«Не можна в лоб». Клопотенко про перспективи виходу українських продуктів на світові ринки та борщ Залужного
- П'ятниця, 08 листопада 2024
Світовий банк запускає нову програму підтримки українського бізнесу «Стійке, інклюзивне та екологічно збалансоване підприємництво» (RISE) на майже 600 млн доларів. У планах сприяти діяльності щонайменше 20 тисяч малих і середніх підприємств, що допоможе створити або зберегти 40 тисяч робочих місць. Як зазначили у фінустанові, одна із цілей програми – надати можливість малому і середньому бізнесу виходити на експортні ринки.
Про перспективи і труднощі заходу українських продуктів у світові мас-маркети, квасолю Яська та як за 80 днів закохати у борщ Валерія Залужного – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» шеф-кухар, ресторатор і підприємець Євген Клопотенко.
Відеоверсія розмови – тут.
«Усім цікаво, що ця сильна нація їсть»
– Культура приготування борщу, завдяки вашій та однодумців ініціативі, потрапила до світової спадщини ЮНЕСКО. Чи не вважаєте – це було широко розрекламовано і багато вкладено у піар – аби вивести український продукт на міжнародний ринок насамперед слід подбати, щоб про нього довідалося якомога більше людей?
– Це процес різносторонній. Зокрема, ще 15-20 років назад про Україну дуже мало знали, вважали, що це частина Росії. Коли зрозуміли, що ми окрема нація, то стало легше, однак мали зрозуміти, що ми ще щось їмо. Тож борщ став таким ключиком до того, щоб світ зрозумів в України є своя гастрономія.
Коли ЮНЕСКО внесло борщ до списку не матеріальні цінності, усі зрозуміли, що є неаполітанська піца, лаваш, хумус і є борщ. Таким чином це відкрило двері нашій гастрономії. А що це таке? Борщ – це страва, а це означає, що у нас є свої унікальні продукти. Тож це дасть можливість потоку продукції з України до світу.
Про це дуже важливо говорити, але потрібно робити конкурентний продукт. Це обов’язково, у світі не працює так, що ми – Україна, допомагайте нам, купуйте наш продукт. Тому піар України в позитивному сенсі, що попри війну можемо будувати, робити конкурентні продукти, це дуже важливо. Нам також уже не потрібно доводити щось про гастрономію. Однак усім цікаво, що ця сильна нація їсть, і тому зараз компанії, якщо вони будуть правильно використовувати цей створений маркетинговий образ, то отримають унікальну перевагою над іншими.
Тому борщ – це як символ, але за ним стоїть тисячі, мільйони різних речей, які світ уже готовий спробувати. Нам лише треба зробити це якісно і конкурентно за ціною. Вивести це все на ринок і пройти там тисячу різних перешкод. І багато компаній почали цим займатися, однак точно не всім це вдасться, бо на це потрібні значні бюджети.
«Підтримуємо і виробників, і культуру»
– У той час, коли світ дізнавався про український борщ і що це не російська страва, однак частина України не знала, що коїться з традиціями із українською кухнею – в іншій. Була інформація про український продукт – квасоля Яська. Ви раніше розповідали, що маєте намір її вивести, принаймні на український ринок, а може і міжнародний – чи можемо уже про це говорити?
– Можемо, 6 листопада в нас буде старт. Будемо тоді більш детально говорити про онлайн-магазин 100 Шоп, де буде зібрано продукти найкращих виробників з усієї України, там можна буде придбати продукцію від невеличких виробників. Цей проєкт якраз для цього і створений.
Також вдалося запустити лінійку власних продуктів, це десь 45 одиниць і якраз одним із таких продуктів є Яська. Так її називають на Заході України, але далі про неї ніхто не знає. Ми скупили величезну партію цієї квасолі у одного фермера, він так і не зрозумів, на що нам це потрібно. Потім у Сатанові Хмельницької області, де є консервний завод, запакували її. Зараз займаємося дистрибуцією, щоб Яська стала доступною у всіх магазинах. Але це довгий процес, поки що її можна купити онлайн.
Також буде ще багато продуктів, про які мріяв, щоб українці мали доступ. Тож моя місія (дослідив безліч продуктів) зробити так, щоби кожен українець міг їх купити. Беремо наші автентичні продукти, переробляємо і таким чином залишаємо тут гроші. А українці купують їх, пізнають свою культуру та їдять конкурентний продукт.
Таким чином підтримуємо фермерів та нашу культуру. Це дуже важливо, головне, щоби люди це оцінили, і щоб це не була моя вигадка. Як на мене, це дуже смачно, у нас, для прикладу, є Яська з материнкою – це зібране в Карпатах дике орегано.
Є ще багато продуктів, про них наразі не говоритиму, нехай це буде трішки таємниця. Останній рік якраз цим займаюся: збираю продукти, налагоджую контакти. Маємо у Бродах завод, там виробляємо ще один український продукт, а також спеції – на Івано-Франківщині.
«Будемо у Канаді, США та країнах Європи»
– З українськими продуктами і попитом більш-менш зрозуміло, спостерігаємо, що попит на них зростає. А от щодо міжнародних ринків? Онлайн-магазин – це добре, є відправка у будь-яку точку світу. А як щодо крамниць за кордоном – чи плануєте виводити ці продукти туди, у мас-маркети?
– Обов’язково, нам треба десь вісім місяців, щоб доробити те, що планували в Україні. Зокрема, хочемо бути представлені, мінімум у 20-ти торгівельних точках, і вийти на конкурентні показники. Паралельно уже ведемо перемовини з Канадою, США, з країнами Європи, там у нас є дистриб’ютери.
Йдеться про супер продукти, наприклад, копчена груша тут у закупці коштує 100 грн – це умовно 2 €, а там можемо продати за 30 €. Тому плани є, але треба ж не лише фантазувати, а пройти усі погодження: у санепідемстанції, отримати реєстрацію компанії у відповідних органах США і Канади. Це займе мінімум місяців 10 і це при умові, що в нас там буде лобі і будуть допомагати. Потім це все буде ще пливти туди місяців 3-5, на контрактування ще потрібно десь пів року. А ще потрібне супер замовлення.
Потім, щоби зайти у всю Америку, це, мабуть, треба ще років чотири-п’ять мінімум, зокрема у мережу Walmart. Це буде, але не хочу, щоб люди думали, що я це романтизую; що усе буде швидко і одразу у всіх магазинах. За кордоном буде конкуренція і не всі хочуть, щоб українська дешева і якісна продукція була там. Адже будемо забирати американські гроші і вкладати в Україну. Бачимо це уже з Європою: олією, яйцями, коли їх купують, а місцевим виробникам це дуже не подобається.
Тож нас чекає величезна робота, але точно українці мають почати їсти українську їжу, аби тут компанії могли рости і потім експортувати свої продукти. Іншого шляху нема.
«Борщ для Залужного – це важке завдання»
– У вас була благодійна вечеря в Лондоні, на якій пообіцяли закохати колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного в борщ. І на це у вас є 80 днів – на якому зараз етапі, чи зможете дати раду цьому завданню?
– Я з ним поговорив і вдарили по руках. Це ж тільки тиждень пройшов, ми зробили пост, зараз розробляю борщ, але ж це важке завдання. У Залужного є свій кухар і він мені здає певні секрети, там є й інші люди.
Це ж треба зробити через те, що він їсть і що та чому він не любить тих, чи інших продуктів. Точно зроблю, щоб він почав любити борщ, просто треба 80 днів попрацювати.
А якщо цього не станеться, то це буде, мабуть, мій найбільший програш. Дуже добре підготуюся, проаналізую все, зрозумію, коли у нього гарний настрій, приїду – у нього у посольстві є місце, де можна робити звану вечерю, – і приготую п’ять страв. Включу гриль і з нього зніму борщ і тоді Залужного закохаю у борщ. Але це не просто, не можна в лоб.
Розмовляла Ярина Капітан
