«Не виключав би приїзд Медведчука у Стамбул». Магда про переговори у Туреччині та «червоні лінії» України
- Сьогодні 17:33
Спецпосланець президента США Стів Віткофф заявив, що Дональд Трамп висунув ультиматум Україні та РФ щодо необхідності досягти прогресу у переговорах, інакше Сполучені Штати вийдуть з процесу мирного врегулювання щодо припинення війни, пише портал Breitbart News. «Це відбувається через припинення вогню – усі припиняють насильство, і ми проводимо трохи часу разом, щоб переконатися, що можемо вирішити основні проблеми тут, і я думаю, що ми це можемо», – сказав він. Разом з тим, європейські лідери готові почекати до можливої зустрічі президента Володимира Зеленського із диктатором РФ Путіним у Туреччині, перш ніж тиснути на США задля запровадження нових санкцій проти Москви, про це пише Bloomberg.
Навіщо Володимир Зеленський їде в Туреччину, чи прилетить туди також Трамп, на які поступки доведеться піти Україні та коли президент США усвідомить, що Путін його дурить – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» директор Інституту Світової політики, політолог Євген Магда.
Відеоверсія розмови – тут.
«Путін добре розуміє реакцію Дональда Трампа»
– Німеччина, Франція, Великобританія та Польща в суботу закликали РФ до 30-денного перемир’я. Натомість Владімір Путін проігнорував цю пропозицію і заявив, що вимагає прямих переговорів з Києвом у Туречччині в четвер, 15 травня. Трамп свою чергу написав, що Україна має «негайно погодитися на перемовини». Тож тепер Зеленський буде особисто чекати Путіна у Стамбулі. Таким є короткий, але далеко не повний перелік подій, навколо перемир’я в Україні. Однак, навіщо Зеленський поїде в Туреччину, адже навряд чи можна очікувати конструктиву від кремлівського диктатора?
– Україна не має великого вибору в цьому питанні, маємо продемонструвати готовність до переговорного процесу. І довести всьому світові і насамперед Дональду Трампу – а багато інформаційних рухів спрямовані саме на цього персонажа – що прагнемо миру і переговорів. Бо західному світу важко зрозуміти як країна, яка вже четвертий рік веде настільки масштабну війну, може відмовитись від переговорів про мир.
Путін добре розуміє реакцію Дональда Трампа, який не довіряє американській системі державного управління і робить висновки з оцінок, які формує його оточення. Це ще раз підтверджує ситуація з переговорами у Стамбулі; президент США одразу підхопив пропозицію Путіна і навіть не виключив, що сам туди відправиться. Хоча у Трампа на цей час запланований візит до країн Перської затоки, де йому у Катарі подарують суперлітак, що виглядає як хабар.
Ця ситуація додає світовій політиці своєрідного абсурду, але це реалії, в яких живемо і треба з ними працювати.
– Апеляція Путіна, що ми вже вели перемовини з українською делегацією, але вони були перервані «західними кураторами» – про що говорить? Росія буде продовжувати гнути ту ж саму лінію – про демілітаризацію, денацифікацію?..
– Було б дивно очікувати, що Росія, будучи найбільшою державою у світі за територією, маючи ядерний арсенал, піде на переговори з Україною з якимись позиціями, які не будуть відповідати її баченню.
Хоча переговори для того і організовуються, щоб сторони йшли на якісь поступки. І ми теж маємо розуміти, що так чи інакше Україні доведеться піти на них. Інше питання, що було б привальним завчасно визначити ті «червоні лінії», які Україна не перейде за жодних умов. Тобто, зараз Україна в ситуації, коли втратила контроль над 20% території, зазнала людських втрат, величезних збитків. А Трамп ставить на одну дошку країну, яка є жертвою нападу і ту, яка стала агресором. Для нас це серйозний виклик, тож ми зацікавлені в тому, щоб європейські країни підтримували Україну і були учасниками переговорного процесу.
«Європейці не привезли з собою жодного нового патрона»
– Чи здивувала радикальна позиція Німеччини та й загалом ЄС щодо санкцій проти Росії у питанні встановлення тридцятиденного перемир’я?
– Перш за все, мене здивував в суботу візит Дональда Туска до Києва, бо раніше Польща не була серед провідних учасниць «коаліції охочих».
Погоджуюся, на сьогодні помітна активізація європейських країн на дипломатичному фронті. Але є один момент – вони не привезли з собою жодного нового патрона. Також у них не має напрацьованого пакету санкцій. Європейцям складно запроваджувати їх без Сполучених Штатів. І цей серйозний виклик.
Тому маємо з цим максимально ефективно працювати. Подивимося, як буде ситуація змінюватися. Зараз складно сказати, чи таки прилетить Путін 15 травня до Туреччини. Те, що він довіряє Ердогану більше, ніж будь-якому іншому керівнику з країн НАТО це очевидно. Також не зрозуміло, чи буде там Трамп, чи буде ефективний переговорний процес…
Для нас виклик у тім, що Путін достатньо вправно впливає на Трампа, а між Володимиром Зеленським і президентом США є ще досі певні тертя.
«Трамп має усвідомити, що Путін його дурить»
– Пригадую, кілька років поспіль українських лідерів закликали не погоджуватися на прямі перемовини з Росією, бо тільки інші країни можуть гарантувати дотримання домовленостей. А зараз Зеленський дуже швидко погодився на ці перемовини – що змінилося?
– Справа у тім, що у Дональда Трампа не було і немає зараз реалістичного плану завершення російсько-української війни, окрім як натиснути на Україну. Але це не означає, що ми підемо на ті поступки, які очікують в Вашингтоні. Трампу доведеться пройти непростий шлях усвідомлення, що Путін йому бреше, дурить. Тому маємо у цьому контексті, зокрема через наших європейських партнерів, проводити з Трампом освітню роботу, розповідати, у чому ця брехня і чому вона небезпечна.
– Активність лідерів європейських країн, приїзд їх до Києва і зараз різкі заяви – це якраз колективна спроба переконати Трампа, щоби той припинив шукати мир в очах Путіна?
– Усе почалось ще після Мюнхенської безпекової конференції, особливо виступу віцепрезидента Джей Ді Венса, який став холодним душем у лютому для європейських лідерів. «Коаліція охочих» постала в березні; на зустріч в Лондоні європейських політиків запросили і Володимира Зеленського.
Проте, якщо критично аналізувати діяльність цієї «коаліції», то нічого з обіцяного вона не зробила. Обіцянка про готовність направити миротворчий контингент не реалізована, оскільки як писала The Times, не має навіть 25 тисяч військових, щоб відправити в Україну.
Тож наразі ця «коаліція» уособлює всі вади європейської політики. Ініціатива про 800 млрд євро військових витрат гарно звучить, але ж це не виробництво. На це потрібно працювати, необхідний час. Повертаючись до «жодного патрона», наші європейські партнери здійснюють політичні рухи, але їхні можливості надання оперативної допомоги Україні значною мірою вичерпані. Їхні арсенали, на відміну від американського, не настільки масштабні.
«Лише наївний може вірити, що РФ можна відірвати від Китаю»
– А для того, щоби їх поповнити, доведеться пояснювати своїм виборцям, чому потрібно платити більше податків. А це не зовсім комфортна розмова… Лідер Китаю побував на параді у Москві і заявив, що «конфлікт в Україні може бути врегульований лише шляхом усунення його першопричин». І це слово в слово повторює риторику російських пропагандистів – історію про те, щоби відірвати Росію від Китаю, можна викреслити?
– Лише дуже наївна людина, така як Трамп (а ще плюс нарцисизм та ірраціональність) могла розраховувати, що можна відірвати одну авторитарну державу від іншої.
Розцінюю візит Сі Цзіньпіна в Москву, як демонстрацію того, хто в їхньому, російському домі, господар. Те, що Путіну вдалося зібрати на парад два десятки лідерів різних держав світу, насамперед Глобального Півдня, свідчить, що йому дуже сильно допомагав товариш Сі.
І Сі Цзіньпін у цій ситуації, коли економічні проблеми Росії вилазять як шило з мішка, мусить робити мусить грамотно прикриватися Путіним. Разом з тим, китайці устами свого речника МЗС висловились за тридцятиденне перемир’я. Тож не бачу у Китаю прагнення стати підпалювачем війни, вони радше будуть маневрувати і шукати різноманітні можливості.
З іншого боку, курс Сполучених Штатів на ізоляціонізм вигідний Росії, він заохочує її. Як і позиція Трампа, коли він поставив агресора і жертву на один рівень. У цьому контексті, наші європейські партнери розуміють, що повної зупинки російсько-української війни не буде. А це суттєво збільшує ризики для прикордонних з Росією країн Європейського Союзу. Адже раніше обговорювалась тема провокативного удару Путіна по країнах Балтії чи Польщі.
«Санкції гострі в обидва боки»
– Повертаючись до перспективи поїздки в Стамбул президента Зеленського, яким ви бачите завдання максимум для української делегації, адже він точно буде там не сам?
– Українській делегації потрібно готувати різні напрацювання, зокрема за участі Володимира Зеленського, Владіміра Путіна і Дональда Трампа. І можливо до тієї ситуації, коли громадянин Росії Віктор Медведчук приїде представляти Росію на переговорах з Україною. Я б цього не виключав.
Треба розуміти, що для Росії припинення війни можливе тільки на її умовах, які дозволяють їй прораховувати свої подальші дії. Інакше – ні.
– Заяви Британії, Німеччини, інших очільників Європейського Союзу свідчать про розуміння, що очікувати чогось від гіпотетичних перемовин і теоретичного перемир’я не варто. Тому вони говорять про посилення тиску, нові санкції, намагаючись залучити до цього процесу США. Чи можемо говорити про сформований консенсус у цьому питанні?
– Якщо обираємо між можливістю появи європейських військових в Україні із санкціями, то звичайно останні більш вірогідні. Але зрозуміло, що кожен наступний пакет наступає на горло європейцям. Адже санкції гострі в обидва боки, тому, думаю, що готового пакету санкцій ще немає.
Розмовляв Віктор Біщук
