Головне за день

Президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон розглядає можливість обміну рідкісноземельних металів з України на подальшу підтримку країни, про це повідомило AFP News Agency. «Ми говоримо Україні, що у них є цінні рідкісноземельні метали, я хочу, щоб Україна дала нам рідкісноземельні метали», – заявив Трамп. Також він зазначив, що в питаннях мирного врегулювання війни в Україні досягнуто «великого прогресу», однак деталей не навів.

Які перспективи угоди; що з угоди могла б «взяти» для себе Україна та чим небезпечний видобуток рідкісноземельних металів – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» доцент кафедри екологічної та інженерної геології й гідрогеології ЛНУ ім. І.Франка Василь Дяків та адвокатка, заступниця голови комітету аграрного, земельного та довкільного права Національної Асоціації адвокатів України Софія Шутяк.

Відеоверсія розмови – тут.

«Без рідкісноземельних металів не можлива сучасна цивілізація»

– Якщо оминати політичні нюанси цієї угоди, то що це за метали? Яка сфера їхнього застосування і чи справді вони такі рідкісні?

Василь Дяків: Це метали, які в періодичній таблиці Менделеєва мають назву лантаноїди. Крім лантану і 14 лантаноїдів, туди ж входить скандій та ітрій, подібні за фізичними та хімічними властивостями елементи. Насправді, ці метали не такі вже рідкісні, проблема в тім, що не так часто зустрічаються унікальні родовища.

Головним виробниками рідкісноземельних металів зараз у світі є Китай. Він має найбільші запаси – 44 млн тонн і в 2010 році був монополістом з їх видобутку. Фактично 100% цих металів на світовий ринок надходило з Китаю.

Рідкісноземельні метали мають унікальні властивості, без них неможлива сучасна цивілізація, зокрема, ні електроніка, ні літакобудування, ні супутники чи дрони…

– На скільки і де поширені вони в Україні?

– В Україні вони прив’язані до такої геологічної структури, як Український кристалічний щит. Їх розвідали ще за радянських часів і вже тоді їх відносили до стратегічної сировини і дані про них є засекречені. Усі геологічні звіти, які стосуються кількості та геологічної будови під грифом секретно і для службового користування.

Але відповідно до відкритих джерел можна з’ясувати, що в нас є до десяти промислових родовищ, а також кілька десятків рудопроявів цих металів. Кожен з них може бути родовищем. Проблема у тім, що згідно сучасних вимог, жодне з цих родовищ геологічно не вивчено. Зокрема, до такої степені, щоби інвестори могли вкласти туди кошти. Окрім того, ми ще не знаємо точної оцінки цих родовищ, бо якщо США хочуть в обмін на зброю брати рідкісноземельні елементи, то маємо знати, які там є запаси та на яку суму.

Загалом, рідкісноземельні елементи – досить дорогий товар, для прикладу, один кілограм може коштувати до 1000 доларів. Однак, щоб цей елемент отримати, треба витратити стільки коштів, що це буде дуже дорогою справою.

– Ще раз акцентуючи на географії, вони зосереджені більше на сході України?

– Географічно вони прив’язані до Українського кристалічного щита. Від Приазов’я, де є найбільше родовище, і воно, на жаль, зараз окуповане, до – Дніпропетровської, Кіровоградської, Вінницької, Житомирської областей.

«Треба залучити сучасні технології і продавати готовий продукт»

– А якщо зважати на той аспект, що родовища цих рідкісноземельних елементів під грифом секретно, то що каже українське законодавство про таку потенційну угоду, адже воно має захищати українські надра?

Софія Шутяк: Якщо дати пошук в законодавстві слова рідкісноземельні, то знайдемо близько 119 документів. Зокрема, ще у 1990 роках були визначені конкретні науково-дослідні підприємства, які мали право не лише видобувати, але і експортувати ці метали.

Також можемо побачити, що ці елементи присутні як супутні під час розробки певних родовищ, а також вони можуть бути у відвалах, які утворилися в процесі видобутку руди. Це так звані хвостосховища та шламонакопичувачі.

Конституція говорить, що всі природні ресурси є у власності народу України, але ними від його імені розпоряджаються органи державної влади. Відповідальні у нас за це – Держгеонодра, які відповідно до кодексу законів про надра, закону про гірничий видобуток, мають певний порядок отримання дозволів дозволів на спецнадрокористування.

Світ змінюється і Україна думає, яким чином теж технологічно розвиватися, як працювати з цими родовищами. І тут часто виникає питання технологій. Для України було б правильно не просто віддати як сировину ці елементи, а залучити сучасні технології. І, зокрема, міжнародна допомога може полягати в тому, що з нами поділилися певними технологіями безпечного і якісного вилучення цих металів з порід.

І це би підняло наше ВВП, тому що вимагало би залучення великої кількості спеціалістів, і Україна продавала би готовий продукт, який є в рази дорожчий, ніж сировина.

– Окрім технологій і правових нюансів, є ще питання часу і доступності, оскільки ці рідкісноземельні метали в найбільшій кількості є на території Сходу і вони зараз або в окупації, або там зараз тривають бої. А хто ж гарантуватиме безпеку тим компаніям, які таки зголосяться видобувати, розробляти ці родовища?

– Кажуть, що ці метали є не тільки на сході, а ще й у Волинській області. Крім того, ще раз наголошу, є так звані техногенні родовища. Це є Криворізький, Дніпропетровський регіони. Це металорудні підприємства, які мають величезні родовища і там теж можуть бути рідкісноземельні метали.

Звичайно, конфлікти довкола корисних копалин, не є щось рідкісне. Зокрема, африканський континент є прикладом цього. Не вважаю себе воєнним експертом і мені важко сказати, чи причиною війни в Україні є саме боротьба за рідкоземельні метали. Однак, якщо проаналізувати, то у нас кожних 10 років приймається нормативний документ, стратегічний план, де прописується, які в нас є рідкісноземельні метали, що це треба фінансувати. Навіть, якщо говоримо про євроінтеграційний напрямок, то у листопаді 2023 між Україною і ЄС прийнято рішення, які товари можуть пересуватися і там теж закладені ці елементи. Тож у нас є відповідна база, однак нам бракує технологій, аби ми могли реально їх видобувати і виходити з ними на світовий ринок.

«Найперше потрібен мир»

– За оцінкою видання Forbes на 2023 рік сукупна вартість корисних копалин в Україні 15 трильйонів доларів. І понад 70% цієї суми – це три області: Донецька, Дніпропетровська і Луганська. Крім того, українські родовища літію є одними з найбагатших у Європі. А чи не будуть нам самим потрібні ці ресурси в майбутньому, зокрема, для відбудови України?

Василь Дяків: Безумовно, вони будуть корисні, але проблема у тім, що зараз основним виробником в світі літію є Болівія і ті країни, які мають родовища в соляних випарних озерах. І, відповідно, вони зараз найбільше отримують з цього металу прибуток. Щоб запустити технології видобутку літію в Україні найперше треба мир, а по-друге – технології та кошти. Наразі ці родовища знаходяться в зоні бойових дій і їх розробка найближчим часом не може бути реалізована.

Для України характерні, крім рідкісноземельних елементів, ще й інші стратегічні метали – літій, титан, цирконій, гафній. Без них неможлива сучасна ракетна техніка. Зокрема, без титану не зробите надзвукової ракети, без цирконію – не буде ядерної енергетики. Літій необхідний для американського мільярдера Ілона Маска та інших, які випускають електромобілі.

За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства до 2030 року видобуток цих елементів має зрости в рази: з 200 тисяч тонн зараз до ледь не до мільйона тонн на рік. І тільки за таких цифр можлива реалізація Паризької кліматичної угоди, бо людство намагається перейти на безвуглецеву енергетику. І ключ до цього ті всі метали, про які згадуємо.

«Канада та Гренландія теж мають великий потенціал цих металів»

– Є думка, що росіяни тому і тримаються за схід України, знищуючи все під нуль, бо хочуть привласнити українські родовища. А навіщо Сполученим Штатам наші ресурси, вони ж теж у світовому топі світовому за родовищами цих елементів?

– Крім рідкісноземельних елементів в Україні, є ще дві теми, які просуває президент Трамп. Це Канада як 51-й штат і Гренландія, яку він хоче чи купити, чи окупувати. Знову ж таки, ці два регіони – мають надзвичайно великий потенціал з видобутку цих металів. А це основа для переходу на відновлювану енергетику і сучасний поступ в космічній, ракетній, військовій сферах. За образним висловом це «вітаміни сучасної цивілізації», без них будуть хвороби.

Проблема в тім, що Китай раніше депінгував ціни і інші не могли вклинитись у світовий ринок рідкісноземельних елементів. І тому Сполучені Штати Америки, починаючи з 2010 року, ведуть політику з диверсифікації цього ринку і Україна є одним з елементів цього.

Софія Шутяк: Хочу звернути увагу на екологічний аспект. Чому, наприклад, в радянський час рідкісноземельні метали видобувалися в Сибіру, а не в Україні, хоча було відомо про їхні родовища? Причина у тім, що у нас щільність населення досить велика, а під час видобутку рідкісноземельних металів можуть утворюватися різні важкі метали і вони можуть отруювати наколишнє середовище і людей. Тому, зокрема в Китаї, який має найбільший досвід з їх видобутку, було багато прикладів, коли через таку діяльність люди хворіли і їх доводилося відселяти. Тож маємо добре все прорахувати.

Розмовляла Ніна Сукач