільших проблем, яка існує в Україні – це якість злітно-посадкових смуг наших аеродромів. От коли усі ці речі складуться в плюс, тоді чітко знатимемо, що зможемо використовувати ці літаки в повному обсязі на наших аеродромах. Я вже не кажу про потужну систему ППО цих аеродромів, а також про їх захист від російських ДРГ, які тоді відразу ж активуються для виведення з ладу цих літаків.
«Серйозний стратегічний резерв РФ»
– Якою є ситуація з підготовкою мобілізованих в Росії, чого можемо очікувати, до чого готуватися?
– Важливіше зараз говорити про те, що нам зробити, аби впевнено зустріти наступ росіян і потім перейти у контрнаступ. А що стосується підготовки росіян – то ті пів мільйона людей, які вони мобілізували, частково були кинуті на фронт і знищені. Однак близько 300 тисяч пройшли підготовку на полігонах РФ і Білорусі, і це достатньо серйозний стратегічний резерв у разі їхнього наступу. Вони будуть спроможні відмобілізувати ще пів мільйона, на жаль, людський потенціал у них значно більший. 140 мільйонів і (на початок війни) 31 мільйон українців – це велика різниця.
Наголошу, не 40, а 31 мільйон! Є одна цікава організація, яка завжди чітко показує кількість громадян в країні. Вона називається «Укрхліб» – ніхто не випікає і не продає хліб більше, ніж його споживають. Так от, споживання хліба в Україні на січень минулого 22 року – було на рівні 31 – 32 млн. А з урахуванням тих людей, що виїхали за кордон, потенціал у нас ще менший, ніж був до війни. Але, поза тим, у нас є значно більше плюсів, незважаючи на те, що ми в меншості. Зокрема, вмотивованість і бажання захищати свою країну, рідну землю. Це вагомий аргумент на користь України.
Але слід зрозуміти, що кожного громадянина України, який тримаючи в руках зброю, захищає нашу державу – потрібно берегти. Адже це наш золотий запас, наше майбутнє, еліта майбутнього розвитку України. При цьому мусимо його ганяти як «сидорову козу». Чим більше поту проллє солдат при підготовці, тим менше крові – на полі бою. Це золота істина, яка мусить дійти до кожного українця.
І ще таке правило, яке безпосередньо на війні завжди працює, – на фронті якість або рівень твоїх фантазій завжди опускається до рівня твоєї тренованості. Потрібно розуміти, якщо хочеш добре воювати, то мусиш добре щоденно тренуватися.
«Служба в армії – це не виправна колонія»
– В останні тижні тема, яка розбурхала українське суспільство це: по-перше, ким замінити, а по-друге – кого відправляти… Після тієї ситуації, коли затримали молодих юнаків в Києві, які проводили сумнозвісні вечірки, їм вручили повістки і це розділило людей. Чи потрібні такі у війську?
– Служба в армії – це не виправна колонія і туди мають йти люди вмотивовані, підготовлені і за власним бажанням. Коли починають лякати армією і відправляти туди ось таких, тими, хто вже воює, це сприймається негативно. Це розколює суспільство і не на користь державі. Так само як і питання зниження грошового утримання певних категорій військових також не пішло на користь мотивації українських військовиків.
Тож ще раз підкреслюю – армія це не дисциплінарний батальйон і відправляти туди людей, які мають такі кримінальні злочини – це не добре. Не треба уподібнюватися Росії.
«Персонал має готуватися в тилу у великій кількості»
– Уявімо, що ворогам вдалося зібрати заплановану ними кількість і кинути на один з напрямків, аби витіснити ЗСУ, приміром на Сході. Що може зробити наше командування, аби такий наступ відбити, скільки потрібно мобілізувати людей?
– Сучасна війна – це не «військо на військо, стінка на стінку». Хоча в боях в районі Соледара, якраз ця тактика гарматного м’яса – дала РФ позитивний результат. Та для нас найголовніше дотримуватися правильних речей. Підготовлений, вмотивований персонал, який буде на позиціях, – має готуватися в тилу у великій кількості. Це перше. А друге те, що ці хлопці мусять мати потрібну зброю і вміти нею користуватися. Чітко її застосовувати відповідно до тих тактико-технічних характеристик, які у цієї зброї є. Має бути і певна кількість боєприпасів. І найголовніше – правильно реалізована розвідка, щоб бачити ворога заздалегідь, бажано на підступах до переднього краю.
Плюс правильне інженерне обладнання місцевості, а саме позицій, на яких знаходяться наші хлопці. Усі ці речі прописані в бойових статутах Сухопутних військ. Я ще у 2014 році сказав, що коли командир будь-якої ланки (від відділення до бригади) буде виконувати вимоги бойового статуту, то матиме величезний шанс завжди вийти переможцем у боях.
Тому необхідні якісні командири відділень, взводів, рот і комбатів, які правильно прийматимуть рішення і будуть правильно застосовувати сили і засоби, які є у їхньому підпорядкуванні. Цим генерал Залужний зараз займається. У нього є для цього ціла команда.
Мусимо значно збільшити наші спроможності. У кожній області, райцентрі мають бути курси з підготовки фахівців різного рівня. У нас велика кількість офіцерів запасу, яких можна активно використовувати для підготовки військовозобов’язаних ще до їх призову в ЗСУ.
«Наше завдання – бути готовими до найгірших варіантів»
– А загалом, до чого нам готуватися? За вашими даними повторний наступ на Київ може відбутися? Як може розгортатися цей сценарій?
– Росіяни можуть наступати і з боку Білорусі, у них там вже є частина сил і на аеродромах перебуває російська авіаційна техніка. Навіть їхні великі десантні літаки уже завантажені і готові до застосування. Ще з 17 року вони почали готуватися поблизу кордону. Там є дороги, які дозволяють їм перекидати сили і засоби достатньо швидко, і ми вже за цей рік війни побачили, наскільки швидко вони можуть це робити. Тому наступ може початися як з білорусі, так і з боку україно-російського кордону та окупованих територій.
В залежності від того, де у них буде успіх, росіяни, за рахунок своїх резервів, будуть продовжувати наступ. Наше завдання – бути готовими до найгірших варіантів і до відбиття наступу з різних ділянок. У нас проведено достатньо великий обсяг робіт, щодо інженерного обладнання вздовж кордонів. На фронті, згідно окремого плану, є люди, які за це відповідають. Але слід нарощувати ці зусилля. В моєму розумінні, усі українські міста і села мусять бути готовими до оборони, особливо це стосується тих територій, які ближче до РФ.
Записала Наталка Сохан
